*Шо ви тут?

Пропоную інтерактивчик.
Ви надсилаєте в коментарі будь який свій вірш( тіко не дуже великий, прошу), а я рівно через 24 години закину в рандомайзер і зроблю деклу переможцю/ниці.

Таке подобається? Тоді* чекаю!

Віримо, що завтра буде краще?
Завтра буде каша.
Манна каша
малаша.
Сніг змішається з болотом,
лід впаде до рота.
-Ну що там?
-Там зима.
-До чорта...

Іноді час нас вбиває.
Або
ріже на скибочки
розтирає на крихточки і розкидує їх птицям
з обмоклим пір'ям.

Фр             фр  
           фру
    Фру          фр            фрВони сьогодні вже не полетять,
треба чекати сонця.
Вигляни.
Обігрій.
Відпусти.

Іноді,через
нього
забуваєш дивитись у дзеркало і не помічаєш як

*-3 дні тому

-Тиждень назад

-3 тижні до цього

-Минулого місяця

-Рік назад

-4 роки тому*Ти був щасливий
навіть, коли кричала злива.
Гупала тобі по стрісі та не давала заснути.

Ти любив її
як останню можливість відчути свіжість
задушливим літом.
Навіть коли пух набивався тобі в легені
Ти ліпив з нього кошенят, годував
та доглядав.
Тоді вистачало часу,
щоб
подивитись у дзеркало і роздивитись ластовиння.

Пі пі пув пів пув
Пі пі пув п-17:34

Хто прокидається в таку пору
і йде годувати
обмоклих пташок
коли гупає злива.

Проходиш     холодні стіни
ГрррррДивишся на себе у відображенні шафки
ГррррВідкашляй своє ластовиння коли не можеш його побачити

І ходи годувати пташок.

Фр   фр    фру
        Фру
  фр
               фр

"Фарби таємної ночі" Я досі тут... Послухай Єдиним моментом, що в пам'яті тисне На мене, то магія часу під кроною клену. Під темним покровом твій крик гоноровий. Поверне і тіло, і душу до лона Едему. Мій стан чорно-білий - депресія в скронях. Задушить…

"Фарби таємної ночі" Я досі тут... Послухай Єдиним моментом, що в пам'яті тисне На мене, то магія часу під кроною клену. Під темним покровом твій крик гоноровий. Поверне і тіло, і душу до лона Едему. Мій стан чорно-білий - депресія в скронях. Задушить…

***Хиткими ногами додому пливу по брудних тротуарах,
а мара проштрикує ребра, напевно, зарано
Писати тобі, що сьогодні востаннє я встану
З-за столу, бо завтра у стані...

Тріщать коліщата. Це крапка і кома.

Сьогодні на свято до сина прийдуть його друзі,
Я візьму драбину, у скрині ховаю дарунки,
Не вистачить сил, бо щабель переламаний луснув.
-Кохана! Я....

Домівка присипана ґрунтом.

-Я ввечері буду, чекатиму трапезу ситну,
-О сьомій чи восьмій? А хто за спиною там крикнув?
Падлюко, та щоб ти під землю заскочив на місці!
Замотаний скотчем, ножем по лиці водять грізні...

Під реквієм буде мій виступ.

В новинах я бачив, не вірю, це точно неправда.
Погана це вдача, не правило, як каже автор
статті, хто ж її там завірив?
-Сама я редакторка, спи

мій котику білий.***

***Я сьогодні малюю науку
про космос.

І це не астрономія.

А сто сторінок про квіти.

Ті, що плетуться між спіралями
ДНК
Ті, що проростають в найтемніших кутках.

Цієї країни
під назвою
твого імені.

Ті, що не побачиш неозброєним оком.
Тому озброює мене

Цікава
твоя
особистість

І особливо тісно
поміж плетива їх стебел,

Стає тоді, коли вони розуміють для чого ростуть.

Коли вони розуміють, що не повинні бути земним творінням.

Вони створені для космосу.

Вони
Сто
Сторінок.
Гайд користування
Компасом.

Що вказує не на північ.

А на тебе.***

Ти скажеш, що час то хвороба що часто,
по росах галявин блукає, у лісі,
Що доста по стінках кімнати кричати,
Твій острах у своїх думках я повісив.