Я тупанула, субота це не 16 а 18 травня 🥲

16 травня, у День Вишиванки, планую музично-літературний вечір на природі в Києві. Анонс з точним місцем проведення зроблю пізніше. Теоретично це буде ботанічний сад Гришка,чи парк ім. Рильського. В програмі ваші та наші твори, веганські смаколики, та музичний…

16 травня, у День Вишиванки, планую музично-літературний вечір на природі в Києві.
Анонс з точним місцем проведення зроблю пізніше. Теоретично це буде ботанічний сад Гришка,чи парк ім. Рильського. В програмі ваші та наші твори, веганські смаколики, та музичний джем (якщо збереться достатньо людей).

UPD: подія буде в суботу 18 травня.

01.03, у п'ятницю, буду на вечорі Art Lunazia (Coffee Lunazia, вул Євгена Чикаленка, 24б, Київ)

Початок: 17:30

Вхід ‒ від 150 грн

Запис учасників та глядачів:
@andybur

Більше анонсів на Local Club

Тісно утоптаний ґрунт однієї стежинки:
Сьогодні все листя стане минулорічним.
Тільки вічно зелена секвоя, мов жінка,
Цілує свіжістю в сіре обличчя Січень.

#вірші

Ніч чинить так як ми того бажали.
Чия була б я, як не ти?
Почім кинжал впиває жало
У пагорбів криве плече?

Це місяць, молодий та гострий,
Як зброя в характерницькій руці,
Поставив в колі року свій апостроф,
Графічним світлом вималював ціль.

Так само ти, бентежно, без розпуки,
Водночас ніжно і водночас — ніж,
Ведеш свої людські во плоті руки,
Кладеш на шкіру і торкаєш між.

#вірші

Душа пішла, душа пішла:
Померли ми у снах, мій сину.
І десь весна, і я —весна,
Хоча, без сили.

Допоки зорі ще не впали,
Потрібні крила, волі міць!
Я просто знаю що замало
Любити небо горілиць.

Я буду спати. Сон — це ріки.
Ми попливемо у човні!
Любити мало чоловіка,
Який далеко, на війні.

Любити треба вічно, вічно!
Коли помреш — також люби.
Нас роз'єднає темний січень
І штормові його вітри,

І музика, що в нас звучала,
Не колискова для дітей.
Та ти засни зі мною, сину,
Хай сон прийде!

Хоч ворогів стверділі душі,
Сліпі в пітьмі.
Любов таких колись задушить —
Були ж дітьми.

Що їх спустошило у морок?
Що в них горить?
Нас роз'єднав бездушний ворог,
Який не спить.

Душа пішла, душа пішла
Шукати твого бога в ночі.
І десь весна, і я весна —
Війна клекоче.

А потім будуть інші дні
Живих та мертвих.
Ти спи, ти спи у цій пітьмі,
Залиш цей берег.

#вірші

Порноархат

Бути жінкою, 
Кажуть, що бути жінкою —
Слухатись того,
Хто буде про тебе молитись,
А молитися тому,
Хто зачав сина у діві,
А діва й не знала,
Що буде обрана кимось.

Бути жінкою,
Це бути продовженням роду.
Бути жінкою —
Ніжно плекати потомство.
Та я втомилися бачити навколо порно:
Порно фантазії чітко закріплені ГОСТом.

Порнофантазії про інфантильних тянок,
Вагітних мамок,
Та господинь із паддлом,
Що затикатимуть рот чоловіка кляпом.
От тільки кляп буде з отвором для наказів.

Порнофантазії
Про доброчесних монашок,
І про священників, в яких (не) стоїть на груди
Юних таких і наївних іще прихожанок.
А може й на хлопців, їхні маленькі дупи.

Тільки про хлопців, тут не жартують, друже!
Бо в бородатої частки нашого людства,
Его велике, велике его дуже —
Їм не приємно думати про паскудства.

Їм би подумати на ніч про щось приємне:
Про теплі обійми, про тройнічок, анальчик,
Спорт, філософію, щось не зашкварне та мемне.
Їм би казати: сонечко, радосте, зайчик!

А бути жінкою...
Жінкою бути — інше.
Це бути святою, з якої зривають цноту.
Тільки не хочеться жити у світі грішнім
Такою жінкою,
Гарною та хорошою.

#вірші