Окрім того, «Леді Помста» насичена магнетичною харизмою головної акторки Меіко Кадзі. Не дивно, що Тарантіно зробився її фанатом і тепер ми маємо ось такий милий знімок, де він нарешті дарує їй квіти при зустрічі. І це після всіх відсилань до неї у своїх фільмах. Аж приємно бачити.

«Леді Помста» – це той самий випадок, коли збиралися робити кіно категорії Б, але природня сила акторів, сценарію та режисури запустила фільм набагато вище намірів самих же творців. Дивіться на свій страх і ризик – кіно старе та специфічне, але мені дуже сподобалось. А якщо ще кіношними історіями його доповнити, то взагалі вау.

Омг, такий кайф знайшов для вас. Значить, Тарантіно – це база кінематографу. Думаю, всі ми бачили його фільми і навіть чули байки про те, що він краде класні ідеї для своїх картин. Це настільки зашито в основу кінематографу, що гріх не знати. Наприклад, для «Вбити Білла» він жорстко надихався (якщо можна так сказати) старими бойовиками, типу «Гри смерті», «Охоронця» і «Шукачів».

Але головним прототипом була «Леді Помста». Звідти взяли не лише стиль і сеттінг, а навіть головні мотиви та ідеї. Щось мене штовхнуло глянути вчора це кіно і я тепер тупо верещу від кіноманського захвату. Уявіть, що ідеї, які герої лише промовляли у «Вбити Біла», тут були ПОКАЗАНІ. Наприклад, момент, коли Ума Турман вбиває матір на очах у доньки і каже, що вона може помститися їй, як подорослішає. Тарантіно залишив цю сюжетну лінію для третьої частини, але так і не зняв її. Тоді як «Леді Помста» одразу переходить до справи. Відчуття, ніби йдеш слідами генія і бачиш які сцени штовхнули його до написання сценарію. Навіть стає зрозумілим який грандіозний фінал міг відбутися у триквелі, але тепер відчуття, що я вже його побачив і не так прикро від того, що Тарантіно свій фільм так і не випустив.

​​#шо_там_у_кіно

Останні тижні були настільки насиченими, що навіть не встигав готувати пости. Найголовніше: сходив на «Бруталіста», якого показували на Київському тижні критики. У фільму тільки трейлер вийшов, а я вже його подивився і можу вам порадити! Як же круто, що існує цей Тиждень критики – нереальний рівень прем’єр, ніби якась маленька Венеція чи Канни.

Що стосується самої драми, шанси на Оскар досить невисокі, хоча твір монументальний. Головна його проблема – це друга половина. Щойно ми переходимо за екватор масивного хронометражу, магія втрачається, а розвиток персонажів буксує. І хоча там був неймовірний опіумний тріп, мені друга частина наганяла лише сірість та нудьгу.

Але на противагу описаним недолікам є початок фільму. Перші півтори години – це абсолютний шедевр і справжнє Cinema на великому екрані. Давно не відчував такого захвату від звершень персонажів. За кожен рух Едріана Броуді хвилювався усім серцем, а його кар’єрні злети і падіння – це головні гойдалки 2024-го року на даний момент. З кайфом можна прокататися.

Тому фільм вражає, але залишає присмак втраченого шедевру. Раджу обов’язково глянути, але саме у кінотеатрі, бо інакше не змусите себе висидіти три з половиною години. Прем’єра у нас запланована ніби аж на 20-е лютого, тому ще загадаємо про фільм перед виходом.

Від мене 8 з 10, хоча починалось як абсолютний шедевр

Не можу залишити вас на Хелловін без кайфового хорору, про який ніхто не знає. Тільки давайте одразу домовимось: є фільми жахів, які лякають і є ті, які розважають. Не треба завжди вимагати від хорору кріпоти – іноді можна насолоджуватися грою на виживання, в якій беруть участь головні герої.

Так от, «Слабачка» – це абсолютний скарб жанру слешер. Кумедний, дотепний і максимально розважальний. Це кіно виховане з любовʼю і піклуванням про сценарій. Автори дотрималися найважливіших речей під час зйомок, тому питань по якості жодних.

Не скажу, що фільм на компанію. Мені навпаки здається він ідеально замінює друзів (😭) під час перегляду. Той самий випадок, коли атмосфера тебе поглинає і немає жодного бажання, щоб чийсь коментар вибив тебе з настрою. Тому суворо рекомендовано фанатам жанру та енджоєрам англійської озвучки. «Слабачка» ідеально заходить саме в оригіналі.