/barge/
"...і воду під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим."
(с) Білоцерківець

пам'ятаєш?
ішли ми вздовж річки вздовж заходу сонця
попіл зі смаком заліза не ліз у роти
наші долоні спітнілі солоні зв'язали колючі дроти
голки колючі нічийних троянд з них росли
чи не сон це?

і хвилі від річки відтяті завмерли над нею уважно
і тихо розмірено вперто плила Дніпром баржа

пам'ятаєш?
сон той тривав безконечно здавалось триватиме далі
зірки колисали нас доки ми колихали світи
темрява сталась наосліп тепер уздовж річки іти
усі до одної зірки впали з неба
лягли на медалі

і вперто розмірено тихо пливе Дніпром баржа
і капітан її з серця натомлено струшує сажу

пам'ятаєш?
побиті бруківкою стопи до крові покусані губи
міст Мірабо нам не снився бо ж навіть під ним
тіло Целана вже окільцювали конвоєм густим
не вода сьогоденних поетів погубить
світ переріс цю романтику
світ виріс грубим

*капітан і надалі буде із серця трусити густу чорну сажу
плинути за течією думок про життя
чи життя те щось важить?
ти повернешся сюди через десять сто тисячу років
як вітер як подих як попіл як перший з пророків
захочеш нести людям слово
та що вже тут скажеш?

Дніпром і надалі розмірено вперто і тихо плистиме самотня баржа*

-
#ІванБережний • #поезія
навігація • графік

•мовчки•

Я ненавиджу риб і людей
Дерева, немаючи ні рота, ні мови, ні голосових зв‘язок – говорять.
Тварини, немаючи букв, речень і текстів – говорять.
Навіть горнятко холодної кави, котре стоїть переді мною, скаже мені більше за людину.
Люди – немов риби.
Безмовно мовчать з затиснутими вогкими губами.
З них інколи вилітають злякані бульки повітря, котрі в кращому випадку допливуть до поверхні цілими, не розсіявшись на маленькі непомітні часточки вуглекислого газу.

Можливо, нашим пращуром насправді була не мавпа, а якийсь окунь чи то карась?
Такий темно-сірий, з лускою котра під ледь помітними промінчиками на глибині Палеолітного озера, відблискувала боягузтвом.

Ми сьогоденні вже не маємо ні луски, ні жабер, ні плавників.
Навчились ходити на двох
Навчились писати
Навчились розрізняти картини Караваджо від Ботічеллі.
Навчились конструювати громіздкі конструкції з металу і скла.
Навіть літати без крил, ми навчились
А говорити ні.
А говорити зась.

—
#СоломіяМихПавленко • #поезія
навігація • графік

Прокляття людства

Маючи купу неймовірно складних мовних систем із нескінченною кількістю дискурсів, в яких просто знаками чи звуками позначаються часом найнемислиміші речі, люди не здатні зламати прокляття Вавилонської вежі та мати досить сміливості, аби зрозуміти одне одного. Чи що там у своєму вірші мала на увазі Соломія Мих-Павленко, бо ми не впевнені?

Кран і сонце

Сонце вже лягало спати,
Накривши тіло новобудом,
І промені свої лишало на прощання,
Аби про нього раптом не забули.

Баштóвий кран ті промені хапав,
Не хтів віддати сонце у безодні люті,
А я сидів один те споглядав
Та хтів, як кран і сонце, із тобою бути.

17 червня, 2021 рік

—
#Дем_янШипенко • #поезія
навігація • графік

Поет-спостерігач

Дем'ян Шипенко володіє важливою навичкою - бути уважним до здавалося б невидимих та неіснуючих історій навколо, і він завжди готовий виправити цю несправедливість.

? Розклад публікацій

Понеділок:
Вихідний

Вівторок:
[20:00] Дем'ян Шипенко — #поезія

Середа:
[17:00] Максим Рязанцев- #поезія

Четвер:
[20:00] Єгор Сороколад — #поезія

П'ятниця:
[17:00] Ксенія Шампорова — #фотографія

Субота:
[18:00] Іван Бережний — #поезія
[21:00] Flowerbed Gallery — #образотворче

Неділя:
[20:00] Антон Черняк — #фотографія