++
українські літературознавці люблять мертвих поетів
особливо тих хто загинув
або кого розстріляли
вони називають це відродженням
перше розстріляне
друге розстріляне
третє четверте п'яте
розстріляне відродження

це дає можливість класифікації
митців
які зазнали репресій
людей культури
яких забрало ато/війна
(правильне підкреслити)
і вічне
"відродяться з попелу квіти":
українських поетів та письменників яких убила росія

українські літературознавці не терплять живих
і особливо молодих
не терплять нових імен
особливо тих
кого не знають
особисто

особливо цих
"у військовій формі"
особливо цих
з безіменної посадки
біля стертого з лиця землі села
про що говорити з ними
якщо вони живуть як миші?
як їх називати
якщо від них смердить потом
порохом
дизельним паливом і  землею
якщо вони не чистять зуби
і мають брудні до чорноти руки?
про що говорити
якщо вони не читали марселя пруста
і не листали  "улісс" джеймса джойса?
говорити з ними?
ні

українські літературознавці підготували місце в списку
- впишіть дату смерті в нашу анкету
- ваш номер...

це вже лотерея

Валерій Пузік

тут моя давня подруга та дуже класна поетка Естер написала вірш для мене в підтримку свого збору. Донатьте Силам оборони і підтримуйте їх, як можете!

ось вірш:

як серце, стиснуте до розмірів малої ванної, в яку ми ховаємо наших кішок –
в сліпій надії врятуватись від російської ракети
–
здатне описати глибину металового дроту, що в ньому застрягло?

як пояснити, що тиша висушує, полірує увесь цей любовний простір,
паплюжить, затягує марево темних днів?
що унеможливлює саму ідею поширення досвіду,
вглибинює самотність
розпадається на шматки,
знеструмлює,
знерухомлює?
що заклякла у серці мова
попри необхідність жити нею,
писати, передавати досвід,
та мої слова завмерли.

не лишилось і сліду минулого. тільки глибока і гладка тиша, що більше не викликає подив.
тільки і сил, що на видих.

Лід девелопер Сталкера — поет)

ЗНАЙШЛИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

У КОГО Є МАНГАЛ?

Ніч холодна і тихіша за думки,
серед темряви виростають тіні сумнівів.
Я сама створила цілу казку
про взаємність, яку лише можна думати.

Шепіт тиші в голові звучить,
ніби правдиві слова, які ніколи не були сказані.
Чому не можна зупинити нашу спільну мить, яка лише для мене не залишилась марною?

Тривога пронизує

як лезо, що торкається шкіри,
та страх перед запитанням сильніший,
ніж невідоме, що стоїть на порозі.

Я ховаюсь за завісою

своїх думок, де кожне почуття,
кожен погляд перетворюються на нездійсненні надії.

Але що, якщо це лише мрія,
яка ось-ось розвіється в світлі?

Я не можу

Сексі хлопчики
Як я хочу вас з'їсти
Пробачте мені

віршезамінник

холод скручує шию віршами про нещасне кохання
про те як страждає герой і те, як напився востаннє
депресія б'є графоманів і розрізає у них позитив
метри рубають цукерково-букетний штиль

відсутність подій продукує відсутність віршів
немає чим дихати у цій верлібристичній ніші
на літературках наповнюєшся лише одним контрафактом
наче чув про кров, а вдома любов'ю відхаркнув

я багато чув за війну і навіть бачив її у смартфоні
тепер ті, хто читав у Хмелі - завтра на полі воїн
післязавтра шукаєш на вулицях свій віршезамінник
тому що не знаєш, чи титан виживе чи загине

тому що не знаєш, чи вистачить тобі яєць
читати те, що більшість просто зітре нанівець
читати те, що тобі вже не приносить щастя
думки в твоїй голові з'їдає накрутів паща

і через тиждень ти шукатимеш на вулицях віршезамінник
і через місяць ти шукатимеш у полі віршезамінник
і через роки серед трупів шукатимеш віршезамінник
але в підсумку виявиться що ти ескапізму невільник

#поезія #вірші

Прапороносці

Формування ґрунту
Відсутність страху
15 кілометрів в минуле
Першопроходці в раю

Споживаємо небо
Видобуваємо спів
Взаємне кохання
Один хрест на всіх

Виступаю на літературнику! Приходьте