· Столик біля вікна написали про рідненький всіма улюблений «Запічок». Читайте інтерв'ю з Ольгою Молчановою та закиньте ій на дрони для 56 ОМПБр.

· Видавництво Їzhak оголосило передпродаж «Осені» Дарії Крікунової. Це другий кулінарний записник із серії «Сезони української кухні» від авторки каналу Бетонна галушка. Мала радість трішки докластися до обох видань, тож ця рекомендація не всліпу.

· Суспільне.Миколаїв зробило сюжет про колекцію посуду, що зберігається в обласному краєзнавчому музеї. Понад три тисячі артефактів віком від одного до трьох століть — є на що подивитись.

Готуйте смачне, читайте цікаве, підтримуйте ЗСУ. Затишного вам сезону ?

Це прекрасна ініціатива і я щаслива, що миколаївські заклади нарешті долучилися до неї. Пам'ятаймо та будьмо гідними ?

Чапленко проти пляцків і пателень

У квітні 1969 року «знавчиня кулінарного словництва» Наталія Чапленко, яка пізніше стане відомою завдяки праці «Українські назви з куховарства й харчування», на сторінках діаспорного жіночого журналу «Наше життя» поділилася роздумами про місце слова пляцок в українській мові. У 1982 році матеріал передрукувала «Свобода» — перша українська газета США, відзначаючи, що назва ця вже широко вкорінилася на заході України, незважаючи на свою нелітературність. Ось цей текст.

? Про «пляцки»

Підготова до свят приносить багато турбот для жінок: що варити, що пекти? А за наших еміграційних умов ще й як назвати варене та печене. Одна з перших «сумнівних» назов — таке улюблене для наших читачок слово «пляцок».

«Пляцок з сиром», «пляцок перекладаний», «пляцок з мармелядою» і т. п. Має воно ще й інші значення, а в куховарстві здається необхідним. Можна почути часті дискусії, а то й сварки за нього, може воно розсварити навіть щирих приятеляок, може викликати іронічну погорду до тих, що відважуються проти нього виступати. Викликує воно ностальгічний сантимент, мовляв, «моя мама, моя бабка його уживала». Чи варто про нього писати?

Подумавши, мусимо ствердити, що популярність цієї назви неоправдана. Уживають його в Західній Україні у міському побуті, тобто менше як 1/10 населення України. Не можна назвати його «галицьким», бо на селі мало хто його чув. Прийшло воно до нас із польської мови, правдоподібно через німецьку. В деяких місцевостях (на Херсонщині) уживають «плацинда» («плачинда»), а це слово румунського походження. Слова «пляцок» немає і в українських словниках. [Натомість і «пляцок», і «пляцинту» як суто українські назви 1883 року фіксує мовознавець Каленик Шейковський у своєму «Опиті южнорусскаго словаря» — прим. Бакл.] Чи справді воно незамінне?

Першим його замінником буде слово «корж» і «коржик». Корж може бути самостійне печиво, а також і перекладений по спеченні якоюсь масою (мармеляда, повидло) і покраяний на частини. Коржі печемо на торти (а не «пляцки»), і є вони складовою частиною цього вибагливого печива. Якщо печемо тісто разом із начинкою, то замість «пляцка з яблуками, сливами, капустою чи м’ясом» маємо «пироги» (англ. ріе), або «пиріжки» (не плутати з «варениками»). «Пляцок із сиром» — «сирник»; «пляцок перекладений» — «перекладанець». Замість «пляцків бараболяних», що їх печемо (смажимо) на «сковороді» (а не на «пательні») — «картопляники». Можуть ще бути «сирники», «млинці», «оладки» і «налисники» (англ. pancake). Тепер ми присвоюємо собі слово ріе так, якби на Україні не були відомі ще з передхристиянських часів «пироги» і «пиріжки», що про них знаємо зі старовинних колядок. А що в нашій жіночій пресі появився ще один новотвір — «пайовий пляцок», то за аналогією внедовзі можемо почути «пляцковий пай».

Це слово залізло не тільки до куховарства. Чи роздратована мати не кричить на нечемну дитину: «Перестань ревіти, бо дістанеш "пляцка"»! Тимчасом дитина може дістати «ляпанця», «буханця», а ще й «духопеликів» (...). Ще можна «падати пляцком» перед кимсь, замість «запобігати ласки», або «стелитися листом».

Один фахівець якось сказав: «Нащо збіднювати мову, викидаючи слово, що прийнялося?» А ми можемо відповісти: збагативши так мову одним чужим словом, ми збіднимо рідну мову на кілька своїх слів, яких уживають 9/10 українського народу.

Що думаєте?)

У передвеликодні вихідні мала радість показати моє місто Наді, яка робить Їжу від тривог. Миколаїв зустрів її акаціями, свіжою таранькою, пухнастими каченятами, сосновими шишками та квашеними кавунами — ви лише подивіться це кіно ✨

Встигли відвідати три ринки, знайти домашніх курочок для херсонського рецепта від Книгоїдки. Ще пили каву, набирали воду, їли борщ у Запічку та пончики в Амо, дивились на всяке, красиве, радісне й сумне.

Словом, підписуйтесь на Надю. Надя, приїжджай ще ?

Telegram

Їжа від тривог

28.04 В Миколаїв з Києва можна доїхати за 220,58 грн (плацкарт з білизною). Неплацкарта чомусь нема***💁🏻‍♀️*** 9 годин сумнівного сну, спочатку  відсутність кави «бо бойлер не нагрівсь», потім рятівне «а нє, нагрівсь» і кінцева зупинка. Їхала розвіртуалізуватись…

? Напередодні Великодня чудове тріо гастроконалів підготувало великий путівник українськими святковими штуками: що покласти до кошика, купити на подарунок, куди піти. Якщо досі не бачили, ось посилання.

А ми з вами спробуємо зосередитися на миколаївських бізнесах, які навчилися робити свято під обстрілами й вже третій рік як без нормальної води. Підтримаємо локальне.

? Паски

Пекарня Good Bakery відкрила передзамовлення на два види пасок – 450 грн
• класичну здобну з двома видами родзинок, журавлиною та вишнею – 500 грн
• лимонну з цедрою крем-чизом і карамеллю

Zіzu boulangerie анонсували «оновлену паску за сучасною французькою технологією методом холодного бродіння» у трьох розмірах:
• S – 280 г, 300 грн
• M – 380 г, 420 грн
• L – 650 г, 550 грн
Замовлення приймають до 30 квітня (знаю, треба було сказати раніше)

Кондитерка Mari Bakery пропонує бюджетні апельсинові паски з цукатами
• 400 г – 150 грн
• 500 г – 200 грн
Є відправка НП

Bon Bon Patisserie підготувала «паску на борошні манітоба+зернарі, смачну, вологу, з додаванням двух видів родзинок, вʼяленою журавлиною, ваніллю, цедрою апельсина, цукатами з апельсина, укутану легкою скоринкою меренги». Ціна – 500 грн за 500 г. Другий варіант паски – популярну сирну – швидше за все, вже розібрали.

У Кондитерської 27 є прикольний великодній десерт, велюровий великодній торт, а також класичні паски та сирні.

Незламний Штрудель мав гарні пасочки минулого року, а тепер, кажуть, готує дещо інше – інтрига. Що ж, почекаємо.

Багато хто віддає перевагу паскам з Булошної. Цього року там напекли:
• паску «апельсин/шоколад» вагою 450 г, ціна – 180 грн
ще паски з начинками, всі по 180 грн
• полунична та ягідна вагою 360 г
• бріош з лимонним курдом 340 г
а також панетоне на заквасці
• класичний з цукатами, апельсином і родзинками, 600 г – 280 грн
• шоколадний з цукатами, вишнею й журавлиною, 650 г – 360 грн
Придбати можна з 1 травня в усіх точках мережі. Поштою не висилають.

Як щодо безглютенових амарантових пасок? Такі теж є. Подробиці та перелік місць, де їх можна купити — в інсті виробника Grand Amaranth

? Вино можна знайти в енотеці Vinomania чи замовити онлайн
• Olbio Nubo, чий власник зараз служить у ЗСУ під позивним «Бахус»
• Steppe Wines, колишні Slivino Village
• Babchuk Winery
• Beykush

Ну і для тих, хто захоче святкувати донатами, посилання на волонтерів міста:
Південне узбережжя
Rebel Volunteers
??

? Покажу вам дві дуже весняні роботи Ніколая Аструпа, художника-модерніста з Західної Норвегії

Зверху — картина «Ревінь», над якою він працював у 1911–1921 роках, знизу — «Ревінь, гусь і черемха», датована 1927 роком

Ну бо це просто красиво. Така сама черемха цвіте у мене прямо зараз надворі, а ревінь одна турботлива людина сьогодні вислала поштою ?

Британська журналістка, фудблогерка й амбасадорка Bake for Ukraine Фелісіті Спектор вчора була в Миколаєві, поїла борщу в Запічку, пирога в Капкейку, ще завітала до Шо (там теж їла борщ) і Крем-соди та написала про все те в інстаграм. Каже, що все смачне та госпіталіті на рівні, ну й слава богу

Не про їжу, але два дописи, якими хочеться поділитися з вами

По-перше, невеселі роздуми щодо останніх подій на каналі ЇZHAKULTURA. Щодня:

Запит на українську культуру раптом перетворився на нескінченне шоу. Це не дивує, бо роками ніхто сильно не підтримував увагою, колабораціями українських мистецтвознавців, кураторів, художників, музеєзнавців, вчених різного профілю, письменників чи поетів (...).

По-друге, розіграш рідкісного вже нині посібника для UX-райтерів «Письмо – це дизайн» на каналі Напиши мені інтерфейс:

Тато служить у 110-й бригаді тероборони під нашим рідним Запоріжжям. Його з побратимами щоденна і щонічна задача — вистежувати і збивати клятих "шахедів". Їм потрібен теплак.

Ця книжка в мене є, кажу вам – вона чудова, а про користь збору годі й казати. Донат за участь 50 гривень всього, між іншим.

Гарного вечора✨