*📌Дисципліна — це вибір між тим що ти хочеш прямо зараз і між тим, що ти хочеш більше за все*

Мікро-бізнесам і малим підприємцям — читати це терміново 🙌🏼*🚨***

(Дуже хочу допомогти класній ініціативі бути почутою. Дівчата організаторки —учасниці NOM, а я за них вболіваю як за себе)
Не важливо – чи ви пишете картини в Харкові, в’яжете шкарпетки на Волині чи створюєте апсайклінг прикраси в Києві. Все це можна (і потрібно) просувати за межами України, Інстаграму та локальних магазинів ❤️

українська соціальна ініціатива UA GLOBAL надасть можливість українським підприємцям-виробникам продавати свою продукцію на іноземних маркетплейсах, щоб увесь світ знав і купував вироби made in Ukraine. Для чого? Аби збільшити прибуток і бути знаними в усьому світі ⚡️

UA GLOBAL: Etsy Start – це 2-х місячна програма, під час якої учасники отримають:

✨навчання для ефективного виходу на платформу Etsy (включаючи брендинг, маркетинг, продажі)
✨технічну допомогу для виходу на платформу (оформлення, документація, установка, функціональні можливості платформи)
✨фінансову допомогу для розвитку (на рекламу, брендинг, команду, матеріали, логістику) — кожен учасник отримує 1000$
✨спільноту досвідчених менторів та виробників протягом 2 місяців

Для участі у конкурсі створюйте аккаунт на нашому сайті та розповідайте про свій бізнес – форму потрібно заповнити до 1 жовтня 2024 року (сьогодні останній день). На програму відберуть 500 учасників 🙌🏼

👇🏼 заявку оформити тут
uaglbl.org

Сьогодні 35 тисяч українців продають свої вироби усьому світу на Etsy. А ми мріємо, щоб українських магазинів було в десятки разів більше!

Що я зараз роблю в житті?

Загально — приводжу його до ладу ??

Передісторія така: 35 років (до 2022) я жила «в потоці». Мені загалом пощастило все життя займатися улюбленою справою, мені загалом склалось з оточенням, мені загалом подобались мої результати, мені загалом було зрозуміло куди я йду, мені загалом було зрозуміло «хто я».

А потім стався величезний стрес і криза.

Стрес — це відчуття великого тиску. Мій був від шаленої кількості розумінь, інсайтів щодо того, що багато речей не є такими, якими мені здавались. До війни я буквально вважала світ іншими.

Криза — це неможливість жити як раніше.
Після того, як ми познайомились з «новим світом» — стало зрозуміло, що жити як раніше по багатьох аспектах я не можу. А як жити «тепер» і «завтра» — не знаю.

Якщо ви розумієте мою українську — то ви точно розумієте, що жити в невизначеності можна, але не довго. Якщо довго — ти починає реально зʼїзжати дах. А втратити менталку — для мене такий самий страх, як і втратити життя.

Тож рік тому я вирішила ??****

Вийти з власної кризи — мій обовʼязок перед собою. Навіть маніпулювати дітьми не буду. І себе має бути достатньо, щоб взяти за себе відповідальність.

Виходити з кризи — це скласти сценарій, це визначитись в тому, в чому можна визначитись і продовжувати жити вже спираючись на нові аспекти з тим, що ти визначив для себе.

І тут стало зрозуміло, що моє «загалом» з другого абзацу — стало проблемою, яку я взялась вирішити для себе якнайшвидше (сподіваюсь року мені вистачить?)

Ось саме тому я присвятила цей рік визначенню своєї власній стратегії життя.

Цікаво, що я багато разів стратегувала в бізнесі: самостійно, з партнером, в команді, в період невизначеності, перед новим роком чи на початку будь якого проекта.
Але створити стратегію для бізнесу ≠ створити її для себе.

Гарна новина в тому, що я вже на цьому етапі розумію: коли я закінчу — мені не потрібно буде постійно (кожного року) переглядати стратегію через те, що «змінюється клієнт або ринок».

Власна стратегія — стратегія яка створюється не з опорою на зовнішній світ, як в бізнесі. Власна стратегія — це стратегія, яка створюється з опорою на внутрішній свій. І ось тоді вона стійка.

Тому весь цей час, в вільній від роботи і рутини час я працюю над нею.
Відповідаю на питання: хто я, а хто я не є, що я люблю, а що ні, що я вмію, а що ні і не треба, що для мене важливо, як я бачу світ і себе в ньому, що я насправді хочу робити, а що насправді давно нііііі… в чому моя супер сила, що я ціную в людях, як я проявляюсь, а як хочу і т д.

Хотіла трошки написати і про тактику, але і так вже забагато вийшло. Тож про тактику якось пізніше. Якщо б у мене вже б був YouTube канал — записала б про це відео. Але поки що — насолоджуємось читанням і чекаємо на канал ❤️

з вас підписка, комент, ?****

13 років тому близько опівночі я вийшла з квартири подруги, сіла в ліфт, спустилась на перший поверх, вийшла з ліфту, повернула направо, відчула удар і впала без притоми.

Це було пограбування в підʼїзді на Саксаганського. Я отримала струс мозку і перелом щелепи в двох місцях.
Через 2 дні я сиділа вдома у свого найгіршого колишнього хлопця зі звʼязаними між собою щелепами, мені зробили шинування, яке царапало язик, ясна так сильно, що я не розмовляла з тиждень. Тільки писала в нотатках.

І ось я сиділа зі звʼязаним ротом, поцарапаним язиком, без документів, без ключей від машини, компа і телефона (все було в сумці яку вкрали) і відчувала себе абсолютно щасливою людиною.

Бо коли я в стресі, в шоці, з біллю і в жертві приїхала до хірурга на наступний день після інцидентна вже за 2 хвилини я дізналась про те, що удар був такої сили, що якщо б злодій бив на 2 см вище скоріш за все я б вже не піднялась з полу.

2 см вище = не піднялась би.

Сьогодні я на повному ходу по власній дурості впала з самоката разом з самокатом, впала прямо в калюжу. Вдарилась сильно добряче — прочесала правою стороною асфальт, розірвала взуття, розбила ступню, коліно, плече.

Повернулась в готель як в кіно: мокра, в землі, в крові і звісно з розмазаною тушю бо не відмовила собі в поплакати на обочині дороги?

І ось я ковиляю в кінці цього дня по аеропорту Мюнхена, все болить. А я, як і 13 років тому знов відчуваю себе щасливою.

Прокручую в своїй голові сьогоднішній момент падіння і тверезо розумію, що я мала всі шанси впасти набагато гірше. Набагато.

Яскраво відчуваю, що іноді те погане що з нами трапляється — це можливо найкращий поганий сценарій з імовірних.
І від цієї думки, від вдячності, що впала так, а не інакше — стає спокійніше. І ніби трішки легше йти.

Життя дуже дуже дуже крихке.
Цінімо його.

❤️