Ладно хіхли буду вести канал , тіки новий створю з цього тіки пости тирити буду

Усіх вітаю! Тепер я новий адмін Енти, та від сьогодні Ента продовжує своє існування.

Певний період часу, ми з Гонтою вели канал, та в решті решт, у нас закінчились ідеї для постів, та пропала мотивація робити пости, то ж ми формально закинули канал. Я довгий час виношував ідею відродження каналу, та після того як ми з Гонтою порадились, вирішили продовжити його вести. Від тепер, канал продовжить своє існування як раніше, будуть регулярно виходити аналітики, пости та статті.
Що до Гонти, не хвилюйтесь, він також продовжить бути адміном, просто буде рідше з`являтись на каналі.

Ладно хіхли буду вести канал , тіки новий створю з цього тіки пости тирити буду

Скоріше за все ГУР має на меті знищення російських найманців з ПВК Вагнер, як було в Судані або інших російських спеців. Військовий контингент в Сирії не обмежується лише росіянами, також в країні є іранські підрозділи, досить цікаві, але передбачувані дії нашого військового керівництва.

Прошу вас підтримати петицію щодо нагородження званням «Герой України» підполковника Олександра Гостіщєва, командира полку «Цунамі», який загинув 15 березня в результаті удару російських ракет.

Про те, що встиг зробити Олександр, починаючи з 14-го року, є в тексті петиції.

https://petition.president.gov.ua/petition/223182

Хочу лише сказати, що він був одним з тих командирів, які закладають основи майбутнього війська і майбутньої України.

Бортновський Анатолій Генріхович
(27.07.1873 - ?) - старшина Дієвої армії УНР.
Закінчив Чердинське міське училище, Казанське піхотне юнкерське училище, вийшов підпоручником до 104-го піхотного Устюзького полку. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за першим розрядом. З 1910 - старший ад`ютант штабу 51-ї піхотної дивізії, у складі якої вирушив на Першу світову війну. У 1915-1916 рр. - начальник штабу Усть-Двинської фортеці та начальник оборони узбережжя Балтійського моря від Лібави до Пабоже. У 1917 р. - начальник штабу Ризького укріпленого району та 7-го Сибірського стрілецького корпусу, командир 129-го піхотного Бессарабського полку. З осені 1917 р. - начальник штабу 47-ї піхотної дивізії. Останнє звання в російській армії - полковник.
З квітня 1918 р. - начальник штабу 2-го Подільского корпусу Армії Української держави. З 03.01. до 06.01.1919 р. - начальник штабу Південно-Західного району Дієвої армії УНР. Фактично з 03.01.1919 р. перебував у розпорядженні військового міністра УНР О. Грекова.
У Лютому 1919 р. приватно виїхав до Румунії. З весни 1919 р. рахувався у резерві Збройних Сил Півдня Росії.
З лютого 1920 р. - на еміграції. Подальша доля невідома.
#ГероїНеВмирають!

- Ента -

Отже, почнемо з початку. 14 грудня 1918 року, Скоропадський зрікається влади, на користь Директорії, та вирушає до Швейцарії, де працює над своїми спогадами, і в цей же час, ідеолог українського монархізму Липинський, звільняється з посади українського посла…