Баллистика по Киеву летит не потому, что Путина назвали долбоебом. А потому, что он пидарас.

Не перепутайте.

І хуйло.

кінчені

Щоразу, коли наші видавництва видають цікавий анонс української книжки в моїх улюблених жанрах, це нагадує рулетку - чи буде книжка якісною та захопливою, чи автор знову намагатиметься в "як за кордоном" і це буде нескінченний іспанський сором копіпасти.
без ентузіазму дивиться на шафу непрочитаних книжок і купу анонсів потенційних цікавинок

В якомусь сенсі мій мозок теж Конрад Керз - він показує мені найпаскудніші сценарії, причому не як варіант майбутнього, а як те, шо вже на 200% збудеться, і від цього аж теліпає. Воно, звісно, фікситься помалу з психологом, але тепер я ліпше розумію, чому свого часу у Керза остаточно відлетіла зозуля.

Навернула за день непоганий захопливий детективчик (page-turner чи як там його), і в певній сцені один з другорядних героїв приводить інших до себе додому. А живе він біля електростанції та нафтобази, аргументуючи це тим, що житло тут дешевше, бо вид не дуже, та й з нафтобази інколи димок. Довоєнна я, може, і взагалі не звернула б на це увагу, але поточна й поплавлена читала це з пристрасним бажанням сказати "Їбать ти довбойоб, чуваче, здоров'я загиблим".

Ох ці полярні відчуття від того, що фендом стає популярним:
- радість, бо нові люди, класні ау, фанфіки, малюнки, музика тощо, тощо, воно живе і має молоду кров;
- жах від очікування, яку ще фігню вчворить контора, щоб догодити та підлизати всім.

"Я наче не втратила своїх зацікавленостей /в речах/. А от сили, щоб горіти, закінчились." (с)

І оце про мене. Якість штуки, які раніше приносили спалах емоцій, дарували радість, змушували тебе саму пристрасно творити, зараз заледве підштовхують ворушитися, а позитивні емоції майже болючі.

Насправді я б залюбки подивилася якесь умовне "Xeno Meshi", от тільки Марселін зробила б напівкровкою, яка служить Інквізиції, а не чисто ельдаркою, як тут.
О, і ще на арті нема Ізуцумі, схваленої Імператором фелінідки.?