Дональд Трамп призначив Кіта Келлога спецпредставником з питань України. Влітку він давав інтервʼю, в якому виразив свою формулу стійкого миру — зробити Україну Спартою Європи. Гарний початок!

Син Олега Ольжича й онук Олександра Олеся, Олег Кандиба, працював на НАСА та консультував канадський уряд у питаннях озброєння.

Хоча ефектніше в кадрі виглядає книга про Моссад. 🙂

Помер французький актор та просто ікона Ален Делон — AFP.

Джорджо Агамбен опублікував коротку замітку, в якій заперечив існування української національної історії. Цікаво, що італійський історик узагалі пропустив факт існування УНР і кількадесятилітньої історії національно-визвольних змагань. Ні, відразу після Російської імперії — Радянський союз.

Окремо історик ужив уїдливе формулювання — "ця так звана незалежна держава".

Прикре самогубство.

https://www.quodlibet.it/giorgio-agamben-qualche-notizia-sull-u2019ucraina

Quodlibet

Giorgio Agamben, Qualche notizia sull’Ucraina - Quodlibet

Edizioni Quodlibet - Volumi pubblicati, Appuntamenti, Recensioni e Anteprime - Acquista con sconto del 15%, spedizioni gratuite in Italia per acquisti sopra 29 euro.

В кінці тридцятих до Езри Паунда в Рапалло приїжджає молодий американець, який провів дитинство в Римі. Його батько був бізнесменом і прихильником Муссоліні. Це молодий студент Єльського університету на канікулах. З поетом їх поєднувала передовсім поезія, а також любов до гри в теніс. Згодом Паунд друкувався в літературному журналі Furioso («надії американської літератури»), редактором якого був цей молодик. І здійснив у кінці 30-их на його запрошення візит до США для читання публічних лекцій, зокрема в Гарварді. Потім Езру Паунда стали вважати його «хрещеним батьком». Попри всю контраверсійність персони поета-фашиста (та візити до нього в повоєнний час) це ніяк не заважало його кар'єрі. Джеймс Джизес Енглтон працював керівником контррозвідки ЦРУ з 1954 по 1975 рік, до відставки через Вотергейт.

(мій улюблений для читання вголос)

В полум'ї був спервовіку
І в полум'я знову вернуся...
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє.
І там, невідущий, невісний,
Міріадом бездумних частинок
Зустрінуся знову з тобою,
Колись – як і я – живою.
Міріадом бездумних частинок
З розсипаним пилом пилинки земної.
І не повість нам, не скаже ніщо,
Як у часі незглибнім,
У світі заниклім,
Два листки на єдиному дереві,
Ми спахнули колись,
І зчарованим зором уздріли
Цвіт огневий над собою,
І розцвіли в його світлі ласкавім,
І невольники волі його
Так безумно, так трепетно
Поривалися серцем до серця,
Не повість нам, не скаже ніщо.

З книги «Вересень», 1927

Раніше нападник на словацького премʼєр-міністра Роберта Фіцо Юрай Чінтула став автором поетичної збірки «Сон бунтаря». Також його перу належить роман «Послання жертви».

Пишуть, що він міг належати до проросійського воєнізованого угруповання.

Якщо ж слідство зʼясує, що Юрай Чінтула діяв із власних мотивів, вважаймо, що він спробував повернути мистецтву його наступальну функцію. У наш час давно перестали боятися письменників — а даремно!