??⚖️ Часто людина відмовляється від Бога, бо асоціює Його тільки з відповідальністю, постійними вимогами і покаранням.

Дуже хочеться свободи... Від чого...?

...Категорична відмова від води і їжі, від світла і здоров'я, від правил на дорозі, бо так вільніше і не треба ніяких зусиль. Це свобода?

Відмовляючись від Бога, Який є Правдою, Любов’ю, Добром, ми відмовляємося від Життя, самі собі шкодимо, причому дуже нерозумно, і йдемо до духовного хаосу, до рабства зла і гріха, до розрухи і загибелі. Це не свобода. І не спокій.

«Ви залишили не Мене, але себе самих, — говорить Господь» (3Езд.1:27)

«Ти сам себе знищив, Ізраїлю, виступивши проти свого Помічника!» (Ос.13:9)

«У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо, як деякі з ваших поетів казали: Адже і ми з Його роду!» (Дії 17:28)

https://youtu.be/7Lcg9PZ85As

YouTube

Сочинение на тему “Мой любимый герой” Иисус Христос. 1970 год.

《Через це я і страждаю, але не соромлюся,

бо знаю, Кому я повірив, і переконаний, що Він має силу зберегти довірене мені до того дня》 (2Тим.1:12)

Про ПАСХУ – три важливі питання

= 1️⃣ =

Де в Біблії написано про Пасху, яку в ці дні практикують багато християн?

В Біблії тої "Пасхи", яку практикують сьогодні багато християн, взагалі немає. Ви не знайдете в Біблії ні веління щось таке робити, ні практики. Це не Боже веління, а люди придумали, а ще багато обрядів взяті з язичництва і з людських, а не Божих обрядів Нового Завіту. І з цими деталями можна ознайомитися в різних довідкових джерелах по темі.

= 2️⃣ =

Але ж в Старому Завіті є написано про Пасху, яка була дана Ізраїлю при виході з Єгипту?

Так, в Старому Завіті до Ісуса Христа була Пасха для згадки про вивід Ізраїлю з Єгипту і для вказівки чи пророцтва на Ісуса Христа, нашого Визволителя. Але коли духовний Визволитель прийшов, то Він став Пасхою (Визволителем, Спасінням, щоб губитель пройшов повз нас) і ті обряди Старого Завіту з прісним хлібом, з ягням і гіркими травами взагалі не потрібні сьогодні. Вони своє важливе призначення, задумане Богом, виконали – вказували або пророкували на Ісуса Христа і Новий Завіт у Його Крові. Старозавітні обряди, які були введені при Мойсеї, не те, що просто не потрібні, вони роблять біду, бо:

А. Відволікають від Визволителя Ісуса Христа, суті Його Жертви і тих змін, які ми маємо мати в своєму практичному житті.

Б. Порушується Божий закон, даний через Мойсея, бо те, що там чітко прописано і повинно було строго виконуватися, сьогодні застосовується на свій лад, бо не потрібно, нема храму і нема того священства.

В. Ісуса Христа не потрібно згадувати старозавітною Пасхою (намагання по своєму це зробити), так не написано, для цього є нове і Новозавітнє служіння.

= 3️⃣ =

Тоді як ми маємо згадувати воскресіння Ісуса Христа?

Ісус Христос дав веління, як згадувати ту велику справу, яку Він для Нас зробив – це омиття ніг (смирення один перед одним), хліб та вино, як символ страждань Його Тіла і пролитої Крові за нас, а також спільна вечеря (ще називають "вечеря любові"), коли християни разом споживають їжу і перебувають у духовному спілкуванні.

Саме в цих обрядових служіннях Нового Завіту закладено згадування і смерті, і воскресіння Ісуса Христа. А кожен з нас в своєму житті повинен реалізувати суть – померти для гріхів та воскреснути для нового і святого життя, без гріха, в любові до ближніх.

Не будемо відволікати свою увагу на людські обряди від суті смерті і воскресіння Ісуса Христа і від того служіння та обрядів Нового Завіту, які справді дав нам Бог через Ісуса Христа, щоб згадувати про Нього, нашого Спасителя.

? ДЕ Ж ЧОЛОВІКИ?

Сумно усвідомлювати, що у місіонерській роботі жінок у чотири рази більше, ніж чоловіків. Я зустрічав деяких жінок у глухих селищах високо в горах. Мені доводилося годинами діставатися до їхніх місіонерських станцій. Ці жінки залишили все і були готові жити на самоті. Ні про яке особисте життя не могла йти мова. Багато хто з них виконував чоловічу роботу.

Коли я думаю про вакансії на місіонерських станціях, мене не залишає почуття провини. Де молоді чоловіки нашої країни, які змогли б зайняти ці порожні місця? Що може спонукати чоловіка взятися за працю, яку зараз несуть ці жінки? Чи достатньо для цього наказу Ісуса, чи усвідомлення потреби людей, чи наявності вільного часу? На щастя, є ті, хто готовий робити це навіть за найважчих обставин.

Я пам'ятаю одного молодого чоловіка, якого послали до Франції проповідувати Євангеліє. Він мав проблеми з серцем, і він неодноразово лікувався у відомого південноафриканського кардіолога професора Крістіана Бернарда. Місіонерська робота була йому протипоказана за станом здоров'я, але молодий брат прагнув виконати доручення Христа і церкви, чого б це йому не вартувало.

Хоча він був дуже слабкий, він поїхав до Франції і почав вивчати французьку мову. За кілька місяців у нього стався черговий серцевий напад, під час якого ця людина померла. З внутрішнього боку дверей до його кімнати було прикріплено записку з написом: «Я вивчаю французьку для Ісуса».

Як зворушливо, що його любов до Ісуса була настільки сильною, що місіонер був готовий принести Йому найбільшу жертву – власне життя. Але його місце зараз пустує. Де ж той здоровий молодий чоловік, котрий може зайняти його?

Коли я відвідував своїх друзів у В'єтнамі, ми вирушили на «джипі» в одне далеке поселення. Дорога здавалася непроїжджою. Пройшла злива, і піщаний шлях більше нагадував трясовину, ніж дорогу. Ми постійно застрягали; колеса залишали у бруді глибокі колії. На півдорозі у нас зовсім закінчилися сили, і ми були готові знову здатися. Дорога проходила через ліс, і нам треба було ще щонайменше цілу годину добиратися до селища. В окрузі не було видно ні дому, ні людини, і оскільки країна була охоплена війною, то безпечніше було б повернутися додому. Але машина важко могла пересуватися, тому розвернутися не було ніякої можливості. І ми вирішили вкотре спробувати їхати вперед.

Діставшись першого повороту, ми раптом побачили хлопця. Занурений по щиколотки в багнюку, він ледве штовхав велосипед. До його багажника був прикріплений ящик із морозивом. Цей хлопчина прямував у те ж селище, що й ми. Незважаючи на те, що він уже багато годин перебував у дорозі і подолав лише півдороги, він усміхався нам. Він вважав, що дорогу слід було продовжувати, оскільки хотів заробити кілька центів.

А ми, які несли Євангеліє, подумали, що дорога надто важка для нас і вирішили повернутися!

Ми можемо багато чого навчитися з досвіду світу – у китайців, кубинців і цього в'єтнамського хлопця. Можемо вчитися в сім'ї Д'юбів, у жінок-місіонерок і молодого брата з хворим серцем.

Ми маємо наважитися бути учасниками, а не спостерігачами.

Ян Піт,
з книги «Гоніння: чи спіткають вони нас?»,
розділ 10 «Спостерігачі чи учасники?» #цитата

«Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець — Виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає, а всяку, яка родить плід, очищає, щоб рясніше родила» (Ів.15:1-2)

? Лише уяви, одного разу до тебе може хтось підійти в раю і сказати: "Я тут, лише через те, що тобі не було соромно розповісти мені про Бога! Уявляєш?!" (В. Андрушко)

*? Just imagine, one day someone might come up to you in heaven and say: "I'm here only because you were not ashamed to tell me about God! Can you imagine?!"* (V. Andrushko)

? Только представь, однажды к тебе может кто-то подойти в раю и сказать: "Я здесь, только потому, что тебе не было стыдно рассказать мне о Боге! Представляешь?!" (В. Андрушко)

Де ти на цій картині?

? Християнин, який вирішив слідувати за Христом і бути частиною великої справи спасіння, повинен бути готовим прощати, терпіти, бути гнаним, страждати, бути "мертвістю" заради життя інших (2Кор.4:10), "побитим словами і ділом", при цьому не відповідати злом за зло (1Пет.3:9).

Варто говорити також іншим про правду і проти гріха, але і це пов'язано з стражданнями.

Але нагорода – Небесне Царство, де буде тільки добро і добре. #цитата