Серед поля край дороги
Стародавній хрест стоїть,
А на нім Христос розп’ятий
Висів тож від давніх літ.
Та з часом прогнили гвозді,
Вітер хрест розхолітав,
І Христос, вгорі розп’ятий,
Із хреста на землю впав.
Тут сей час трава висока,
Що росла вокруг хреста,
Радісно в свої обійми,
М’яко прийняла Христа.
Подорожники й фіалки,
Що там пахли з-між трави,
Звились, мов вінець любови,
У Христа край голови.
На живім природи лоні,
Змитий з крови, ран і сльоз,
Серед запаху і цвітів
Сумирно спочив Христос.
Та якісь побожні руки
Спать Йому там не дали
І, хрестячись, з-поміж цвітів
Знов угору підняли.
Та, нових не мавши гвоздів,
Щоб прибити знов Христа,
Хоч з соломи перевеслом
Прив’язали до хреста.
Так побожні пересуди
,Бачачи за наших днів,
Як з старого древа смерти,
Із почитання богів,
З диму жертв, з тьми церемоній,
Із обмани, крови й сльоз –
Словом, як з хреста старого
Сходить між людей Христос,
І як, ставши чоловіком,
Ближчий, вищий нам стає
І святим приміром своїм
Нас до вольности веде, –
Силуються понад людськість
Будь-що-будь піднять Христа
І хоч брехні перевеслом
Прив’язати до хреста

ІВАН ФРАНКО

І нехай Христос приведе нас своїм приміром до ВОЛЬНОСТИ. Адже саме вольність - ключова основа нашої боротьби

Одним з перших віршів Франка, якому багато хто приписує арелігійність був « Великдень» ( із серії Галицькі образки)

ЯВеликдень! А ти нині, хлопче, в шинку?
ВінА де ж маю бути? Ще добре, що тут
Посидіти ось супокійно дають,
А вип’єш що, з хати надвір не женуть.
ЯВеликдень! Від самого досвітку чуть:
Воскреснії дзвони гудуть та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.
ВінНема в мене дому.
ЯНу… дому нема, збудувати не вспів…
Та ні, я не теє сказати хотів,
А те, що, діждавшись воскресної днини,
В родині пробудь.
ВінЯ не маю родини.
ЯГа, так, твоя правда! Не маєш родини!
Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить –
У неї б пробув…
ВінХто бідноту полюбить?
В господаря вчора весь день я робив.
Надвечір, що згода, мені заплатив –
На свята не просить, скупенько й самому.
Іди! А куди? Без родини, без дому…
Ну, звісно, в шинок. Дещо вип’єш, закусиш,
Зате й за ночліг вже платити не мусиш!
Просидиш так свята, коби до посвят,
Та й знов тра нової роботи шукать.

1881

Віктор Зарецький - український Клімт, чоловік Алли Горської, Зарецького спіткала важка доля багатьох шістдесятників. Геній, чийого таланту вистачило б на сотні людей, український неосецесист, монументаліст та модерніст.

Більшість світової преси зараз майоріє заголовками про потенційні ризики приходу до влади Дональда Трампа. І " The Economist" цьому не виключення - "Brace for the Don" Америка та майбутнє НАТО.

Головна теза статті - Європа має поспішати, щоб захистити себе від росії та Дональда Трампа. Якщо Трамп повернеться в Білий дім, яким буде його правління? Трамп, який запевнив союзників витрачати більше на оборону, укріпив натівських військових на східних фалангах та почав озброювати Україну; або мстивий трамп, який буде діяти на основі своїх обіцянок саботування НАТО. Розраховуйте на друге. Ще 10 лютого майже точно лідер республіканців (а зараз як ми знаємо - це точно,бо Ніккі Хейлі зняла свою кандидатуру) згадав, як лідер "великої країни"одного разу запитав у нього чи буде він захищати союзника від росії, навіть, якщо це буде "правопорушник", який не витратив 2% ВВП на оборону. "Ні, я не буду вас захищати", - згадує Трамп свою відповідь, і продовжує: "Фактично, я буду заохочувати їх робити все6 що вони вбіса хочуть". Навіть, якщо це був гіперболічний вислів, як зараз зазначають трампівські захисники, закликати росію нападати на будь кого з союзників - вже є замахом на непорушну обіцянку, відображену у статті 5 НАТО: атака на одного з союзників є атакою на всіх; атака навіть на найменшого союзника, є по суті атакою на Америку. Гнівний спалах містера Трампа стає все небезпечнішим, особливо зараз, коли росія, яка переозброюється шаленими темпами, давить на потребуючу зброї українську армію. Кількість європейських урядів, які вважають, що в найближчому майбутньому стануть жертвами збройної агресії росії зростає.
#періодика

Додати переклади/ тезовий виклад статей з Таймс/ іншої преси?

1. Більше ніж половина всіх світових бактерій та архей (інфра-земні) існують кілометри під поверхнею землі, де вони виживають в умовах інтенсивного тиску та екстримальної спеки. Ці підземні світи настільки ж різноманітні як і ліси Амазонії та містять мільярди тон мікробів, що в сотні разів перевищує загальну вагу людського населення нашої планети.

Вчора Стусу мало б виповнитися 86 років. У мене є стаття про його любовну лірику з моїми улюбленими віршами, листами до сина та дружини та оглядом творчости

А ось трохи Ліни Костенко

«Ой на річці на Йордані
Там Пречиста ризи прала…"

На Ворсклі хрест вирубують опішнями,
Заллють водою, уморозять в лід.
Горбаті верби льодяними клішнями
скляні бурульки струшують з борід.

Летять з гори санки і ґринджолята,
в очах мигтять занесені тини.
Тоді у мене не було вже тата,
мані зробила мати ковгани.

Аж білий вихор здійметься довкола,
як нас по схилу сани розтрясуть, –
зима тікає, підібравши поли.
А вже співають, корогви несуть.

Ідуть Бобренки, Гуки, Шибилисти,
Бреде в снігах диякон-бородань.
І піп, гортанію басистий,
на Ворсклі робить річку Іордань.

Сипнули врозтіч галки чи ворони.
Довкола лід бабами зарябів.
І Гриць малий, од холоду червоний,
з-за пазухи виймає голубів.

Тріпоче стяг нерукотворним Спасом.
Свята вода об кригу шурхотить.
І хрест, облитий буряковим квасом,
під білим сонцем дивно мерехтить.

Свята вода – як бузинова гуща,
кудись під лід пливе, пливе, пливе…
Питаю: – Мамо, це вода цілюща?
Скропити рани – тато оживе?..

"Маруся Чурай, Сповідь"

Цикл розмов про різдвяні свята логіно завершуватиму Водохрещем.

Перед Водохрещем(або як його часто ще називають Йорданом, Богоявленням), 5 січня ввечері - 3 кутя, або Голодна кутя. Ввечері перед Водохрещем також святять воду, вона вважається цілющою та називається Йорданською. Весь день постують, а з появою першої зірки та після служби, готують повністю пісні страви, в більшості кутю та вареники. В нашій сім'ї прийнято згадувати всіх замучених голодом Українців. Залишаємо на столі кутю на ніч та запалюємо за вечерею свічку

Як святкували Йордан наші предки у різних регіонах?

6 січня після служби в церкві, урочистою процесією священник та віряни вирушали до водойми - прорізали кригу у вигляді хреста, та священник освячував воду, занурюючи туди хрест.

Багатьох і зараз цікавить чи окунатися в ополонку на Водохреще є українським-слов'янським звичаєм чи це прийшло до нас із московії?

Церква завжди відносилася скептично щодо повного занурення тіла, пов'язуючи це з язичницьким ставленням та обожествлінням води, що відволікає від самого сенсу Водохреща.

Насправді пірнання в ополонку було притаманне центральній та східній частинах України. На користь того, що християни окунаються у воду на Йордан свідчать і традиції у Болгарії, Македонії та Греції, не просто пірнанням у воду, а ще й танцями у воді.

Вирізаний із льоду хрест обливали буряковим соком, хлопці з сусідніх сіл билися навкулачки, а хто вигравав, той забирав хреста додому.

Козаки в ополонки не стрибали, натомість після урочистої служби та освячення води, за спогадами колишнього запорожця Микити Коржа(записаних Дмитром Яворницьким), палили зі всієї наявної зброї, вбрані у парадний одяг з хоругвами та на конях. Стріляючи козаки "проганяли кутю" та злих духів.

Пірнання в ополонку було поширеним серед учасників вертепу, щоб "ряжені " повенули свою людську подобу.
Михайло Максимович згадував, що дівчата вмивали ввечері після освячення води лице, витирали червоною крайкою, щоб завжди бути красивими.
На Буковині була поширена штовханина у воду, хто більше у воді буде - тому прибавиться і більше здоров'я.

Ефір за 12 хв!