🫡Відправився на пошуки нових свідків потенціалу Каннінгема

В коментарях можна написати шось добре💬

(продовження)

Дейно (Деньо) пощастило вже з тим, що в його випадку команда зростала разом з ним і на наступний рівень перейшла "природним" шляхом - головна зірка Оклахоми формувалася разом з Марком і максимально лояльна. Друга та третя зірки позавчора прийшли з драфту. Ми поки не бачили Дейно в ситуації, коли дійсно треба буде ламати все, проявляти хитрість, маневруючи між зірковими забаганками та нагальними потребами команди. Впевнений, у нього цей етап ще попереду, коли Оклахому буде готова перейти на новий рівень і Престі зарядить ДжейДеба з піками за якогось Янніса (і це ще в найкращому випадку).

Це пастка, яка чекає майже всіх молодих тренерів. Ось ти будуєш щось своє, всі тебе слухаються, команда молода і заряджена, ви всі разом якось там прогресуєте та досягаєте певних успіхів - аж раптом ГМ скидає тобі на голову норовливу суперзірку, яка в цій лізі довше за тебе і для якої ти ну мінімум рівний, а то і десь понижче. При цьому і твоя власна зірочка десь може зіркову хворобку підхопити та почати качати права, борючись за статус альфи. І ось ти вже не пан над ситуацією, а замахана нянька двометрових підлітків, що не розуміє, куди і за що хапатись першим.

Хтось вийде з цієї ситуації, пізнає секрет і стане тільки сильнішим. А когось ці жорна перемелять і він втече в асистенти чи в NCAA, відхрестившись від такого геморою навіки. Можливо, сам Аткінсон за роки роботи з Керром щось зрозумів та покаже нам нову версію себе, вже більш розумну. Але він такий не перший і не останній, тому за усіма успіхами ось таких молодих команд і тренерів потрібно спостерігати дуже уважно, розуміючи, що великий та страшний звір дорослішання може вже причаївся за рогом.

*??Кеди Каннінгема*

?Ну і поки у нас в НБА затишшя, а в Олімпійському баскетболі я майстер на пів шишечки - продовжимо трохи ностальгувати

Джейлен Брансон пішов проти системи і продовжив контракт з Нікс на вигідних для клуба умовах. Цьому є багато причин:

?право вийти з контракту і підписувати продовження як 10-річний ветеран (для нудних циніків);
❤️правильна тактика фронт-офіса зі збором колишньої банди Вілланови, яка кайфує від гри разом і заради цього готова поступатись (для романтиків);
?зв'язки з клубом через батька, який виступав за Нікс і сам Джейлен народився у Нью-Джерсі.

Останнє найцікавіше. Рік Брансон ніколи не був видатним баскетболістом, провівши буквально один худо-бідно пристойний сезон, коли б він не був якось 13-14 людиною в ростері. Втім, тут цікавіше інше. Історія невблаганна і так вже трапилось, що за час своїх подорожей лігою Брансон-старший встиг пограти одразу з кількома іншими "старшими" - батьками або родичами помітних в сучасній НБА гравців.

✅Очевидний варіант - Арвідас Сабоніс, батька Домантаса. Вже немолодий 25-річний новачок Брансон починав у Портленді, куди приїхав закінчувати свою кар'єру легендарний литовець.

✅В тій же команді півроку провів такий собі Гері Трент, який має певну ступінь спорідненості з сучасним Гері Трентом. Що цікаво, старший Трент був буквально антиподом молодшого - здоровенний важкий форвард, який не вмів кидати. Взимку 98-го він став частиною угоди по залученню в Блейзерс Деймона Стадемайра.

✅Наступню після Нікс зупинкою для Брансона стали Селтікс, де на дальньому кінці лавки він міг перекидатися в карти з Едріаном Гріффіном. Так, тим самим, якого вичавили Янніс та Ліллард з Мілвокі і який є батьком молодого таланта Ей Джея (невеликий талант - теж талант). А ще в тій команді грав Віталій Потапенко.

✅Після Селтікс було повернення у Блейзерс, які вже потроху перетворювались на Джейл Блейзерс. Але цікаво не те, персона Дейла Девіса - легенду Індіани привезли для підсилення передньої лінії. Його син Трайс Джексон-Девіс досить несподівано пробився в основний кістяк Голден Стейт, будучи 57-м піком драфту 2023-го року.

✅Ще в тій же команді грав (а точніше бив байдики) великий та страшний Шон Кемп, дітьми якого потенційно може бути добра половина минулого драфт-класу. Просто їх матері не зуміли це довести.

✅Ну і завершував свою насичену, але не видатну кар'єру Брансон в Г'юстоні у 2006-му році. В тій команді, де ТіМак та Яо постійно пролежували на лікарняному, найбільше матчів за сезон зіграв ветеран Джуван Говард. Тут теж все просто - син зірки легендарний Феб Файв Джетт вже встиг провести вельми сумнівний сезон в Орландо. Але мається тут і додаткова сюжетна лінія, оскільки Джуван є кузеном Анджели Джексон - матері братів Джейлена та Джейдена МакДеніелсів. Про такі сімейні зв'язки я, чесно кажучи, був не в курсі, бо навіть баскереф тут плутається в показаннях.

Ось такі цікаві історії?‍♂️

*??Кеди Каннінгема*

❗️Друзі, Антон потребує нашої допомоги❗️

✌️Ентоні Едвардс мені подобається
Він просто не може не подобатись, бо він гравець саме того типажу, який подобається плюс-мінус усім: яскравий харизматичний джорданоподібний атлет-скорер. Ми от буквально не так давно говорили з Михайлом (BasketMoves), що це майже чіт-код на народну любов. Спадкоємців Майкла вже було чимало: Вінс, ТіМак, Вейд, Кобе, Батлер, Букер, якоюсь мірою навіть ЛаВін з Мітчеллом. Тоді як гравцям інших форматів треба доводити купу всього: чи не занадто маленький, чи не занадто великий, як добре захищається і чи якісно кидає триочкові - таким хлопцям достатньо завалити данк чи фейдевей через руки, після чого прикласти пальця до губ чи зробити ще якийсь персональний жест і все - фанати поплили, як школярки після першої банки рево.

Тут варто зазначити, що найкращий з клонів Джордна - Кобе - заснував фактично власну течію зі своєю Мамба Менталіті. Це коли ти все так само до біса харизматично, але чи то розвалюєш кабіни, чи то навалюєш цегли. Саме тому останній формат часто стає іронічним, коли умовний Тейтум намагається когось порятувати в клатчі (учорашній матч прям майже ідеальний приклад, коли Джей встиг і майже закопати свою команду, і все одно потім героїчно врятувати). І ось Едвардса я б поки порівнював не з Джорданом, а з Кобе.

Ентоні поки лише вивчає всі межі свого таланту. З ряду причин - і через брак досвіду, і через особливості натури - він не методично прокатує завчені патерни, а грає скоріше від вайбу. Як і у випадку з Кобе і подібними йому персонажами, ми повинні завжди бути готові приймати зворотню сторони стилю - за героїчними іграми завжди приходят погані, коли він вас і закопає. От як Батлер, який виглядає спочатку як тру-альфа, який вирішує питання і красиво затикає суперника - а завтра він зливається в нуль і всі його альфа-замашки виглядають вже як порожній випендрьож.

Сьогодні вночі його знову лімітували в найкращому, що він вміє - йти під кільце. Тут перед ним не будували особливих стін, часто доводилося розмінюватись і "віддавати" Енту або Луку, або вільний кидок. Але головне, що під кільцем стовбурчив вже не Йокич, а теза "Ви не виграєте триочковими Едвардса" продовжує себе виправдовувати. 12 з 16 його кидків були з дистанції і навіть за умови непоганого відсотку (42) він все одно набрав мізер. Бо він не лізе під кільце, не збирає фоли, не лімітує цими фолами гравців суперника, не змушує захист звужуватись і відкривати вільні зони. Він знову не знаходить виходу з ситуації, а Фінч (ну або Норі, який керує з лінії) не реагує миттєво. Тому ми або бачимо шалені перформанси, або ось такі історії, коли Ентоні просто на яйцях намагається завалювати ліхтарі в лоба суперникам і вони раптово не залітають.

Саме на це я закладався в подкасті, як на позитивний для Далласа фактор - комбінація "недостатньо досвідчений для миттєвої адаптації Едвардс + не спроможний вносити in game корективи тренер". І це спрацювало вже в першій грі.

Зрозуміло, що вже у наступному матчі Фінч буде щось вигадувати і шукати шляхи виходу. Але якщо команди вийдуть в фазу, коли оборона з обох сторін працює нормально і на перший план вийде здатність зірок вирішувати в соло - "вовкам" гайки, бо Даллас володіє чи не найкращим активом для такої гри.

Ну і фактор Гобера, на якому фактично трималася оборона Міннесоти і якого не можна розтягнути на всі 48 хвилин. Сьогодні він закінчив +10, а в останній чверті взагалі був момент, коли Вулвз вихопили ривок в 10 очок від Далласа без Руді і з виходом француза Маверікс моментально видали серію з 0 влучань за 4 хвилини. Тут доведеться щось вигадувати, бо у цього суперника, на відміну від Денвера, і в другому юніті є персонажі, які агресивно атакують фарбу.

*??Кеди Каннінгема*