мешканці ізольованої спільноти десь на березі північного моря чують, що неподалік тоне корабель, люди кличуть на допомогу. вони думають-думають (їжі й на себе не вистачає), але все ж таки пливуть туди. проте живих не знаходять. місцеві ділять знахідки у морі, готують труни для жертв аварії. проте мерці починають зникати, а навколо діється щось моторошне.

фільм "прокляті". попередня оцінка imdb — 6.3, реліз взимку

https://www.youtube.com/watch?v=5NoSOFB2Ryg

" — а стосовно всього іншого, то вам лишається лише сказати собі слідом за манном: "мені не осягнути — ви довести не в змозі".
шкедт усміхнувся, взяв зі столика ще три печива і постарався подумати про все інше"

"дальгрен", семюел ділейні

нічого не робити у філософії жиля дельоза – це відслідковувати, які афекти ви переживаєте з собою наодинці, через які метаморфози проходите.
тобто – дізнаватися, що саме це нічого робить із вами.
доволі корисно нічого не робити, якщо дивитись на це з точки зору дельоза

"чи вмієш ти мовчати
мертвими мовами
аби наш секрет
не бенкетував на рідній землі
якщо вже взявся
бути людиною поганою тоді навчись
хоча б пишатися цим"

by gabriel orozco

чим адмін затарився б на сніданок (щоб через 15 хв знов захотіти їсти)

- пшенична каша з м'ясом курки "добродія" (13 грн)
- гречана каша з грибами "добродія" (17 грн)

- "кашка в чашку" ягідна від dr benner (14 грн)
- миттєва каша вівсянушка з вишнею (16.50 грн)

https://www.youtube.com/watch?v=NU2eKJqi6Is

"вони вродливі в своїй шкірі
та ідеальний кожен штрих
мов на вітрині
емоції та хід думок
наче як треба
але обдумай кожен крок
під цим шаленим небом"

https://www.youtube.com/watch?v=O72A56wE73E

"цей шлях намацується серед скла та алюмінієвих дверей,
посмішок секретарок,
обідів із додаванням алкоголю,
церемоній відкриття, розбавлених ним же,
але більш рясно,
людських натовпів, що відчайдушно намагаються уточнити щось про "гарний смак" —
так голосно, що майже не чуєш власного сміху,
і все це блимає під спалахами та сполохами крізь вітражні вікна,
блищить з-під дверей, обмежених поліцейською стрічкою,
або,
якщо у той день буде нагода прогулятися зовні, –
залито вогнем, що заступив усе небо, вибагливим, наче північне сяйво.
так чи інакше, тут будь-який предмет,
від аншпугів до ячмаків та джезв,
відкидатиме найцікавіші тіні"

"дальгрен", семюел ділейні

"не надто зрозуміло, як цей чоловік взагалі живе, якщо в нього немає навіть можливості постояти під окропом 15 хвилин, занурившись у думки про те, як він докотився до такого життя"