Розповім вам про книгу Софі Грегуар Трюдо «Крок назустріч», яке украінською переклало і надрукувало Видавництво «Смакі»

Книга цікава з різних сторін. Але мені імпонує її цінність як для фахівчині сфери психічного здоров’я, яка, зокрема, займається питаннями психоедукації. Бо саме на психоедукацію припадає величезна частина змін на початку шляху терапії. Не залежно від запиту.

Авторка пише про себе, від себе, на теми, які цікаві та мають особистісну значущість саме для неї. Певно, тому книга мною сприймалась як захопливі оповідання. Не мемуари, ні. Бо в мемуарах, на мою думку, основна мета - розповісти про себе. Тут же авторка робить інакше: через себе вона розповідає про те, як це працює, як з тим бути, як воно відбувається. Я дуже добре розумію і поважаю її потребу бути зрозумілою та почутою у місії просвітництва.

Софі Трюдо, будучи гарною журналісткою, бере інтерв’ю у експертів психічноі сфери та сфери нейронаук. І розповідає про це не абстинентно, а навпаки, дуже залучено і зацікавлено. Їй воно треба.

Читаючи «Крок назустріч», у мене неодноразово виникала думка про те, що з окремих розділів прямо можна зробити методички і роздавати їх клієнтам. Звісно, зі збереженням авторства 🙂 Бо те, як вона формулює і передає слова експертів, мені особисто, дуже добре лягає. Просто і зрозуміло про складні теми. Складні з точки зору «як воно працює». А також складні з точки зору сприйняття суспільством висвітлюваних тем.

Особливої поваги заслуговує те, на скільки ця неймовірна жінка може собі дозволити саморозкриття з таких чутливих тем як, наприклад, власний розлад харчової поведінки.

Я би рекомендувала цю книгу всім тим, хто знаходиться на шляху самопізнання і шукає додаткові відповіді, розуміння та підтримку. Також можу її рекомендувати колегам для додаткового погляду, розширення пояснювальної психоедукаційної бази.

Найближчі два тижні з моім промокодом знижка. Ловіть

drtasia_22072024

#drtasya

https://smaki.pub/product/krok-nazustrich/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR0z8l-_lkgeN6Vx9N5IM2c-4dVJSdzK3SJvp74LDflCaMs5MYXHxRdkZpo_aem_C5mnI20gTDLb4V9mSYBJOw

Ось вам посилання на проєкт

https://www.instagram.com/regeneration.process?igsh=MW54ZGR5NmVmb2NnaQ==

А це ще посилання різні:

Посилання на партнерів
ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК

https://www.instagram.com/olenapinchuk_foundation?igsh=MTJ5c2t3aDdzODN5Nw==

https://www.facebook.com/olenapinchukfoundation

https://olenapinchuk.foundation/

ІНСТИТУТ ПРОЦЕС-ОРІЄНТОВАНОІ РОБОТИ В УКРАЇНІ імені Григорія Сковороди

https://pwiu.com.ua

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І ПОЛІТИЧНО ПСИХОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

https://pwiu.com.ua

Facebook

Log in or sign up to view

See posts, photos and more on Facebook.

REGENERATION - це спільний проект Інституту Процес-орієнтованої роботи в Україні та Фонду Олени Пінчук по підготовці спеціалістів та наданню психологічної допомоги для ментальної відбудови українців.

У мене вже давно визрівав намір бути долученою до більших процесів по збереженню психічного здоровʼя нації в умовах війни, ніж це доступно виключно у форматі індивідуальної терапії. Так, я за власної ініціативи веду групу підтримки з 25.02.2022 і мені хотілось більшого. Більшої колегіальності, більших масштабів, більше всього.

Мені було важливо, щоб це «щось більше» відповідало моїм цінностям, ідеям, організаційним вимогам та, що дуже важливо, моєму власному досвіду.

Тож, коли на першій зустрічі я почула, що ці групи підтримки, які ми будемо вести, це, перш за все, для тих, хто щиро переконаний, що «та іншим он гірше, я ще нічого так тримаюсь», чітко відчула: моє, треба брати.

Індивідуальна терапія та моя персональна група підтримки продовжує бути моєю основною професійною діяльністю. Але групи за даних обставин нашого з вами життя - це реальна можливість домогти великій кількості людей одномоментно.

Бо разом ми сила ??❤️

Окремим повідомленням лінки про проєкт. Раптом вам цікаво, чого це я така натхненна ?

#drtasya

Прийшла до вас з відгуком про книгу, яку переклало і випустило в світ українською мовою Видавництво «Смакі»

Це книга авторки Гезер Човін «Згораючи бажання бути хорошою мамою».

Не помилюсь, якщо скажу, що для багатьох материнство - це суцільне поле сумнівів та невизначеності. Сумнівів та невизначеність у собі, своїх словах, діях, виборах. У всьому.

Ця книга - про оці всі сумніви та переживання невизначеності.
Авторка книги відверто говорить про ті речі, про які говорити не надто прийнято.

Складні соціально-побутові та економічні обставини, соло материнство, психічні стани матері та дитини, які потребують асистенціі та терапії, стигматизація дітей за різними ознаками тощо. Це все те, що обтяжує материнство багатьом жінкам. Бо все це лише підсилює власні сумніви жінки і прагнення бути найкращою матірʼю замість того, щоб бути здоровʼю та щасливою матірʼю.

Навряд в цій книзі ви знайдете готові відповіді та рішення. Але щось мені підказує, що багато хто з матерів, прочитавши її, зробить видих із полегшенням: «Я не одна. І це все - нормально».

Книгу можна придбати на сайті видавництва. З моїм промо кодом (о господи, мій перший промо код! ?)

drtasia_17052024

Знижка з промокодом 15% впродовж двох тижнів.

Посилання на сайт з книгою буде в наступному дописі під фото

#drtasya

Цікаве і важливе про себе нещодавно чітко усвідомила.

Психологія і психотерапія для мене - це просто мої професії.

Це не сенс життя, не сутність, не покликання в житті. Це - моя професія, яку я люблю, в якій я постійно розвиваюсь, вкладаючи багато часу, грошей та іншого ресурсу, яка мені цікава. Але я не перестаю бути собою, якщо думаю про себе без цієї частини мене. Я лишаюсь мною. З нею чи без неї.

Я маю доволі рідкісний випадок. Я не йшла до цієї професії через інші, не шукала у ній відповіді на свої запитання, а потім зробила з хоббі професію. Так склалось, що вона від самого початку була моєю професією. Можливо, таке ставлення обумовлено цими обставинами.

Ми робимо роботу - робота робить нас. Певно, якби я була економісткою/журналісткою/викладачкою/тощо, я би була іншою людиною, ніж я є зараз.

Але це таке полегшення, розуміння, що мій шлях - не злиття з професію в єдиному екстазі, не горіння нею як чимось абсолютно унікальним, без чого неможливо ідентифікуватись (або ж без неї втрачається суттєва частина ідентичності), а просто бути фахівчинею в цьому.

Думала надо тим, що це мені дає з чисто практичного. Знайшла дещо. Легкість у рамкуванні. Мені просто розуміти, де я фахівчиня, в де - ні. Тому на мене не діють маніпуляції #тижпсихолог 😁 Мені легко брати відпустки і робити собі вихідні. Бо, коли це «просто улюблена професія», то це куди практичніше і легше зробити, щоб і надалі робити роботу якісно, ніж коли це «справа усього життя». Звісно, вигорання може статись і в такому випадку. Але так його ймовірність значно нижча (найсильніше вигорають гіпервмотивовані працівники, не задні відділити себе від професії).

В цьому точно ще є якісь бенефіти і я їх точно знайду. Може навіть напишу допис🙃 #drtasya

І що там можуть бути такі фрагменти, про які ви і не здогадувались.

Найкращий варіант у даному випадку - не переконати людину, що вона все не так поняла. А повірити в її переживання і допустити, що десь ви залізли туди, куди вам не можна. Нікому не можна.

Ще важливо. Неможна прибрати щось із Самості і щоб людина лишилась точно така, як була. Воно там все міцно повʼязано. І, мріючи про «точно таку, але без пєрламутровиих пуговиць» варто памʼятати, що без тих «пєрламутрлвих пуговиць» ви отримаєте когось зовсім іншого, а не «ту саму людину, тільки без цього неподобства».

Якщо ж ви - та людина, якій кажуть, що все з тобою ок, тільки б оце прибрати, а ви розумієте, що це - щось ваше сутнісне, цілком природньо ахуіти. Сильно. Цілком нормально обуритись і прагнути пояснити, що ні, так не буде. Цілком нормально агресивно нападати у відповідь (у межах норм чинного законодавства).
Цілком нормально завершити контакт, якщо розуміння не вдається знайти.
Не дуже нормально - намагатись змінюватись там, де це не ваша потреба, а те, що навʼязано ззовні. Мамою чи татом, соціумом, чоловіком чи дружиною. Щастя вам це не принесе, а та людина чи соціум ще до чогось доібеться. Тож не варто так робити із собою
#drtasya

Атака на самість

Для початку, давайте глянемо, що ж таке та Самість.

Я є представницею Роджеріанськоі психотерапії. Тож назву його визначення. Самість у Роджерса - це це уявлення людини про себе, яке виникає на основі минулого і теперішнього досвіду та очікувань майбутнього.

«Я є…» і далі погнали. Тільки не оці, соціально правильні речі типу «I can by myself flowers». Маніфести це добре і потрібно на певному етапі розвитку індивіду (підлітковий вік, наприклад) і соціуму (період соціальних потрясінь та криз).

Але не в даному випадку. Це те, що глибоко і сутнісно. Грубо кажучи, можу купити собі квітів, можу не купити. І це ніяк не вплине на моє уявлення про себе.

Також важливо додати, що Роджерс казав про те, що Я-концепція і Самість - динамічні процеси. Вони розвиваються і видозмінюється упродовж життя людини.

В структуру Самості, тобто сформованих уявлень про себе, можуть входити такі речі як колір шкіри, етнічна приналежність, стать або гендер, професія чи рід діяльності, віросповідання чи соціальний статус, стани, повʼязані зі здоровʼям.

Ви здивуєтесь, але рівно те саме у самість може не входити. Отака от нєпонятка.

Тобто, те, що для однієї людини є частиною Самості, для іншої цим не буде. Більше того, щось може ставити частиною Самості у людини упродовж життя. Те, що раніше не було її частиною.

Що ж таке атака на Самість?

Це коли хтось або щось зазіхає на якусь її частину. Наприклад, війна зазіхнула на частину Самості, повʼязану з приналежністю до України. Але ж вона і підсилила цю частину Самості у багатьох. Згадайте стрімкий перехід на українську мову у перші кілька місяців війни у тих, хто раніше все ніяк не наважувався. Щоб відстояти свою Самість, її іноді необхідно укріпити.

Атака на Самість відбувається тоді, коли нам кажуть «ти така класна/класний, але оцей твій протез замість ноги/дебільна професія/колір шкіри/те, що ти батько/мати/в тебе діабет, воно таке недоречне».

Якщо це щось не переживається людиною як частина самості, то часто в таких випадках людина, якій адресовані ці слова, відчуває провину, переживає свою меншовартість, може намагатись зменшити ту ознаку, яку їй таким от чином позначили. Напевно, кожен з вас хоча б раз в житті чув історії про те, як жінка в розлученні, яка має дитину, на вимогу нового кавалера віддавала дитину бабусям/дідусям, бо вона ніби як заважає будувати нові стосунки.

Пригадую шокуючий випадок з дівчиною, 15 років, яка мала діабет 1 типу і стала цілковитою самітницею, бо мама її переконала, що то страшний дефект. Якщо хтось про це дізнається, її виключать з компанії друзів, а про особисте життя варто забути. Як вогню, дівчинка боялась запитання від будь-чого «А що це в тебе таке?» стосовно її інсуліновоі шприц-ручки. До панічних атак.

Повторю, що Самість не формуються сама по собі. Вона збагачується і наповнюється упродовж життя. Так, в нормі вона розширюється і збагачується.

Частини Самості перестають мати знак плюс чи мінус. Вони просто є. Це - даність людини.

Ситуація, коли певна ознака виноситься як маніфест уперед, завжди за всіх мислимих та немислимих обставин, це теж не зовсім нормальний прояв самості. Це - гіперкомпенсація.

Скоріше за все, як реакція на атаку в минулому. може навіть в колективному. Згадайте, як приклад, такі кейси, коли людині в чомусь відмовили з будь-яких причин, а вона це повʼязує, наприклад, з дискримінацією по гендеру або кольору шкіри і не визнає того, що причина якась інша. Іноді зовсім прозаїчна. Наприклад, чоловікові не продавали побутову техніку з вітрини, бо це зразок не для продажу. Але він вважав, що це тому, що він темношкірий.

Таким чином, реакція на акаку на Самість може бути різна. У структуру самості можуть потрапляти дуже різні ознаки.
Одні і ті самі ознаки можуть не потрапляти в структуру самості в одніє людини і потрапляти в іншої.

Тож, якщо вам людина каже, чи не охуіли ви, кажучі, що ось ця її частина вас з якихось причин не влаштовує, то варто задуматись. Може таки охуіли. Хоча б тому, що не допускаєте того, що інша людина - інша. І її самість може сильно відрізнятися від вашої.

Щойно під одним дописом про депресію прочитала, що треба іти у терапію, тоді депресія стане просто звуком.

Сорі, хуйня повна. Повнісінька поєбєнь, небезпечна для людей, які мають депресивний розлад. Вони і так часто схильні до самозвинувачень (один із симптомів депресії), а тут ще і вони, бач, погано у терапії стараються, що для них депресія не стала «просто звуком», а продовжує бути тим, з чим доводиться давати раду, справлятись, вивчати, на що треба зважати. Не кажіть такої дурні, люди. Не ведіться на таку дурню, якщо у вас діагностовано депресивний розлад.

Ні, не стане депресія «просто звуком», якщо ви підете у терапію.

Навіть, якщо це одиничний депресивний епізод, то він у досвіді людини лишається доволі сильним та відчутним епізодом. Він може викликати страх повтору, сум, вдячність чи навіть ностальгію. Залежно від безлічі факторів, що супроводжували епізод.

Якщо це ендогенна депресія, БАР, депресія на фоні МРО абощо, абсолютно точно не стане «просто звуком». Бо це, бляха, хронічне захворювання! Хронічні захворювання мають погану властивість. Часом вони дають загострення. У випадку з депресією - нові епізоди. Часто це відбувається ні з хуя. На рівному місці. Така от біохімія мозку. Дуже легко бути приймаючим власне захворювання підчас ремісії. В період загострення це набагато складніше. І це, бляха, точно не «просто звук».

Людина має діабет 1 типу, артеріальну гіпертензію, гастрит, long QT syndrome, робить усе необхідне та доцільне, щоб тримати захворвбання під контролем. А загострення все одно стається! І це, скажу вам, дуже сильно бісить. Але! Є велика різниця: мати періодичні захосткрння, з якими знаєш, що робити і як справитись з наслідками чи жити у постійних кризах та загостреннях, бо відмовився/лась від лікування.

Так само при депресіях різного походження, особливо які мають перебіг хронічного захворювання, новий епізод ніколи не буде «просто звуком». Але якість життя із терапією (психо- та фармакотерапією) та без буде принципово різною

#псіхований_психолог #drtasya #депресія

Якщо чиїсь слова вас «збили з ніг», звісно, є шанс, що там дійсно щось старшне чи погане написано чи було сказано. Але, якщо ви здатні в цей момент роззирнутися і раптом побачили, що всім іншим «ніяк», то є ймовірність, що спрацював ваш персональний тригер. На жаль, так буває. Це розумінн, скоріше за все, ніяк не вплине на ваш біль від цього попадання. Але, можливо, розуміння того, що біль вам спричинили не навмисно, дасть можливість не згортатися в кокон своєї травми, а обійтися з цим якось інакше. Не гарантія, але ймовірність така існує

Ми не можемо передбачити всі тригери всіх довкола, щоб, не дай Боже, не попасти в них. На жаль, це просто неможливо. Ми можемо бути уважними, щоб не спричинити біль там, де це можна якось передбачити

Ми не можемо вберегти себе від того, щоб слова оточуючих не відкинули нас у нашу травму. Але, якщо ми допускаємо, що це не злий намір, а випадковість, то у нас є шанс на те, щоб цей контакт продовжити. Звісно, якщо він для вас є цінним