Творіння ремісників антської культури. Цікава історія.
Дорогоцінний лев, якого Ви бачите на картинці, виглядає ніби створений ремісниками з Риму чи Сасанідів.

Насправді ж його, та багато інших цікавих дорогоцінностей, фігурок, фібул і тп, які могли кріпитись на одяг, відносять до антської культури (відома під назвою пеньківська).

Дивлячись на цю красу створену ремісниками нашої древності (хоч формально антів прямо і не повязують зі словʼянами) образ антів в моєму історичному фентезі виглядає не так й фентезійно.

Деталізовані витвори ремісників говорять не просто про уміння творців тої доби, але й вцілому про розвинене (як для своєї доби) "державне утворення".

Остання глава дописана.

Всього буде 30 глав. Залишилось 9 глав художньо відредагувати і повна публікація І книги серії онлайн вже скоро.

Мандрівка, яку я почав у 2019 році, нарешті завершена. Нових версій роману більше не буде – за ці роки їх було щонайменше 4-5)))

Пісня про народи Антського царства.
Руси — перший, найбільший нарід,
займали землі на сході антських воріт.
Ремісничі двори й діловиків квартали —
все навкіл в їхніх градах заполоняли.
Ревний труд шанувала руська душа,
бо у всім досконалости прагла вона.

Захід належав моравійцям лісним,
й столярів кращих не знав і сам Рим.
З дерева творили вмільці справжнії дива,
хоч частіше зброю майструвала вміла рука.
Різьблені столи та стільці — нудні то справи́,
метальні машини й грізні флоти зводили вони.

Північчю ж веліли хмурі венеди,
зодчої справи премудрі майстри.
Їх твердині виглядали, мов скелі,
які жодне військо не може знести.
Гордий дух, міць та віра в себе —
от що для них було понад усе.

На теплому півдні жили словени,
хитрі мореплавці та слова митці.
Вміли знаходити вигоду там,
де інші втрачали свої золоті.
Не лякав їх навіть Рим, бо знали латину,
та більше всіх цінували антську родину.

P.S.: Початок книги переписано, тому там є такі цікавинки)) Подяка моєму другу Ігорю за редагування.

Мій підрозділ окрім захисту нашого неба в складі МВГ та охорони обʼєктів виробляє зарядні станції. Репощу тут, якщо раптом хтось не бачив збору на моєму каналі.

Як “традиційні цінності” стимулюють появу феміністичних рухів? Соціальні норми Південної Кореї як одна з проблем народжуваності. (Оновлено)
Згідно з результатами опитування Міністерства з питань гендерної рівності та сім'ї Кореї, поширеність насильства в сім'ї становила 44,6 % у 2004 році, 54,8 % у 2010 році та 45,5 % у 2013 році (Kim, 2016). У дослідженні 2016 року цей показник становив 41,5 %. В результаті аналізу випадків IPV у 2017 і 2018 роках (...) більшісь насильницьких випадків 83,8% скоєно чоловіками. Крім того, станом на 2018 рік кількість консультацій за гарячою лінією для жінок, що діє при Міністерстві, становила 352 269, що приблизно на 21,9 % більше, ніж у 2017 році.
Джерело: Predictors and Consequences of Intimate Partner Violence Impacting Korean Women. The University of Texas at Austin. 2022
Примітка: IPV - насилля зі сторони інтимного партнера, має форму, як сексуального, фізичного так і емоційного характеру.
Цікаво: про вплив соціальних норм на рішення завести дітей. У минулому році було зареєстровано 11 568 випадків цифрових сексуальних злочинів, що на 82 % більше, ніж роком раніше. Багато з них були пов'язані з використанням прихованих шпигунських камер. Жінки в Південній Кореї говорять про те, що бояться скористатись громадським туалетом, через те, що їх можуть зняти і потім шантажувати або опублікувати відео і зруйнувати їхнє життя.(...)
Джерело: BBC

Всього цього можна було б уникнути, якби інститути (особливо правоохоронна система) працювали справді на захист прав людини. Зокрема, злочини сексуального характеру ефективніше розслідувались та карались і тп. А суспільство нарешті б усвідомило, що на вулиці ХХІ століття, і відносини будуються на основі договору та діалогу, а не застарілих конструкцій, де у жінок чи чоловіків є конкретна роль.

Чому корейські жінки мало народжують? Це дуже цікаве питання на фоні того, що економіка Кореї велика та успішна. Одразу скажу, що повної картини передати я не зможу, бо тема дуже складна і глибока.

В Кореї, як зазначає авторка дослідження про насилля проти жінок, існують сильні позиції традиційної патріархальної родини (соціальні норми, які дискримінують жінку). Однак, всупереч очікуванням тридиціоналістів, це не призводить до зростання народжуваності, а скоріше навпаки. Підтримка суспільством так званої "ролі жінки" є дуже токсичною, бо веде до дискримінації. Для прикладу, жінка влаштувалась у великий банк на роботу, і на неї поклали обовʼязок приготувати обід для своєї команди (цікава стаття на BBC), бо це “жіноча справа”. Але це все ще квіточки на фоні ініціативи уряду, який у 2016, через падіння народжуваності до 0.7 дітей на жінку, створив мапу “National Birth Map” на якій показували кількість жінок дітонародного віку в кожному районі країни. Жінки справедливо називали це мапою, на якій їх зобразили як тварин на м'ясокомбінаті. Згодом сайт закрили, але сама ініціатива уряду показує, що відбувається в головах еліт.

Однак, якщо Ви думаєте, що на цьому все завершилось, то ні. У 2022 році новий президент Кореї вирішив ліквідувати Міністерство з питань гендерної рівності та сім'ї. Проти цього одразу виступило громадянське суспільство, тому міністерство встояло. До слова, саме міністерство збирає багато даних та надає допомогу жертвам, тим самим виконуючи важливу суспільно роботу по захисту прав жінок.

Корінь проблем народжуваності в Кореї лежить в тому, що жінок вирішили зробити мішенями, переклавши на них відповідальність за вимирання нації. Тим самим викликавши в них захисну реакцію, яка іноді переходить у радикальну форму – повна відмова від гетеросексуальних стосунків. До слова, це не значить, що всі жінки там святі, а всі чоловіки демони – існують і інші проблеми.

Епілог. Цей приклад Кореї для нас цінний, бо показує, що в суспільстві необхідно зберігати діалог, а не царювання догматики: “діди так робили, і ми так робимо”. В минулому традиції формувались за інших умов та обставин, тому приміряти їх в наш час є помилкою. Це не означає, що минуле треба забути, з нього необхідно брати уроки та все те, що нас об'єднує.

Конкретика | Patreon | Книга

Telegram

Konkretyka

Як на народжуваність впливають державні витрати (соціалочка) та соціальні норми. Саму тему я планую розглядати в майбутньому, а зараз пропоную познайомитись з цікавим відео з каналу Money&Macro. Примітка: В одному з минулих постів, я використовував матеріал…

Традиційні цінності, фемінізм та цікава статистика. Зазначу, що про ці теми згадується навіть в романі (14 глава).
Upd: На наступному тижні оновлення перших глав на основі побажань бетарідерів.

Кріпосне право. Як російська еліта продала селянам землю в 4 рази дорожче.

Сьогодні кріпосна система ввижається чимось далеким та забутим, але насправді негативні ефекти від її існування відчуваються й досі. Економісти Йоганес Баггл та Стівен Нафцігер у своєму дослідженні писали:

Ми знаходимо переконливі докази того, що нерівність у власності на землю та пов'язані з ним перешкоди для накопичення людського капіталу створювали нерівні умови до індустріалізації у Росії. Ці перешкоди, які зазнали колишні регіони кріпаків, обмежували там урбанізацію та перехід до сучасної промисловості.[1].
Примітка: Дослідження проблеми кріпосного права зачіпає окремі регіони колишньої імперії, проте це лише впливає на силу негативних ефектів для кожного окремого регіону.

Своєю чергою економісти Андрій Маркевич та Катерина Журавська у своєму дослідженні прийшли до висновку, що, якби кріпацтво скасували у 1820 році, за їхньою моделлю у 1913 році імперія мала б у півтора-два рази вищий ВВП [2]. Тобто можна уявити масштаб впливу кріпосної системи на економіку.

Настільки ці висновки є авторитетними? Вони опубліковані в топ академ журналах The Review of Economics and Statistics та American Economic Review, які вважаються одними з найавторитетніших (через високі вимоги до якості даних).

Як ми бачимо, кріпосна система була надзвичайно токсичною, але куди жахливішою вона виявилась для наших із Вами предків, що жили в “тюрмі народів”.

Зокрема, у 1861 році цар Александр ІІ скасував кріпацтво, але земля селян не була передана їм у право власності - було лише надане право її викупити у поміщиків. До слова, це свавілля царя над людьми стала однією з причин, яка надихнула опозицію на винищення бюрократії та самого царя.

Селяни переплатили в 4 рази? Професор МІТ Овсій Домар у 1985 році опублікував статтю [3], в якій вирішив з'ясувати, чи не були завищені ціни на землю, яку давали на викуп селянству. Суть в тому, що Російська імперія - це класична держава з екстрактивними інститутами, де завжди існували “рівніші за рівних”. Себто дворянство та бюрократія могли доїти населення як тільки забажають, бо лише вони встановлювали правила, сам народ не мав ніякого політичного представництва у владі і, як наслідок, впливу.

Домар у своїй статті зазначає, що існувала практика, коли селянам продавали неплодоносні землі. Себто в тій системі відносин селянину можна було нав'язати “низької якості” землю тощо. Відтак, селянин замість рабства буквального ставав рабом кредитним з усіма можливими наслідками або й більше - брав землю в оренду у поміщика і фактично “добровільно” повертався в залежність від нього.

Автор наводить досить “веселі” цифри: на Півночі імперії переплата за землю могла становити 4 рази, на Півдні - 3.3 раза, а на Заході - 1.9 раза (від умовно ринкової вартості).
Примітка: Домар вказує на проблему якості даних, тому у висновку він не згадує ці цифри, а лише зазначає, що джерела свідчать, що переплата була, але її точну величину встановити неможливо (припускаю, що джерела знищені).

Простими словами, Росія не просто сотні років експлуатувала селян як рабів, а ще й дала заробити своїм елітам на їхньому “звільненні”. З цього виникає просте запитання: які люди можуть ностальгувати по Росії? Що з ними не так?
Людина в Росії завжди була безправною, “грязью” і кейс “звільнення селянства” вкотре це доводить.

Джерела:
1. Johannes C. Buggle. Steven Nafziger. Long-Run Consequences of Labor Coercion: Evidence from Russian Serfdom. 2021.
2. Andrei Markevich, Ekaterina Zhuravskaya. Economic Effects of the Abolition of Serfdom: Evidence from the Russian Empire. 2017.
3. Domar E. Were the Russian serfs overcharged for their land in 1861? The history of one historical table, 1985, MIT.

Покликання еліт - ініціювати зміни, а громадян - підтримувати достойні ідеї? Тіберій Гракх.
“Дикі звірі, що населяють Італію, мають нори, у кожного є своє місце і свій притулок, а в тих, хто б'ється й помирає за Італію, немає нічого, окрім повітря та світла, бездомними блукають вони країною разом із дружинами та дітьми, а полководці брешуть, коли перед битвою закликають воїнів захищати від ворога рідні могили і святині, бо ні в кого з такої безлічі римлян не залишилося отчого вівтаря, ніхто не покаже, де могильний пагорб його предків, ні! - і воюють і вмирають вони за чужу розкіш і багатство”
Народний трибун Тіберій Гракх. Джерело: Плутарх. Тіберій та Гай Гракхи.
Тіберій увійде в історію з різними образами: демагог, тиран чи перший борець з нерівністю. Однак для нас не важливо чи був Тіберій захисником справедливості чи популістом. Куди більш цікавим є запущені ним процеси та котре нагадування нам чому важливо, аби серед еліт були люди цінностей, які потребують підтримки громадян.

Трішки відволічемось: науковці, що вивчають “теорію еліт”, пишуть: “історики соціології (...) часто підкреслюють, що еліта займає центральне місце в політичних процесах формування, трансформації та навіть занепаду держави”. На фоні цього може виникнути питання: а яка тоді роль громадян в цій конструкції? Як не дивно, але хоч еліти і контролюють більшість ресурсів та мають достатньо важелів, аби впливати на курс держави, тим не менш, без підтримки громадян трансформаційні процеси запустити важко. Це банально пов'язано з тим, що будь-які зміни в правилах створюють фракції, які підтримують та виступають проти змін. І в цьому спорі часто вирішальне слово кажуть громадяни. Ба більше, навіть в СССР під час реформ Горбачева без симпатій свободам народних мас нічого б не вийшло. До слова, це працювало у всі часи, тому брати Грахки у своїх реформах шукали підтримку як серед еліт, так і особливо серед народу, а коли останній перейшов на сторону опозиції, то Гай Гракх проголосив: "Нехай боги покарають римський народ за невдячність, - сказав він друзям, - Народ, який залишає своїх вождів у біді, цілком гідний вічного рабства".

Звісно, в умовах ХХІ століття громадяни здатні набагато сильніше впливати на правила. Однак вплив еліт в сьогоденні все ще дуже високий: “більша частина літератури, присвяченої переходу до сучасності, підкреслює не тріумф народу над елітою, а участь еліти в управлінні процесом модернізації. Один із фундаментальних висновків цієї літератури полягає в тому, що здатність впливати на інституціональні структури може призводити до збереження переваг навіть за змінних умов, які могли б зробити такі переваги нестабільними”. Себто значний вплив на інститути держави залишається в еліт навіть в сьогоднішніх умовах.

Яких змін бажав Тіберій Гракх? В стародавньому Римі одним з найцінніших ресурсів була земля - Тіберій помітив, що концентрація цього ресурсу знаходиться у нобілітету. Внаслідок чого звичайні римляни не мали достатньо земельних ресурсів. Саме тому я навів на початку його цитату, де він звертався до народу, описуючи проблематику. Про захоплення нобілітетом земель через сірі схеми було відомо ще й до Гракха. Пропозиція реформи від Гракха була не в “отнять і поделіть”, він хотів перерозподілити землі, які були отримані з фонду суспільних земель нобілітетом, при цьому залишити їм значні наділи й тим самим відіграти назад сіру приватизацію землі. Його ініціатива створила цілий рух та більше того вплинула на правила в державі, хоч і з трагічними наслідками.

Для нас ця історія цікава тим, що сьогодні одним з головних ресурсів, який контролює еліта, є інформація. Себто ЗМІ, телевізор та навіть блогерські проекти (у тому числі антикорупційні), які здатні формувати суспільну думку. Однак у нас немає свого Гракха, який зміг би ініціювати відмежування еліт та ЗМІ. Відкрите суспільство повинно мати вільні від інтересів еліт ЗМІ - інакше ми будемо і далі їсти, що дають…

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Patreon | Блог

Ssrn

The Sociology of Elites

Elites are those with vastly disproportionate control over or access to a resource. We can understand this as a position that a social actor occupies, or we can