Ну давайте відчиняйте вже салон краси, а то вже заросла. Треба вовну здати, бо кавалер на мене уваги не звертає

Коли нема у кого замовити дизайн, коли нема де роздрукувати, то можна взяти олівці та пензлі у руки і зробити рекламну самому. Чекаємо коли зʼявляться самопальні бігборди. Це ж можна розмалювати і воно буде роками висіти, а не так як зараз - то іржа, то лахміття висить

Після комендантської години сусіди стоять біля підїзду, курять та дивляться на небо. - О, он щось рухається, це дрон? - Дрон, розвідник напевно. - А чий? - А хто його знає. - О, он ще щось таке летить, теж дрон? - Дрон. - Та що ви на дрони дивитесь, гляньте яке небо прекрасне. Таке раніше тільки на море можна було побачити, а зараз в Херсоні таке.

Пропонуємо #проїхатися Університетською і подивитись, яке в нас зелене місто ❤️

Херсонці на прогулянці на Ладичука. - От хоч зараз берези не в фаворі, але все одно як класно. - Що значить не в фаворі? Це ж наші дніпровські берези. Тільки у нас такі у ростуть

Повертався додому Миколаєвським шоссе. Навпроти Тропінки, як на Козацький провулок повертати, потрапив на червоне світло світлофора і зупинився. Пішоходний світлофор також забороняв рух, тому на тротуарі неподалік мене зупинився чоловік середніх років. А машин на дорозі нема зовсім. І між нами сталася така розмова:
- А ти чого стоїш? Міг же взяти велосипед і по тротуару перейти.
- Не хочу. Мені це стояння нагадує часи коли ТУТ затори були аж до Ушакова, і я з прикутим у вікно поглядом чекав на світлофорі зелене світло.

Стречінг, пілатес, флай-йога - херсонки та херсонці намагаються попри обстріли слідкувати за собою. "Пробувала займатися онлайн, - каже одна херсонка, - але ж то не те, не та атмосфера, нема того спілкування та підтримки. Йога-тічери, що виїхали за кордон і ведуть тренування онлайн - стали якісь далекими від реальності. Займатися у них більше не можу".

Херсонець ділиться думкам. - Знаєте, я оце ходжу по місту, дивлюсь на ті дома понівечені, на стіни посічені і думаю – як все буде в Херсоні класно, коли ми це все відбудуємо. А куди ми дінемось?

Розмови херсонців. – Я в 2022 році залишився в Херсоні через батьків. І я точно знаю, що вони без мене б не вижили. Оті всі нові порядки, стреси, сім-карти, ВПНи – вони б з тим точно не впоралися. Так, що ми з жінкою їм точно життя прибавили. Зате з дітьми виходить не так. Ну всі ж їхні друзі виїхали, гуртки не працюють. І дитина недоотримує багато чого. Намагаємося з Олею компенсувати це своєю увагою. Але як друзів замінити? Тож дилема – чи батьки, чи діти? От якби знову так було, то й не знаю, щоби я зробив.

Два херсонці курять біля чорних мішків. Один каже - це напевно російське ДРГ лежить оце от під стіною. - Ага, знешкоджене. Оце от до нас поблизу напевно господін офіцер. - А ото, що з краю, видно повар, бо сухпай зелений з пакету торчить.