Роки, десятиліття проходять, міняються керівники і держави, а базарні тачки як були робочими кониками на базарі, так і залишаються. І їсти не просять

Був у друга на дні народженні. Поїли, випили, поговорили. Дійшла черга до десерту. Жінка друга виносить свіжий кавун - а це у нас замість торта - каже. Грудневий кавун - свій, а не імпортний. Розрізаємо, а він як вчора з баштану.

Ніхто не бере шарові лабутени. Не сезон напевно. Висять бідненькі мерзнуть.

Після комендантської години сусіди стоять біля підїзду, курять та дивляться на небо. - О, он щось рухається, це дрон? - Дрон, розвідник напевно. - А чий? - А хто його знає. - О, он ще щось таке летить, теж дрон? - Дрон. - Та що ви на дрони дивитесь, гляньте яке небо прекрасне. Таке раніше тільки на море можна було побачити, а зараз в Херсоні таке.

Повертався додому Миколаєвським шоссе. Навпроти Тропінки, як на Козацький провулок повертати, потрапив на червоне світло світлофора і зупинився. Пішоходний світлофор також забороняв рух, тому на тротуарі неподалік мене зупинився чоловік середніх років. А машин на дорозі нема зовсім. І між нами сталася така розмова:
- А ти чого стоїш? Міг же взяти велосипед і по тротуару перейти.
- Не хочу. Мені це стояння нагадує часи коли ТУТ затори були аж до Ушакова, і я з прикутим у вікно поглядом чекав на світлофорі зелене світло.