Оцей страх життя починається ще зі школи, коли тобі (собі?) розповідають, що далі складніше й сумуватимеш за безтурботністю.

Ой, ну не знаю, друзі. Я в школі потів над навчанням, а після уроків намотував кілометри в басейні. Зараз пишу цей допис, доїдаючи галицький круасан (на майонезі) у львівських круасанах.

Ще багато розповідей чув про те, що з віком зʼявиться живіт і боки, що нічого тут не вдієш. Востаннє таке затирав давній знайомий на пруті, тримаючи в руках пляшку пива.

Живота немає. Для цього потрібна хоча б якась фізична активність та бодай мінімально-адекватне харчування (акуратно витираю серветкою майонез з пальців).

Далі йдуть розповіді про роботу, яку не треба любити, а могти хоча б терпіти, ну і головний гість програми: «Діти це дуже складно».

Виникає враження, що деякі люди не живуть, а повзуть під нескінченним колючим дротом, ніби далі ніякого світла в тунелі немає.

– Чому, містере Андерсон, чому? В імʼя чого? Навіщо, навіщо встаєте? Продовжуєте боротьбу..?

Гадаю, усі ці розповіді для того, аби ви здивувалися, яка людина молодець, що долає таку нелегку долю(!).

Як-то кажуть, слухаємо інших, а висновки робимо самостійні☝️

Читаю статті про награбоване українськими посадовцями і диву даюсь – суцільний несмак.

Оцей чувак з Хмельницького, Саня з пенсійного фонду, в якого на хаті знайшли 6 мільйонів доларів і який ще так кумедно, наче ламантин, лежав на ліжку перед купою кешу. Якийсь диван з позолотою, сумки Луї Віттон, а поруч трухани і шкарпетки сушаться.

Згадайте Пшонку. Спеціально прогуглив фотки: яйця Фаберже, діаманти, золоті шкатулки, картина, де він зображений Цезарем, а поруч вже реальна фотка в погонах. Наче потрапляєш в якийсь химерний совковий музей і от-от має вийти тьотінька з бігудями для екскурсії.

Яник теж відзначився золотом, туалетами, батоном і всяким таким. А ще ці страуси… хоча в страусах все ж щось є, визнаю. Решта, наче футболки Гордона – всі по 200€, а враження, наче мама визбирала на першу шкільну дискотеку.

Нувориші – вчора ніхто, а сьогодні треба придумувати, куди вкладати бабки. Дивно, чому вони досі не їздять по Хмелю на ламборджині.

Мабуть, їм відмовляються ставити на такі тачки газ, щоб було дешевше…

Стаєш старше і все чіткіше розумієш людей, які залишають усе й перебираються жити в Карпати. 

Хворі з тачками на прямотоках, гучні мотоцикли, тривожні наслідки косметичних операцій, неадекватні сусіди, персонажі, що лізуть без черги на Новій Пошті, просто п’яне бидло й нескінченна людська тупість. “Не можеш перемогти - очоль”. Єбав очолювати - їдь у Карпати.

План Б, чорний хід, рятівний аеродром.

Жити може й не на горі, але, як мінімум, на добротному пагорбі, щоб перед тим, як йти до вас у гості, людина двічі подумала, а перед тим, як виходити з магазину додому - ви тричі перечитували список покупок. Вузька стежка, стрімкий набір висоти, супровід калатаючих дзвіночків на шиях корів. 

Поставити старлінк, гарну сонячну батарею. Завести настільки злу собаку, щоб не було потреби у попереджувальній табличці на хвіртці. Уява ще малює декілька кіз, лінивого кота, десяток курей. На стінах висять сушені гриби, у погребі потіють закрутки. 

Лежиш в гамаку на фоні лісу, десь поруч дзюркотить струмочок. Сонячні промінчики відбиваються від логотипу епл на твоєму ноуті. Дихаєш свіжим повітрям, клацаєш у компуктері, заробляєш гроші на своєму двохгодинному робочому дні. Поруч проходить п’яний сусід, який усе ж живе на самій горі. Він гукає тобі “Добрий день” і вішає мішечок з бринзою на паркан, забираючи залишений тобою лоток яєць вже для нього. Карпатський олх. 

Злий пес дивиться на тебе, очікуючи команди гавкати на сусіда.

Не треба, дорогенький, усе добре, це свої.

Є книжки, які читаєш і даєшся диву: «Ну от як автору вдалося це збагнути і так (ТАК!) описати?!».

Персонажі в книжках Донни Тартт; відносини Гумберта і Лоліти в домі її матері, описані Набоковим; лист Петронія Нерону в «Камо Грядеши» Сенкевича; метафори й порівняння Прохаська.

Мова безсила в передачі трансцендентного, але їм якось вдається: крізь рядки проривається несказане, невловиме. Персонажі оживають, а пейзажі наливаються фарбами.

Влучна метафора, неочікуване спостереження, правильна подача, темп. Читач сидить з книгою в руках і споглядає красу, витвір мистецтва.

Від однієї думки, що у світі було і є так багато талановитих людей – стає добре на душі.

Спершу в твоєму дворі ріжуть свиню, а потім тобі потрібна психотерапія.

Спершу похвальні грамоти в школі, а далі психотерапія.

Спершу батьки не розлучаються заради вас з сестрою, а далі тебе не розлучити з психологом.

Спершу вирвані листки з неправильним домашнім, а далі домашнє завдання від психотерапевта.

Спершу «Я - остання буква в алфавіті», а потім ти остання ланка офісного ланцюжка.

Спершу «Не будь розумником!», а потім ти й справді не розумник.

Спершу «Роби, як тобі кажуть батьки», а потім ти невротик, який не знає, чого хоче.

Спершу тобі виривають молочні зуби в місцевій поліклініці, а далі тебе вже нічого в житті не лякає.

Зрештою, мій рецепт щасливого ранку дуже простий: прокидаєтеся раніше інших, читаєте добру молитву, або ж самостійно складену на день установку, в якій нагадуєте собі про найважливіше, вмиваєтесь, вітаєтеся з сонцем, робите 15-ти хвилинну йогу. Після цього варто десять хвилин посидіти в медитації. Завершується ранкова рутина одним латиноамериканським танцем. Не забудьте одягнути навушники, щоб не збудити близьких запальною музикою. Промовляєте тихенько, що все буде добре.

День розпочато.

Ви прекрасні.

Топ фраз, які мріє почути кожна жінка:

- не знаю
- не впевнений
- подивимось
- я не готовий до чогось серйозного
- мені потрібен час
- от моя колишня…
- що про це подумає моя мама?
- таксі дорого, ти ще встигаєш на останню маршрутку
- моє хобі це компʼютерні ігри
- на ставках можна піднятись, головне дотримуватись системи
- одне пиво ввечері це не алкоголізм
- просто не хочу виставляти на загал наші відносини, не те що приховую
- ти дуже самостійна і впораєшся з цим сама, триматиму кулаки за тебе
- штамп у паспорті нічого не змінює
- не тисни на мене
- не треба ускладнювати, краще насолоджуватись моментом
- я купив курс по крипті

Література в Україні стає все більш популярною.

Про це свідчить низка соціологічних опитувань, які чітко вказують: щороку відсоток читачів зростає. Власне, збільшення книгарень теж сигналізує про зростання попиту (+122 книгарні з 2019 р).

За останній місяць продали з дружиною 12 прочитаних книг, щоб розвантажити шафу. Зʼясувалося, що збути книгу на олх дуже просто! До того ж, читачі-покупці приємні та пунктуальні люди.

Сьогодні на мою першу книжкову презентацію прийшло майже два десятки людей. Охочі до чтива, спілкування, знань! Розумні й красиві.

Книжки дають змогу подорожувати світами.

Відкривають нові горизонти.

Дозволяють краще пізнати себе.

Сприйміть цей допис, як знак взятися за добру книгу.

Друзі, написав дуже благісний допис про священника, що проводив у моїй школі уроки християнської етики. Те що треба, перед глибоким, сповненим спокою сну.

Відкрив у загальний доступ, приємного прочитання, я старався?: https://www.patreon.com/posts/107409204