Роберт Лоуренс Кун у статті "A Landscape of Consciousness: Toward a Taxonomy of Explanations and Implications" аналізує різноманітні теорії свідомості, пропонуючи їх класифікацію на основі фізикалістських та нефізикалістських підходів. Кун прагне створити масштабну карту теорій, яка дозволить зрозуміти їх взаємозв'язок та можливі наслідки для великих питань, таких як сенс життя, штучний інтелект, віртуальне безсмертя та можливість життя після смерті.

Автор виділяє кілька основних категорій теорій свідомості, зокрема матеріалістичні теорії, нередукований фізикалізм, квантові теорії, теорію інтегрованої інформації, панпсихізм, монізм, дуалізм, ідеалізм, теорії аномальних і змінених станів та викликові теорії. Серед матеріалістичних теорій є безліч підкатегорій, таких як філософські, нейробіологічні, електромагнітні, інформаційні, гомеостатичні, а також теорії, пов'язані з мовою та еволюцією.

Важливо, що Кун наголошує на важливості збереження стандартів раціональності та чіткості аргументації, навіть коли йдеться про теорії, які не можна підвести під науковий метод. Наприклад, він включає в аналіз такі концепції, як свідомість як фундаментальна сутність, що виходить за межі фізичних пояснень. У статті обговорюється "складна проблема" свідомості, введена Девідом Чалмерсом, яка стосується пояснення "кваліа" — наших внутрішніх переживань і когнітивної усвідомленості. Чалмерс стверджує, що пояснення свідомості не можна звести лише до нейронаукових термінів, пропонуючи натуралістичний дуалізм, де інформація може бути сполучною ланкою між фізичним і феноменальним.

Також розглядаються аргументи проти матеріалізму, такі як знання, пояснювальний та мислимий аргументи, що демонструють труднощі в повному поясненні свідомості виключно фізичними засобами. Наприклад, "аргумент зомбі" Чалмерса показує, що можна уявити світ, фізично ідентичний нашому, але без свідомих переживань. Це підкреслює, що свідомість не може бути повністю зведена до фізичних фактів.

Крім того, Кун описує філософські напруження між епістемологічними та онтологічними перспективами свідомості, а також проблеми кореляції та каузальності. Він аналізує теорії, які пропонують свідомість як ілюзію (елімінативний матеріалізм (eliminative materialism)) або як епіфеномен (епіфеноменалізм (epiphenomenalism)), де ментальні стани не мають каузальної сили.

Хоча з цієї статті принципово нового для себе я нічого не дізнався, проте це важлива робота з класифікації усіх теорій. Підхід Куна до створення "ландшафту свідомості" допомагає краще зрозуміти взаємозв'язки між різними теоріями та їхніми можливими впливами на розуміння свідомості.

На фото — візуалізація різних напрямків та їх представників)

Посилання на статтю — як завжди. На всяк випадок pdf буде у коментарях до цієї публікації

Записав нове відео — «базу» про типи суперечок

Якщо вам здавалось, що:

суперечку можна вести лише заради встановлення істини,
дискусія, диспут, полеміка та дебати це слова синоніми
опонент обов'язково має захищати якусь точку зору
головні учасники суперечки тільки дві людини (пропонент та опонент)
будь-яка людина може брати участь у суперечках

То вам необхідно подивитись це відео, щоб побачити наскільки різноманітним може бути цей комунікативний процес.

Буду вдячний за вподобайки, коментарі та підписку на канал.

Буду радий почитати ваші пропозиції та думки про наступні теми.

За репости — неймовірна вдячність та плюсик у карму

Посилання на відео

Для найбільш уважних у відео даю завдання для самостійного опрацювання)

Як правильно вибудовувати аргументацію? Міркування за аналогією

Це відео присвячене специфічній темі - як використовувати міркування за аналогією для аргументації. Я розповідаю про різні типи міркувань, пояснюю різницю між дедуктивними та правдоподібними міркуваннями, і детально пояснюю, як правильно застосовувати міркування за аналогією.

Буду вдичний за вподобайку, підписку та коментар на ютубі.

Посилання на відео

Чи має сенс продовжувати записувати відео такого формату по аргументації? Як вам подача?

Настав цей незабутній час у кожного викладача…

Свято, яке краще нового року та дня народження, бо двічі на рік (а в деяких університетах тричі)

Сьогодні відвідав театр на Подолі з виставою «Цар Едіп».
Було дуже цікаво, адже я вперше був у самому театрі та вперше дивився Едіпа.

Далі будуть мої особисті враження про виставу та спойлери (хоча хто не знає цю історію?), тому якщо ви ще не відвідували це дійство і не хочете зіпсувати собі враження, далі краще не читати.

По-перше, варто відзначити неймовірно крутий акторський склад, який усі 1,5 години тримав увагу глядачів. Особливо цікаво, гротескно та моторошно зіграли хлопці, які уособлювали мешканців міста. Їхня поведінка як юродивих дуже яскраво відображала багаторічні муки через хворобу, яка захопила їх місто. На середині вистави вони одягли 4 класичні театральні маски, які кидали зайчики, коли на них потрапляло світло.

По-друге, це гра зі світлом. Кожна частина спектаклю мала своє освітлення. Кожен актор підходив до прожекторів, мав дзеркала, що по особливому підкреслювало їхні персони та емоції. Було цікаво впізнавати тут ідеї проСвітлення, пізнання (через оСвітлення) та заСвітлення. В образі Едіпа, який був єдиний зрячий у своїй країні, вбачалися елементи Нарциса. Особливо яскраво це було продемонстровано (на мій погляд) на початку спектаклю, коли він любувався собою у дзеркалі.

По-третє, я у виставі побачив проблему нещирого спілкування, або іншими словами проблему відкритості комунікації. Окрім пророцтва піфії, значну роль відіграла зарозумілість деяких дієвців, банальність у поглядах та відсутність відвертості та довіри до ближнього свого. Трагедія Едіпа (у цій виставі) складається з маленьких (на перший погляд) вчинків: ухиляння від щирості, замовчування власних намірів, відступ від клятви служіння тощо.

По-четверте, Едіп був один зрячий у своєму полісі, але як виявилось, він не бачив те, що було у нього під носом. Знову тут гра знання/світла/пізнання. Для того, щоб щось побачити у світі, спочатку потрібно це уявити (побачити) у собі. Тому дзеркала (доречі, як у греків, у вигляді підносів, щоб щось побачити треба їх дуже добре протирати, на відміну від наших сучасних венеційських дзеркал) та його вдивляння у нечітке дзеркало може слугувати ще метафорою пошуку смислу в середні себе. Також метафору зрячості, яка не бачить, відображають дві пари очей на прожекторах, які кілька разів демонстрували мешканці міста. Склалось враження, що вони належать Едіпу та є ознакою його божественності.

Тому усім, хто шукає естетичного та видовищного, ще й з глибоким сенсом, дуже рекомендую)

Ти зараз пізнаєш справжній біль

Станцюй свою дисертацію

"Dance Your Ph.D." - щорічний конкурс, учасники якого танцюють свої дисертації.
Цього року переміг танок «Час кенгуру», саме з нього зроблений скріншот.

Друге місце в конкурсі Science включає танці про розмивання берега річки та спаровування молі.

Більш детально про це можна дізнатись за цим посиланням. Якщо цікаво подивитись лише танець переможця (який отримав 2750 $ призових), то вам сюди.

Дуже змістовна розмова про гуманізм та трансгуманізм з Andriy Dakhniy

У другій частині нашої розмови ми розглянули такі питання:
- Витоки трансгуманізму
- Постгуманізм
- Перехід від опозиції "людина - Бог/бог/боги" до опозиції "людина-техніка"
- Проблема нерівності
- Поява нових дієвців (акторів) у соціумі
- Відповідальність нових дієвців
- Вплив книг Хакслі та Лема на створення контексту для теми "трансгуманізм" та "постгуманізм"

Буду вдячний за лайк, коментар, репост під відео на каналі!

Посилання на відео