?? Дуууже багато хороших росіян: летіли ніжки та ручки в різні бокиПідрозділ БпЛА 3-го Батальйону «Свобода» вполював цілу купу окупантів та утилізував їх.

Прибирайте дітей від екрану та насолоджуйтесь чудовою трансформацією поганих рускіх у хороших!

Батальйони «Свобода» у соціальних мережах:
?*TikTok ?Instagram ?Facebook?YouTube?***Сайт

??До Києва рачки не доповз: окупант отримав дроном прямо в пику

Спочатку російський загарбник отримав на голову декілька скидів, і в такому стані мав намір десь сховатись.

Та підрозділ БпЛА 3-го Батальйону «Свобода» спіймав цього спайдер-мена!

✌️Окреме спасибі БФ Сергія Притули за надані дрони!

Батальйони «Свобода» у соціальних мережах:
?*TikTok ?Instagram ?Facebook?YouTube?***Сайт

Вишнівський Ігор Васильович «Кера»

12.06.1996 — 04.09.2024

Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць 3-го батальйону «Свобода» Бригади наступу НГУ «Рубіж» Ігор Вишнівський.

Ігор Вишнівський був доброю людиною і відважним воїном. Він користувався заслуженим авторитетом у своїй роті та батальйоні загалом.

Побратими згадують: «Ігор був світлою і відкритою людиною, вирізнявся чарівною посмішкою, теплим поглядом, позитивний і легкий у спілкуванні. Щирий, щедрий, добрий, людяний, наполегливий і незламний. У найскладніших ситуаціях демонстрував витримку, внутрішню силу та непохитну волю.

Справжній воїн, борець, який у найважчих умовах жодного разу не поскаржився, не дорікнув, не виявив слабкості, не поставив під сумнів наказ командира, а часом навіть знаходив привід для жарту, умів підбадьорити побратимів. Мабуть, тому завжди був душею компанії — з ним ніколи не було сумно.

Ігор був справжнім бійцем, навіть попри травми не полишав позиції. Місяць тому через вибух отримав забій грудної клітини, але відмовився їхати до лікарні, на місці отримав допомогу та продовжив захищати рідні рубежі. Будемо пам’ятати завжди!».

Прощання з Ігорем Вишнівським відбудеться 13 вересня о 09:00 за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, с. Кропивня, вул. Шевченка, 6.

Вічна Слава Герою!

На щиті!

Зустрів якось старого знайомого, служить теж зараз. Розповідає, що була можливість у нього провести відпустку за кордоном, але він передумав їхати.

Головний його аргумент був: «А якщо я на вулиці там зустріну тіло в майці «раша» або почую масковскій акцент? Стриматись буде важко, а сидіти не хочеться, навіть у Європі».

До речі, цілком серйозне питання. Є над чим задуматись на майбутнє.

Бубновський Андрій Петрович «Буба»

31.10.1979 — 02.09.2024

Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць батальйону «Свобода» 4 бригади наступу НГУ «Рубіж» Андрій Бубновський.

З початком ворожого вторгнення Андрій взяв до рук зброю. Долучився до батальйону «Свобода» з перших днів. Розпочинав як піхотинець, з часом перекваліфікувався в оператора БПЛА мінометної батареї. Як старожил підрозділу, користувався в батальйоні загальною повагою та авторитетом.

Кожен, хто знав Андрія, відзначав його відданість справі та вірність друзям по зброї. Добрий, справедливий, з глибоким почуттям обов'язку, але безжальний до ворога. Побратими згадують Андрія як безстрашного воїна та людину з великим серцем, яка завжди підтримувала бойовий дух свого підрозділу, була прикладом і зразком для всіх.

Прощання з Андрієм Бубновським відбудеться 5 вересня об 11:00 на міському цвинтарі Києва (Берковці).

Картка для фінансової підтримки родини Героя 4029 6100 5345 7458 Тетяна (дружина).

Вічна Слава Герою!

На щиті!

Сьогодні 14 років від дня смерті мого батька, Юрія Іллєнка.

Він прожив насичене життя, сповнене творчості, щастя і боротьби. Він залишив по собі великий спадок, перш за свої фільми, але не лише.

Памʼятаю свої останні розмови з батьком, коли він вже готувався до переходу за Межу. Назавжди зі мною лишиться його абсолютний спокій і самурайське, стоїчне прийняття смерті.

Згадайте сьогодні Юрія Іллєнка. Він заслужив на незле, тихе слово.

У бою загинув Микола Коханівський.

Жив як воїн, загинув як воїн.

Жив як воїн задовго до того, як прийшла війна. Він увірвався у націоналістичне середовище Києва і всієї України у середині 2000-х. І вже тоді було ясно, що якщо чиста національна воля може мати матеріальне вираження — то він був цим вираженням.

Людина дії, людина чину, людина боротьби, людина війни.

Він не міг ухилитися від цієї боротьби, бо його нація принижена і стражденна — отже лишається лише боротися і впроваджувати свою волю.

Микола Коханівський жив лицарськими ідеалами честі та обовʼязку, лишився вірним їм до кінця.

Честь і Слава Герою!

Гулак Олексій Анатолійович «Мілєс»

30.04.1987 — 30.04.2024

Трагічно помер боєць батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» Олексій Гулак.

Олексій добровільно приєднався до батальйону «Свобода», щоби захищати рідну землю та знищувати ворога. Був сумлінним, відповідальним, ефективним воїном та чудовим, надійним другом.

Побратими згадують: «За час своєї служби Олексій пройшов дві пекельні ротації на бахмутському напрямку. Був справжнім воїном та самовідданим побратимом, із самого початку воював у підрозділі аеророзвідки. За останню ротацію знищив велику кількість живої сили противника».

Олексій мужньо проходив усі випробування війни. Але попри молодий вік, не витримало його серце.

В Олексія залишилась дружина і мати.

Прощання з Олексієм Гулаком відбудеться 2 травня. О 12:00 – відспівування у церкві у с. Новосілки Макарівського району Київської області, о 13:00 – прощання на цвинтарі с. Мостище Макарівського району Київської області.

Картка для фінансової підтримки родини Героя 5354 3210 2046 3262 (Людмила, дружина).

Вічна Слава Герою!

На щиті!

Сьогодні день народження у командира взводу матеріально-технічного забезпечення батальйону «Свобода» 4 бригади НГУ «Рубіж» Вадима Ковальова «Куби».

Куба — чудова людина і абсолютно безперебійний потужний управлінець, який разом зі своїм взводом забезпечує функціонування батальйону.

Забезпечити логістику на передові позиції через «дорогу смерті»? За ніч розбити в лісі базовий табір? Нагодувати сотні бійців? Продумати, організувати і проконтролювати сотні процесів цілодобово? Все це взвод МТЗ на чолі з Кубою. Їх часто називають «тиловиками», але це пекельна робота і ой не завжди така вже тилова, а часто не тилова взагалі. І абсолютно незамінна.

Вітайте Кубу, він заслужив. І, до речі, у цивільному житті він актор.