▫️ Той відповів категорично: «Шукайте!».
▫️ І тоді цар закричав: «Приведіть до мене Джонні!».
▫️ Дехто навіть вигукнув: «Ого!».
▫️ Полежала, потім написала Десятці: «Не спиш?».
▫️ Сьогодні вона запитала: «Залишишся?».

? Проте є ситуація, коли дійсно не варто ставити крапку. Це стосується речень, у яких пряма мова закінчується двома-трьома розділовими знаками. Третій знак уже зайвий:

▫️ Хтось у темряві квилив, як сич на вмируще: «Як же це? Що ж ми?.. Куди ж це ми?.. Що ж ми самі?.. Якщо вермахт утікає, то що ж ми?..»
▫️ Логіка говорить, що то втяв хтось із його братів, але все нутро бунтується шалено: «Не може бути!!»

❕ Зверніть увагу, що весь цей допис стосується випадку, коли пряма мова стоїть після слів автора.

А от коли слова автора стоять усередині прямої мови, то нам крапка в кінці речення вже не потрібна, бо нею нема що закривати:
▫️ «Коли додому? — цікавиться сестра. — Приїжджай якнайшвидше!»

А якщо немає знака питання, знака оклику чи трикрапки, то ставимо звичайну крапку за лапками:
▫️ «Я вас зрозумів».
.
.
© Редакторка Юлія Мороз

Ми зіткнулися із цікавою ситуацією, коли частина людей чітко пам’ятає, що їх вчили не ставити крапку в кінці таких речень, а частина — завжди це робила й для неї це цілком логічно. Ідеться про крапку в кінці речення, яке завершується прямою мовою.

✔️ Пригадаймо кілька основних правил вживання розділових знаків при прямій мові:

1️⃣ Якщо пряма мова стоїть після слів автора, то перед нею ставимо двокрапку, а перше слово починаємо з великої літери.
▫️ Знов її брехня: вона ж сама писала йому в записці: «Ви нічим не винні, ніяких докорів я до вас не маю».
▫️ Він похапцем добирав слів, що мав сказати: «Вибачте, я написав оповідання і прийшов до вас, щоб ви послухали його».

2️⃣ Знак питання, знак оклику й три крапки ставимо перед лапками, а крапку — після лапок.

3️⃣ Якщо знак питання, знак оклику й три крапки стоять перед закритими лапками, то після лапок у кінці речення ті самі знаки не повторюємо.
▫️ Чи знайомі ви з романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
(❕ Приклад узяла з правопису. Мені він сумнівний, бо тут навіть немає прямої мови, але, можливо, це правило стосується всіх ситуацій, а не тільки прямої мови.)

4️⃣ Неоднакові знаки можемо, залежно від змісту, ставити водночас і перед закритими лапками, і після них:
▫️ Невже ти не чув, як гукали: «До зброї!»?

➡️ А в такому випадку ставимо лише знак питання, крапку в прямій мові упускаємо.
▫️ То ви й шепотіли: «Пронеси»?

5️⃣ Якщо за характером речення в його кінці має стояти крапка, вона зберігається і в тому разі, коли речення закінчується фрагментом у лапках з наявністю перед закритими лапками знака оклику чи знака питання:
▫️ Бідний багатому: «Здоров будь!». Багатий бідному: «Будь здоров!».
▫️ Лише щось схоже на сонар, поплавок серед океану темряви, продовжував подавати монотонні сигнали у навколишню порожнечу: «Де я? Хто я? Що зі мною відбувається?».

Чому ж так відбувається?
? Річ у тому, що слова автора не завжди вжиті в тій самій інтонації, що й пряма мова.

Якщо автор розповідає спокійно, то в кінці має бути крапка, навіть якщо пряма мова запитальна чи оклична. У лапках ми закриваємо розділовими знаками саме пряму мову, а в кінці всього речення закриваємо крапкою слова автора:

▫️ Автори не тільки поділилися поетичними рядками, а й відповіли на запитання: «Що особисто для вас змінилося після початку повномасштабного вторгнення?».

➡️ Автор тут нічого не запитує, він розповідає про інших авторів, а запитання лише цитує. Отже, запитання закриваємо знаком питання, а саме речення, яке є розповідним, закриваємо крапкою.

Ще один приклад, коли слова автора містять зовсім іншу інтонацію, ніж пряма мова:
▫️ Як ти можеш кричати мені: «Геть!»?
➡️ Тут слова автора — запитання, а пряма мова — окличне речення. Якщо ми не поставимо знак питання в кінці всього речення, то вийде, що й автор свої слова сказав з окличною інтонацією, бо, відповідно до правопису, однакові розділові знаки ми не повторюємо, тож за логікою виходить, що ми просто випустили такий самий розділовий знак — знак оклику.

Так само як тут важливо виділити запитання в словах автора, так і у звичайному розповідному реченні важливо дати зрозуміти, що речення саме розповідне, а не окличне чи питальне, як може здатися після прямої мови. Щоб не допустити таких двозначостей, важливо речення закрити крапкою.

✔️ Я часто наголошую на цьому й тому ще раз скажу: кожна частина речення чи вставна конструкція має бути закритою: якщо ми підрядну частину відкрили комою, то відповідно її треба закрити, якщо перед вставним словом поставили кому, то треба його комою і закрити, якщо ми дужку відкрили, то потім її закриваємо.

Так і тут: якщо в нас розповідне речення, то його треба закрити крапкою:
▫️ Колись він мене про це запитав.

Якщо в нас запитання, то оформлюємо його відповідно:
▫️ Як таке можливо?

Якщо ми поєднали розповідне й питальне речення, то відповідними будуть і розділові знаки:
▫️ Колись він мене про це запитав: «Як таке можливо?».
▫️ Але якийсь злий демон шепче їй гризливі слова його: «Дай мені спокій, я не маю часу з тобою пеститися, мушу задачі поправляти!».

Вітаю! Давно не писала нічого сюди, якось не вистачає часу. Та і канал цей не задля новин чи розваг, а задля навчання та перевірки правопису і запитань, які виникають під час написання чи вимови слів українською.

Але сьогодні побачила корисний матеріал від колеги Юлії Мороз про крапку при прямій мові. Майже щодня стикаюся в роботі з цим правилом. Тож з дозволу авторки допису публікую його тут і для вас, щоб завжди був під рукою.