Актуальне питання)

Купив собі книжку почитати (бо певний час тому бачив рекомендації друзів у фб). Прочитав перші 50 сторінок (це десь 25% книжки) присвячені античності і трошки в шоці від того, як тут про греків написано. Враховучи, що це переклад, автор у своєму розумінні античності застряг десь у 50-60 роках 20-го сторіччя. А з його розумінням софістів вже не погодився навіть Геґель.

Окремий момент з перекладом логічних термінів у Арістотеля: наприклад, truth перекладати як правда))

Чи треба продовжити читати та записати відеоогляд на цю книгу?

а ось і книжечка) точніше передзамовлення)

Записав нове відео — «базу» про типи суперечок

Якщо вам здавалось, що:

суперечку можна вести лише заради встановлення істини,
дискусія, диспут, полеміка та дебати це слова синоніми
опонент обов'язково має захищати якусь точку зору
головні учасники суперечки тільки дві людини (пропонент та опонент)
будь-яка людина може брати участь у суперечках

То вам необхідно подивитись це відео, щоб побачити наскільки різноманітним може бути цей комунікативний процес.

Буду вдячний за вподобайки, коментарі та підписку на канал.

Буду радий почитати ваші пропозиції та думки про наступні теми.

За репости — неймовірна вдячність та плюсик у карму

Посилання на відео

Для найбільш уважних у відео даю завдання для самостійного опрацювання)

Як правильно вибудовувати аргументацію? Міркування за аналогією

Це відео присвячене специфічній темі - як використовувати міркування за аналогією для аргументації. Я розповідаю про різні типи міркувань, пояснюю різницю між дедуктивними та правдоподібними міркуваннями, і детально пояснюю, як правильно застосовувати міркування за аналогією.

Буду вдичний за вподобайку, підписку та коментар на ютубі.

Посилання на відео

Чи має сенс продовжувати записувати відео такого формату по аргументації? Як вам подача?

Сьогодні відвідав театр на Подолі з виставою «Цар Едіп».
Було дуже цікаво, адже я вперше був у самому театрі та вперше дивився Едіпа.

Далі будуть мої особисті враження про виставу та спойлери (хоча хто не знає цю історію?), тому якщо ви ще не відвідували це дійство і не хочете зіпсувати собі враження, далі краще не читати.

По-перше, варто відзначити неймовірно крутий акторський склад, який усі 1,5 години тримав увагу глядачів. Особливо цікаво, гротескно та моторошно зіграли хлопці, які уособлювали мешканців міста. Їхня поведінка як юродивих дуже яскраво відображала багаторічні муки через хворобу, яка захопила їх місто. На середині вистави вони одягли 4 класичні театральні маски, які кидали зайчики, коли на них потрапляло світло.

По-друге, це гра зі світлом. Кожна частина спектаклю мала своє освітлення. Кожен актор підходив до прожекторів, мав дзеркала, що по особливому підкреслювало їхні персони та емоції. Було цікаво впізнавати тут ідеї проСвітлення, пізнання (через оСвітлення) та заСвітлення. В образі Едіпа, який був єдиний зрячий у своїй країні, вбачалися елементи Нарциса. Особливо яскраво це було продемонстровано (на мій погляд) на початку спектаклю, коли він любувався собою у дзеркалі.

По-третє, я у виставі побачив проблему нещирого спілкування, або іншими словами проблему відкритості комунікації. Окрім пророцтва піфії, значну роль відіграла зарозумілість деяких дієвців, банальність у поглядах та відсутність відвертості та довіри до ближнього свого. Трагедія Едіпа (у цій виставі) складається з маленьких (на перший погляд) вчинків: ухиляння від щирості, замовчування власних намірів, відступ від клятви служіння тощо.

По-четверте, Едіп був один зрячий у своєму полісі, але як виявилось, він не бачив те, що було у нього під носом. Знову тут гра знання/світла/пізнання. Для того, щоб щось побачити у світі, спочатку потрібно це уявити (побачити) у собі. Тому дзеркала (доречі, як у греків, у вигляді підносів, щоб щось побачити треба їх дуже добре протирати, на відміну від наших сучасних венеційських дзеркал) та його вдивляння у нечітке дзеркало може слугувати ще метафорою пошуку смислу в середні себе. Також метафору зрячості, яка не бачить, відображають дві пари очей на прожекторах, які кілька разів демонстрували мешканці міста. Склалось враження, що вони належать Едіпу та є ознакою його божественності.

Тому усім, хто шукає естетичного та видовищного, ще й з глибоким сенсом, дуже рекомендую)

Ти зараз пізнаєш справжній біль