нагадую про проєкт #nemodernychalan_мікрофон, що дає можливість кожній творчій особистости опублікувати свої твори на цьому каналі ✨

правила можна почитати отут

Telegram

[nemoderný chalan] | #УкрТґ

доброго вечора усім! сьогодні починається історія нової рубрики цього каналу, завдяки якій ви матимете шанс показати свої вміння людям. вона буде жестом підтримки молодого українського мистецтва та літератури з мого боку. рубрика #nemodernychalan\_мікрофон…

ніхто не радіє зустрічі так
як краї рани котра
нарешті затягується

шкіра знайшла свій дар тривкості:
тріщини в кризі й собі хотіли б
робитися шрамом
та їм не дано цього.

міст не фальшивий
ним можна було піти,
ним досі можна вернутись додому —

після плавби що видалась надто довгою
мудрець сушить одяг і гучно сміється

терміново потрібне крісло-колісне для пораненого військового.

київ/черкаси або новою поштою

якщо є в когось - пишіть

@sonyaericson

Федеріко Гарсіа Лорка
ПІСНЯ ХОЧЕ СТАТИ СВІТЛОМ

Пісня хоче стати світлом.
Вона блима в пітьмі ночі
і місячно, й фосфорично.
Світло не зна, чого хоче:
наткнеться само на себе
в опаловім своїм колі —
й верта мимоволі.

переклад Миколи Лукаша

Грицько Чубай
ВІН

вони свої ночі зігрівали гасом газом
вугіллям дровами

вони до нього у двері стукали й радили
заспокоїтись

і крижаними словами пропонували свої
дрова і газ і гас

а потім ще довго стояли в коридорі і
нашорошивши вуха здивовано слухали як
він ходить босоніж по своїй неймовірно
холодній ночі черевики байдужості
викинувши геть

а клявся ж собі увечері що обов’язково
їх взує на ніч

піднажміть, товариство!

Володимир Підпалий
ВИШНЕВИЙ СВІТ

Передивись мене, моя любове,
вишневими очима...
Божий свiт
нехай у них вiдiб’ється, щоб я,
вчарований твоїм вологим зором,
у сад твiй грiшний
вiдпочить зайшов...

Трави не столочу; не поруйную
пташиних гнiзд;
не налякаю мрiй,
тобою ненамрiяних...
А може,
мене повернеш з вирiю назад,
туди, де мiж долин — моя долина,
де череда i сам я, чередник,
мiж вухами телят мрiйливих гладжу
i на ґирлизi ворожу:
пора
чи не пора додому вже займати...
Туди, де мiж струмкiв — i мiй струмок
прозорiє водою просто неба...

Як у дитинствi, нахилюсь до нього,
нап’юсь i пригадаю:
перший раз
вишневий свiт, любове, в нiм побачив...
17 сiчня 1968 р.

#nemodernychalan_підпалий

Світлана Йовенко
СЛІД ПІДСУМОВУВАТИ

Печальний зміст душевних порожнеч —
брехні і суєти кінечна з’ява...
Глухий цей кут. У ньому не до втеч.
Себе самого не дури лукаво.

Твій час мина. Йому не супереч.
Судити нас — його довічне право.
Роль зіграно. Життя — жорстокий скетч.
Удруге не повториться вистава.

То що ж ти й хто? Кому ти руки тиснув?
Що ти любив? Що мав за ненависне?
Які слова сповідуєш вкінець?

Який на людях ти? Який удома?
І що вона, яка — твоя утома —
чи мужності, чи пошлості вінець?...

1973