🔥114 років тому майбутній чемпіон світу з України за один вечір виграв 4 бої нокаутом🥊

Американський боксер Джон Гутенко, більш відомий, як Кід Вільямс на прізвисько "Балтиморський Тигр", в перший рік своєї професійної кар'єри відзначився унікальним досягненням. 12 вересня 1910-го за один вечір він провів 4 поєдинки з трьома суперниками (з одним зустрівся двічі) - і всі бої виграв достроково (тричі в першому раунді і раз в другому).

Джон Гутенко володів чемпіонським титулом, а фактично титулом абсолютного чемпіона світу, понад 2,5 роки. З лютого 1912-го він провів феноменальну безпрограшну серію із 46-ти боїв (44 перемоги, 2 нічиї).

Він народився в грудні 1893-го в Австро-Угорщині на території сучасної України - а саме в Рахові, що на Закарпатті. Як пише Thomas L. Hollowak в книжці "John Gutenko: Kid Williams the Baltimore Tiger", майбутній чемпіон світу серед професіоналів (1914-1917) і член Міжнародної зали боксерської слави (1996) у 1904 році разом з родиною емігрував з Галичини до США.

@obodrenieUkraine

"Моя Україна", Микола Верещака

На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося – її здобула
Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка соловʼїна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, на плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!

Поділіться з тим, кому це зараз потрібно!@obodrenieUkraine

За кілька місяців до смерті, в Тбілісі, лежачи горілиць на кольоровому гуцульському ліжнику, Параджанов скаже гостям-українцям: «Народ я любив завжди. Натовпу не терпів ніколи. Особливо мовчазного.
Рабство починається з мовчання»
Сергій Параджанов.

Як же йому, вірменину, треба було любити Україну, щоб ТАК про неї розповісти і зачарувати її образом увесь світ! І як владі потрібно було її не любити, щоб, коли "Тіні забутих предків" з грандіозним тріумфом облетіли кінотеатри багатьох країн, зробити вигляд, що нічого не відбулось. І цькувати Параджанова до кінця його життя.

Його дітище й досі ніхто не обійшов. Легендарний фільм залишається номером один в списку 100 найкращих стрічок в історії українського кіно. За кількістю міжнародних нагород він увійшов до книги рекордів Гіннеса. "Скромні українські кінематографісти навіть не уявляють, що на їхній фільм в Парижі стоять у чергах усю ніч", -- захопливими відгуками західна преса вибухнула з перших днів показу.

Свою шану режисеру висловили зубри кінематографу -- Фелліні, Антоніоні, Куросава, Годар. Анджей Вайда, стоячи на колінах, поцілував його руку. Завдяки міжнародному визнанню такого масштабу, радянські чиновники не посміли навічно покласти український кіношедевр на полицю.

"Найстрашніше -- прогавити прекрасне!"

Він його відчув в душі нашого народу, самобутніх традиціях і обрядах, автентичних піснях, неймовірній природі Карпат...
І залучення місцевих до зйомок, і виснажлива цілодобова робота, і доправлення літаком трембіт до студії звукозапису (мала бути чистота звуку!), і фарбування гір в необхідний для певного кадру колір -- все розквітло вражаючим результатом.

"Мене треба було вилучити, і це сталося".

Та такого кроку до самоідентифікації українців з окресленням власних цінностей постсталінський режим пробачити не міг. Ще й завдяки відчайдушній наполегливості Параджанова фільм вийшов у прокат без російського дубляжу. А сама його прем'єра 4 вересня 1965 року в Києві перетворилась на протест проти переслідування української інтелігенції.

Все сталось стрімко і несподівано. Іван Дзюба, який вийшов на сцену для привітання, звернувся до глядачів зі словами: "У нас велике свято. Але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді". Він називав імена арештованих, навіть коли увімкнули сирену. Василь Стус та В'ячеслав Чорновіл, підтримуючи його, закликали людей встати на знак протесту проти репресій. З близько 800 присутніх у залі піднялось 50-60 чоловік.

"Я вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм".

Як не було важко, Параджанов вперто йшов своїм шляхом. Ручним режисером ставати не збирався. В 1966 році розпочав роботу над фільмом "Київські фрески", який цензура випустити не дозволила. Розуміючи, що покарання неминуче, виїхав до Вірменії, де зняв ще один свій шедевр -- "Колір граната".

Все ж без України жити не зміг -- в 1971 році повернувся. А вже в 1973-му без жодних докорів сумління в нього забрали 17 готових до зйомок сценаріїв і засудили до 5 років колонії суворого режиму за шістьма статтями. Не зломлений, але хворий, ув'язнення переносив непросто -- це були роки приниження і знущань. Рятувала творчість.

Лише завдяки потужному міжнародному тиску "людину, яка належить світу" в грудні 1977 року звільнили. Хоч право жити в Україні -- своїй "другій Батьківщині", він втратив. Працював у Тбілісі. В 1989 році розпочав роботу над автобіографічним фільмом "Сповідь". Завершити не встиг.

"Час великодушний і справедливий -- він очищає пам'ять, знімає наклепи й образи із засуджених, воскрешає забутих, судить неправедних."

Час і справді розставив все на свої місця.
"Господар храму кіно" отримав і українські нагороди - в 1990 році звання Народного артиста України, а в 1991-му Національну премію ім.Тараса Шевченка. Посмертно.

"Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому розумію його я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українського, чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського".

Сергій Параджанов.
@obodrenieUkraine

ТОП-10 цитат про Україну відзнакових постатей в нашій історії. Ці слова підіймають дух і нагадують нам, як важливо боротися далі??

Україна починається з тебе.
В. Чорновіл

Бути українцем – це значить бути постійно в стані доказування свого права на існування.
В. Винниченко

Ми б'ємось за те, чому нема ціни в усьому світі, – за Батьківщину.
О. Довженко

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну.
В. Сосюра

Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.
В. Сухомлинський

Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.
І. Багряний

Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду справжня людина.
В. Сухомлинський

Коли не зможу нічим любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити.
Г. Сковорода

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.
В. ЛипинськийСамостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом.
*С. Бандера

Поділіться з тим, кому це зараз потрібно!*@obodrenieUkraine

Пророцтво від Дмитра Павличка

Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на Майдані лишиться поет.
Він буде сам під кулями стояти
Без наляку й жалю, як Прометей,
І кров стече … Рабів народить мати,
Та він оберне знову їх в людей!
Він знов оберне в Дух скорботне тління,
Знов нагадає хто ми, звідкіля.
І знов на площах закричить каміння,
І вбивці рушать знов з-під стін Кремля.
Знов буде бій! Будуть підступні чвари,
Знов честь укрита буде наяву,
І знову нас клястимуть яничари,
Навколішки вітаючи Москву.
І знов розтануть людських душ мерзлоти,
І знов імперію ошкірить сказ,
І буде так продовжуватись доти,
Допоки правда не прийде до нас.
В століттях буде так! І жодна зміна
Не станеться в перебігу епох,
Допоки не воскресне Україна,
Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог.

1991р. Дмитро Павличко.
@obodrenieUkraine