В мене сьогодні день народження.

Через брак часу та емоційного ресурсу, на сродності ліри й тону була витримана помітна пауза. Давно не було текстів, давно не було відчутної активності.

Втім, у найближчі місяці ситуація повинна змінитися. Багато планів та ідей з мого підсумкового новорічного тексту, повинні матеріалізуватись у реальності.

Я довго працював над особистісним фізичним виданням. Сподіваюсь, що вже зовсім скоро, я зможу поділитися цією творчою роботою з вами.

Щодо майбутнього сродності — тексти обов’язково повернуться. Окрім них, планується дещо новеньке, благодійне. Поки що, ідея на етапі планування, але при сприятливих умовах, все повинно вийти добре.

Відбиток часу — Березень/Квітень 2024

Весняний відбиток, який без перебільшень, є найзмістовнішим оглядом локальної музики за досить тривалий час. Левова частина оглянутих релізів — увага, повноформатні альбоми.

Кожен висвітлений реліз, можна сміливо ідентифікувати як виважену мистецьку роботу, що попри усі недоліки, транслює щось по-своєму унікальне.

Хонтологічне усамітнення від orfin, емоційні гойдалки від Re-read, монолітно-охолоджений idm від Yuvi, софісті поп еклектизм від Blooms corda, абстрактний r&b від Zbaraski.

Telegraph

Відбиток часу — Березень/Квітень 2024

Весняний відбиток, який без перебільшень, є найзмістовнішим оглядом локальної музики за досить тривалий час. Левова частина оглянутих релізів — увага, повноформатні альбоми. Кожен висвітлений реліз, можна сміливо ідентифікувати як виважену мистецьку роботу…

Лайви як недооцінений проблиск локальної сцени.

Живі виступи окутані унікальною особливістю — емоційною складовою, що частіше переважає над музичною. Магічна хімія між артистами й слухачами, у купі з відчуттям причетності до певного ком’юніті, невпинно продовжують збирати людей у різних за рівнем андерграундності клубах.
ㅤ
Протягом років, насамперед у вестерн сегменті, успішно розвивались лайв-формати з орієнтацією на домашнє прослуховування. Типові diy-записи концертів від слухачів, поступово переросли у професійну підгалузь музичної індустрії. На сьогодні існує низка флагманських проєктів, на кшталт Colors, KEXP або NRP Music, що поєднують якісну зйомку, звук, а іноді й режисуру.

Подібні формати стали справжнім гейм-ченджером — слухачі поза tier 1 країнами мають можливість напівнаживо послухати улюблених авторів, проєкти налагодити прибутковий бізнес, а молоді артисти представити власну творчість на популярних майданчиках. Зразкова win-win-win модель.

У деяких випадках, вдало записаний лайв артистів, може відчутно перевершити експіріенс прослуховування їхніх студійних записів на стрімінгах. З відносно свіжих прикладів, пригадаю драйвовий сет Idles на From The Basement, поліекранове чудо від Tirzah на NTS, стильовий перформанс Protomartyr з композицією Polacrilex Kid, або хардкор на межі пост-іронії від Soul Glo на KEXP.

Так, а що ж з українськими лайвами? Тривалий час в українському сегменті майже не існувало ані майданчиків, ані сподівань на їхнє потенційне виникнення. Єдиний виняток, Музмапа, один з небагатьох професійних майданчиків, на підґрунті якого записувались хоч і поодинокі, але вкрай якісні лайви, якoh, deer! або Straytones. Загалом, у 2010-х роках переважали згадані мною diy-записи концертів, які більшою мірою створювались Неформатом та групою нечисельних ентузіастів.

Як і в багатьох інших сферах, усе фундаментально змінилось у 2022 році — нові професійні майданчики з’явились настільки швидко, що більшість слухачів не встигла зафіксувати та усвідомити їхню фізичну наявність.

Статус ключових лайв-проєктів сучасної сцени, набули криворізька студія Rakurs Records і локальна colors-адаптація UNW Show. Якщо Ракурс обрали для себе дещо важкий музичний вектор, то UNW зайняли нішу інді-поп лайвів, що ідеально метчаться з мінімалістично-кольоровою айдентикою. Звісно ж, існують й інші, менш послідовні нішеві прояви: проєкти San live та EVE8, серія концертів та відеоподкастів Зріз, записи заходів від лейблу erythroleukoplakia.

Втім, дещо сумним залишається той рівень уваги, що отримують згадані майданчики та запрошені на них автори. Цікава, кропітка діяльність без натяку на прибутковість, подекуди зі складністю отримує бодай декілька тисяч переглядів.

Рекомендую особисту must-see підбірку доступних українських виступів: True Tough на Rakurs, запис концерту Mauser з серії ЗРІЗ, сет White Ward на Куяльницькому лимані, diy-лайв Re-read, концерт легендарних 299 в Отелі.

YouTube

White Ward - live set at Kuyalnik estuary, Odesa, Ukraine (2023)

Live played performance from most uniq black-metal band. White Ward is most popular Ukrainian black metal band spiced with noir style saxophone and lot of dramatic intro/outro fillers. Guys was appointed for us next day after their last concert in this year…

Трансцедентність зникаючого дитинства, Lost Toys.

Чисті знання, неосяжність уяви, відчуття нескінченності простору й часу — безцінні складові дитячої ментальності, що не встигли розчинитись під тиском емпіричності, суспільних упереджень або соціальних диктатур.
ㅤ
Загублені іграшки. Чи то внаслідок post-internet епохи, чи то недбалих батьків, або ж зухвалої війни. Іграшкам властиво набувати дещо трагічних конотацій, ставати артефактами колись ще дитячого минулого — у дворі розбомбленої панельки, у забутому садочку Прип’яті, у покинутому будинку окупованого міста.

Крізь форми idm-вібрацій, напівакустичних текстур та пластмассово-ностальгічних звуків іграшок — Андрій Кунін занурився у спробу відтворити особистісний safe-простір дитячої кімнати, Альбом Lost Toys надає можливість візуалізувати як безтурботні дні з глибин власної пам’яті, так і пульсуючу дезорієнтацію перехідних станів.

З плином часу, віра в існування дитинства як гармонійно-метафізичного етапу, все частіше притуплюється жорстокістю зовнішніх впливів. Внутрішнє світло та тяга до первинного самопізнання, руйнуються непідвладними кризами сучасності, що мимоволі тягнуть за собою дорослішання у купі з об’ємним багажом неприємностей — дитячі травми та прилеглі психологічні митарства.

Шанс подорослішати за власним бажанням, випадає вкрай вибірково. Абстрактно-ріжуча композиція з промовистою назвою Childhood's End, уособлює цю мінорну кульмінацію, певне прощання з магічним світоглядом, який так болісно, й водночас непомітно щезає.

Незважаючи на еволюційні наслідки перехідних станів, передчасно-вимушених чи затягнуто-інфантильних — важливо зберегти у собі, той крихкий промінь анімізму, всупереч усій сірій дорослості.

Відбиток часу — Січень/Лютий 2024

У переступне 29 лютого, дебютний у цьому роціВідбиток часу, проводить досить швидкоплинну, й водночас насичену на події зиму.

Чіптюнова ностальгія від Pilikayu, мідвест укрімо від Увага, саунд-колажний контрабас від Христини Кірік, рідкісний слоукор від sho4k.

Telegraph

Відбиток часу — Січень/Лютий 2024

У переступне 29 лютого, дебютний у цьому році Відбиток часу, проводить досить швидкоплинну, й водночас насичену на події зиму. Чіптюнова ностальгія від Pilikayu, мідвест укрімо від Увага, саунд-колажний контрабас від Христини Кірік, рідкісний слоукор від…

Улюблені обкладинки альбомів від українських артистів — Hanna Svirska

Підбірка арткаверів від електронної продюсерки Ганни Свірської, що активно експериментує у жанрових площинах ню-ейджу, авант-фольку та арт попу.
ㅤ
Нечисленні релізи авторки, встигли поповнити дискографії декількох вагомих видавництв — музика артистки видавалась на лейблах Система, Mystictrax та Standard Deviation. На останньому, у 2023 році видався міні-альбом Ганни під назвою Yangola, його обкладинка вже висвітлювалась мною як одна з найулюбленіших серед українського сегменту. Реліз обгортається чудовою роботою від талановитої художниці Сани Шахмурадової.

Andy Stott: Too Many Voices та Luxury Problems

Чорно-білий мінімалізм від ікони темного дабу — Енді Стотта.

Ганна зауважила, що ледь стрималась, щоб не додати усі обкладинки Стотта у власну підбірку. Проте, моїм особистим фаворитом серед Ендівських каверів, залишається думівська обгортка міні-альбому We stay Together — фотографія 1919-го року від Frederick Simpich.

Eartheater: Powders та Phoenix: La Petite Mort Édition
Артистичний епатаж у стриманій естетичності.

Forest Swords — CompassionВидання даного альбому, супроводжувалось вкрай виваженим підходом до загальної візуальної айдентики. Естетичну сутність релізу досить активно обговорювали у 2017 році, насамперед на змістовному в'ю з Matthew Barnes (Forest Sword), на якому продюсер детально розповідав про сформовану концепцію та ключові інспарейшени.

Kelly Lee Owens — Inner SongОсобисті портрети артистів на обкладинках альбомів складно назвати новаторством, прецінь Келлі вдається розвіювати будь-які упередження щодо подібного творчого підходу.

Autechre — AmberРожева перлина поза часом. Лаконічний дизайн обкладинки розробила британська студія The Designers Republic. Окрім робіт для Autechre, дизайнери студії можуть похизуватись декількома відомими каверами для Aphex Twin.

Fever Ray — Fever Ray

Шведське творіння, якому зовсім нещодавно виповнилось 15 років. Кавер альбому створив ілюстратор Martin Ander.

Bjork — Homogenic

Культова робота, яка не потребує зайвих слів. Варто лиш згадати людину, що працювала над створенням обкладинки, а тут все дуже серйозно — Александр Макквін. За саму фотографію для каверу, відповідальна не менш значуща для власної ніші особистість, британський фотограф Nick Knight.

Moby — Play

Найвідоміший стрибок музичної індустрії.

Думки про минуле та майбутнє, мистецтво наперекір усьому.

Минулий рік інтуїтивно відчувався як побічний ефект хаотичного 22-го. Було не то щоб погано, але від усього навколишнього періодично віяло витриманою меланхолією, суспільною безсильністю.

Ні поганий, ні хороший — резонуючий текст про актуальні кондиції українського мистецтва від Катерини Яковленко. Більшість тейків, що транслюються протягом колонки, влучно викривають усі проблемні місця всеохопного локального мистецтва, чи то contemporary art, чи то музика.

Творчість наперекір усьому, інституційно-державницька криза, проблематика забуття.

Серед вас є багато людей мистецтва — хтось робить музику, хтось знімає кіно, а хтось пише та видає, себто з поняттям наперекір усьому, ви знайомі як ніхто краще.

Якщо інституційно-державницькі підходи уособлють важкі тектонічні плити, які зміщуються вкрай тяжкими зусиллями, то з "забуттям" працювати вже трошки легше. У фундамент ідейної концепції сродності, закладалась спроба розвитку культурної спадковості, певної архівації сьогодення. Пам’ятати, цінувати та передавати у наступницькі покоління те, що відбувається тут і зараз — наш з вами культурний обов’язок. Не можу не навести свіжий приклад дійства, що впевнено наслідує даний ідейний наратив на практиці — виставка Вільна музика. У даному випадку навіть інституційність в обличчі Львівського муніципального мистецького центру працює як потребується.

Цей рік буде бентежним, у деякому сенсі вирішальним. При сприятливих умовах, сродність ліри й тону буде масштабуватись, перероджуватись у поміжних творчих формах, головне щоб вистачало морального й фізічного ресурсу.

Можете фоллоувити мене у різних місцях — в інсті, на леттербоксі, або навіть на buy me a coffee сродності, де я буду нерегулярно накидувати нариси про закордонну музику, кіно або літературу.

Хочу щиро подякувати кожному з вас, за теплі слова, за те що читаєте, підтримуєте та ділитесь — це вельми цінно.

Ретроспектива текстів.

Вирішив підсумувати усе важливе, що було написано протягом року — сформувавши дохідливо-навігаційний допис.

• Усе ридає — альманах українського емо, видозміни жанрової сцени крізь час, рефлексія війни.

• Магія саунд-дизайну, саундтреки нової української хвилі кіно.

• Музична айдентика, аудіовізуальне мистецтво, артистичні образи, обкладинки альбомів.

• Кліпи "середньої сцени", контекстуальний український відеоарт.

• Ля палісіада, "Вівці, ж мої вівці", саундтрек пост-радянської пітьми.

• Колезький асесор— мета-іронія до пост-інтернету, "знущання з номенклатурного бидла”

• Дискографії лейблів як простір для дігінгу: Liky Pid Nohamy, erythroleukoplakia.rec, Muscut та Shukai

• Підбірка улюблених обкладинок альбомів: від мене, від АндріяПечаткіна (White Ward), від Polje.

• Закордонні релізи року.

• Відбиток часу: найкращі українські альбоми 2023 + регулярні відбитки (можна шукати за конкректним місяцем)

Жахливі фотографії помаранчевого будинку, які ви могли споглядати у всіх новинних каналах — це дім одеського лейблу Система.

На лейблі видавалась музика Віктора Polje, Ганни Свірської, undо despot, та низки інших авторів та авторок, імена яких регулярно лунають на сродності.

Важко підібрати слова.

Мої щирі співчуття.

Відбиток часу — найкращі українські альбоми 2023

Десять найкращих українських альбомів року + релізи, які варто згадати. Щодо перших, все цілком зрозуміло. Кожен альбом з десятки — жанровий флагман, який з легкістю виокремлюється серед сотень інших вітчизняних релізів.

Цікаве відбувається у площині хонорбл меншіонс, які вийшли дещо еклектичними. Деякі з альбомів, банально не дотягнули до статусу найкращих, але є ті, що на перший погляд клеймуються як невдалі.

З більшістю рецензій даного відбитку, уважні читачі/ки будуть добре знайомі, оскільки левова частина альбомів вже оглядалась у регулярних відбитках. Тож, даний допис варто сприймати як остаточний підсумок року, лиш з додатковими нарисами та мінімальними корекціями.

Починаючи формувати фінальний Відбиток часу, я не очікував зіштовхнутись зі складністю вибору того чи іншого альбому. Було дуже багато музики, як хорошої, так і поганої.

Протягом усього року, я намагався висвітлювати більшість важливих робіт, що заслуговували на увагу, проте завжди щось хороше може пройти повз. Для розширення світлогляду у рамках української сцени — раджу переглянути минулі Відбитки часу, бо вагома частина з оглянутого, на щастя чи на жаль, у підсумковий відбиток не потрапила.

Плейлисти Відбитку з найкращими релізами року: Apple Music, Spotify, Youtube Music.

Telegraph

Відбиток часу — найкращі українські альбоми 2023

Підсумковий Відбиток часу, що охоплює 10 найкращих українських альбомів та еклектичну підбірку релізів, які заслуговують на окрему відзнаку. Найкращі українськи альбоми 2023: