*окей, мені потрібно виговоритися)

скільки я б себе не запевняла в тому, що «забула», «відпустила», але сука боляче тільки при одній згадці про нього.

мене кинули, навіть не сказавши про це, забули і потім пояснили це словами «я був з іншою, вибач» :)

образливо? пздц як, плакати не хочеться, але смішно. смішно з себе і зі своїх надій на «щось», що сама собі нав´язала.

несправедливо і нечесно, що йому похуй, а я вже більше року думаю «чому так?», тому що він навіть не постарався пояснити.

я тепер навіть не знаю як правильно реагувати на щось, що пересікає рамки дружби, тому що «все одно кинуть, то вже краще першій це закінчити».

роблю з себе сильну, типу на похуях, але якщо звичайний флірт перетікає в серйозніші речі - вже видно мої п´ятки і як професійно я віджартовуюсь і потихеньку тікаю з цього спілкування.

добре, я боюсь серйозних стосунків.
охуїти як боюсь.*

«життя не шахи - одним матом не обійдешся»

ненавиджу відчуття, коли людина вже просто молить* сказати причину проблеми, а в мене язик не повертається.

я знаю, що не засудять; знаю, що спробують зрозуміти; скажуть, що все добре.

але ж блять самій від себе гидко, що проблема зʼявилась ні звідки, і ти продовжуєш мовчати в тряпочку, тому що «нікого не хвилюють твої проблеми».*

*я, бляха, не знаю відповіді ні на одне з цих запитань, тому що, вони всі знайдуться в майбутньому, якого я боюсь.

це йобане замкнуте коло, з якого лише один вихід - жити і робити те, що я вважаю правильним.

але тут вже інше запитання. чи правильно я все роблю? можливо так; можливо я не думаю, коли роблю, але якщо я щаслива, то все на вірному шляху?

не знаю як у кого, але у мене зʼявилась нова улюблена фраза, котра дає змогу забути про всі запитання і тривоги: «чи є ти в тому майбутньому, про яке так часто думаєш?».

я вчусь жити прямо тут і зараз, стараюсь вчитись.*

*хочу відновити цей канал, не прям конкретно, а так, вночі коли думки поїдають з головою - писати сюди і вивільняти свої плечі хоч трішки.

можливо великі пости, можливо якісь короткі фразочки, але інколи буває настрій такий.. коли хочеться розказати всім і про все, але сформулювати не можеш і пишеш куди-небудь, аби стало легше.
з помилками, з різкими змінами тем, з маленькою надією, що комусь це буде знайомим і він/вона відчує себе не одиноким.)*

13 вбитих. Понад 50 постраждалих.