О, так, як же ж я погоджуюся!
Неодноразово зустрічала в своєму житті агресивних фанатів, які не можуть і не хочуть провести риску між "це мій фанон, шиперю помалу кого хочу" і, власне, каноном, а замість цього агресивно верещать "ЦЕ 200% КАНОН, ЯК ВИ НЕ БАЧИТЕ?!?!?!". Бо, бачте, людям важко усвідомити, що любов буває не тільки романтична і з обов'язковим сексом, існує ще платонічна, дружня тощо, тощо.

Щоразу, коли наші видавництва видають цікавий анонс української книжки в моїх улюблених жанрах, це нагадує рулетку - чи буде книжка якісною та захопливою, чи автор знову намагатиметься в "як за кордоном" і це буде нескінченний іспанський сором копіпасти.
без ентузіазму дивиться на шафу непрочитаних книжок і купу анонсів потенційних цікавинок

В якомусь сенсі мій мозок теж Конрад Керз - він показує мені найпаскудніші сценарії, причому не як варіант майбутнього, а як те, шо вже на 200% збудеться, і від цього аж теліпає. Воно, звісно, фікситься помалу з психологом, але тепер я ліпше розумію, чому свого часу у Керза остаточно відлетіла зозуля.

Навернула за день непоганий захопливий детективчик (page-turner чи як там його), і в певній сцені один з другорядних героїв приводить інших до себе додому. А живе він біля електростанції та нафтобази, аргументуючи це тим, що житло тут дешевше, бо вид не дуже, та й з нафтобази інколи димок. Довоєнна я, може, і взагалі не звернула б на це увагу, але поточна й поплавлена читала це з пристрасним бажанням сказати "Їбать ти довбойоб, чуваче, здоров'я загиблим".

Ох ці полярні відчуття від того, що фендом стає популярним:
- радість, бо нові люди, класні ау, фанфіки, малюнки, музика тощо, тощо, воно живе і має молоду кров;
- жах від очікування, яку ще фігню вчворить контора, щоб догодити та підлизати всім.

"Я наче не втратила своїх зацікавленостей /в речах/. А от сили, щоб горіти, закінчились." (с)

І оце про мене. Якість штуки, які раніше приносили спалах емоцій, дарували радість, змушували тебе саму пристрасно творити, зараз заледве підштовхують ворушитися, а позитивні емоції майже болючі.

Насправді я б залюбки подивилася якесь умовне "Xeno Meshi", от тільки Марселін зробила б напівкровкою, яка служить Інквізиції, а не чисто ельдаркою, як тут.
О, і ще на арті нема Ізуцумі, схваленої Імператором фелінідки.?

На честь неофіційного дня бубоніння на все на світі продовжу: поважно чіпляю бриля з фольги собі на голову та проголошую, що я останніми роками увірувала у змову виробників протигрибкових засобів зі світом моди. Бо цю мульку носити ТЕПЛІ кросівки з ТЕПЛИМИ…

Українська олімпійська збірна: нууу, ми дуже старалися, ось кілька медалей. Конкуренція була велика.
Українська паролімпійська збірна: ДАВАЙ, БЛЯ, ДАВАЙ, ПУСТИ МЕНЕ, Я ПОКАЖУ ВАМ ЩО ТАКЕ СПОРТ, МЕДАЛІ ННННА, ЗОЛОТО СРІБЛО БРОНЗА, НІЩО НЕ ЗУПИНИТЬ ЗБІРНУ ЧАС ЯКОЇ НАСТАВ, АХАХА ПЕРЕМОГИ БОГУ ПЕРЕМОГ, МЕДАЛІ ТРОНУ МЕДАЛЕЙ!

Насправді всіма цими фендомами і срачами я рятуюся від відчаю, порожнечі та жаху перед реальністю, де вранці ти або сам сидиш під ракетно-дроновою атакою, або вкриваєшся холодним потом, поки чекаєш на відповідь друзів, що зними все гаразд, а щодня новини починаються зі слів "обстріляли", "загинули", "травмовані", "просунулися".
Після війноньки буду пиздитися з однолітками за місце в дурці чи, в ліпшому випадку, в санаторії, походу.