Відсутність адекватної реакції військового на наїзд з боку пернатого - не показник його особистої хоробрості, а наслідок повної відсутності ідеологічної роботи в Збройних Силах України.

Три основні моральні та духовні сили армії - талант воєначальника, військова доблесть армії та національне почуття. Виключно в комплексі вони дають безмежну мотивацію до боротьби.

На жаль, виключно національне почуття, ще й в примітивно-збоченій формі, сьогодні є основним мотиваційним рушієм в армії. Талант воєначальника, як правило, ставиться під сумнів через брак саме не військових, а лідерських якостей тих самих командирів усіх рівнів. А звідки цим якостям взятися, якщо структуру морально-психологічного забезпечення - це бюрократичний апарат, а не ідеологічна школа, а сержантський корпус в ЗСУ сприймається, як радянське придане?

Військова доблесть армії ж, аналогічно, не без роботи російського іпсо, є швидше виключенням деяких підрозділів , ніж загальною аксіомою.

Якби на етапі мобілізації, бойової підготовки і перебування в підрозділі військовому приділялася достатня частка ідеологічної роботи, - реакція була б інша. Стояло би питання честі підрозділу, яка безумовно на першому місці. Тому звинувачення в його бік коректні лише в контексті загальних звинувачень у бік відсутності належного рівня морально-психологічної підготовки у Збройних Силах.

Ті хто радіють або сміються зі смерті Фаріон дурні, бо, найімовірніше, це вбивство результат соціальної інжинерії розвідки ворога. Хтось на болоті орден получить. Якогось дурачка накрутили, що протівна бабка відвічний ворог українського народу, коли в новинах щодня відмічаються справжні виродки, що заслуговують на атентат значно більше.

Чому ветеранам, котрі являються особами з інвалідностями, варто спробувати такий спорт як дзюдо, самбо, бразильське джиу-джитсу?

Почну з того, що основою дзюдо, самбо і бжж являється боротьба, в тому числі в партері. Є сотні, тисячі різноманітних прийомів та комбінацій. Під кожну особливість тіла можна підібрати певний арсенал прийомів, який буде адаптивним під вашу інвалідність. Ампутації, обмежені рухи кінцівок, порушення зору – це все можна адаптувати на татамі під ваш арсенал прийомів і комбінацій.
Тренування проходять в положенні на тазу, або, по можливості, на колінах.

Як казав один ветеран Сил Спеціальних Операцій Артем Грот – «Коли ветеран з ампутацією приходить на тренування, це можна порівняти з походом в басейн. Він залишає свій протез біля килима і пірнає, умовно, на татамі. Далі він перебуває на тазу, або на колінах».

І так. Чому ці тренування важливі.

Перше – тренування проходять в складі групи, а це означає що ви на протязі години-двох спілкуєтесь з такими ж ветеранами як ви, з людьми які мають подібний життєвий та військовий досвід. Спілкуєтесь, ділитесь враженнями, заводите нові знайомства, тощо.
Це така, свого роду, групова психологічна терапія, які дуже прекрасно та результативно працює.

Друге – ви підтримуєте свій фізичний стан в гарному стані. Елементи котрі відпрацьовуються на тренуваннях, роблять ваше тіло сильнішим та еластичнішим. В здоровому тілі, здоровий дух!

Третє – ви розвиваєте свої інтелектуальні здібності. Яким чином? Вам потрібно продумати, як з особливістю вашого тіла перемогти суперника, та як недопустити того, щоб переміг він. Вам потрібно швидко приймати рішення в ході сутички, змінювати свої комбінації, адаптовувати їх. Прокручувати в голові всі варіанти розвитку сутички та що ви робитимете якщо щось піде не по плану. І все це за лічені мікро-секунди, тому що все відбувається дуже швидко. Ви продумуєте свою тактику та стратегію поєдинку.

Четверте – викиньте з голови думку «я ніколи не займався цим видом спорту, а значить в мене нічого не вийде».
Це абсолютно хибна думка.
Наприклад, в нашому залі, серед ветеранів які займаються дзюдо і самбо, немає жодного хто б займався цими видами спорту до поранення. І у всіх все чудово виходить.

Якщо хтось сумнівається в даному дописі, або сумніваєтесь в собі, подивіться в соціальних мережах як тренуються подібні вам хлопці, або сходіть в зал, подивіться як проходять тренування. Або просто подивіться в інтернеті пара-олімпіаду.

Мене, свого часу, надихнуло те, що я побачив в інтернеті як тренуються козаки з інвалідностями в TMS Hub, зал бразильського джиу джитсу в Києві, який заснував Артем Грот.
Я глянув відео з їх тренувань, подивився інтерв’ю Артема і подумав собі «якщо у козаків виходить, то значить вийде і в мене». Потім вже ми познайомились з керівниками федерацій дзюдо і самбо в Вінниці та започаткували проект по інклюзивному дзюдо і самбо для ветеранів.

До чого я це.

Козаки, спробуйте, не пошкодуєте!

Час діяти і забезпечити їм професійну психологічну підтримку, яку вони заслуговують.

ВІД ПІДПИСНИКА ВІЙСЬКОВОГО ПСИХОЛОГА ⬇️⬇️⬇️

Хто надає психологічну допомогу нашим героям? Шокуюча правда про військових психологів без освіти

Чи уявляли ви, що замість кваліфікованих психологів, які повинні допомагати нашим військовим справлятися з жахіттями війни, насправді працюють люди без відповідної освіти? Уявіть собі, що замість професіонала з багаторічним досвідом ваш син чи брат розмовляє з колишнім програмістом або агрономом, який за 40 днів отримав звання “психолога”. Ця реальність вражає і шокує, адже на кону – життя та психічне здоров’я наших захисників.

Проблема психологів без освіти в ЗСУ

До повномасштабного вторгнення на посадах психологів у ЗСУ служили люди з психологічною освітою. З початком війни багато спеціалістів, таких як психіатри, психологи, реабілітологи, потрапили до ЗСУ. Для них було створено навчання-перекваліфікацію строком 40 діб.

І все було б добре та ми забули, що ми в армії. І виник ряд проблем, деякі з них перерахую:

1. Деякі командири замість психологів направляли на навчання дружин/друзів/дружин друзів БЕЗ ДОТИЧНОЇ ДО ПСИХОЛОГІЇ ОСВІТИ. Законом не заборонено після 40 діб навчання працювати з травмованою психікою військовослужбовців. Хай працюють, це ж всього розмови.

2. Командири відправляли зайвих для себе бійців на ці курси. Ну а що, артилерист поганий, зв’язківець паршивий, най буде психологом. Це ж всього розмови з бійцями після втрат побратимів, кожен зможе.

3.Військовий інститут Київського Національного університету сам вибирав кого навчати психології за 40 діб по тестам на інтелект з кандидатів на інші спеціальності (людина яка все життя працювала айтівцем/агрономом/журналістом/фінансистом/тренером різко за 40 діб ставала психологом).
Все згідно законів, дуже гарний з вчорашнього заправника психолог, законом не заборонено, працювати з суїцидальними бажаннями та спробами може. Все окей.

Є велика кількість психологів та психотерапевтів, які бажають приєднатися до ЗСУ за своїм фахом, але існують перепони:

1. Гарантії розподілу та посад. Не кожна В/Ч може гарантувати, що психолог потрапить саме до них після базової підготовки та потрапить на заплановану посаду (бо для цього треба аж вирішити питання телефонним дзвінком, це дуже складно).

2. Вакантні посади. Відсутність посад через зайнятість їх людьми з 40-денними курсами.

3. Вікові обмеження. Армія не може дати психологу/психотерапевту офіцерське звання якщо йому більше 45 років. (і все одно скільки років та де той психолог працював, все одно що він навчався більше 20 років паралельно з роботою, старше 45-ти – психологом в ЗСУ не бути)

І вишенька на торті.

Зараз декілька тисяч офіцерів зі структури морально-психологічного забезпечення (переважно без психологічної освіти) через розформування даної структури в війську планують зробити психологами після он-лайн курсів на прометеус. (ну а що, посада не бойова. Мала ймовірність померти і всеодно на людей яких вони травмують)

І це при тому, що в ЗСУ вже служить велика кількість психологів (в тому числі до 45 років).

НАМ НЕ ПОТРІБНІ ПСИХОТЕРАПЕВТИ ТА ПСИХОЛОГИ, НАМ ПОТРІБНІ МАЗАНІ ЖІНОЧКИ БЕЗ ОСВІТИ НА ПОСАДАХ ПСИХОЛОГІВ.

Тим часом велика кількість психологів, психотерапевтів та лікарів у ЗСУ стоять на посадах водіїв, кулеметників, поварів або бойових медиків. Це важливі посади, але краще залучити людей з психологічною освітою до того, що вони роблять найкраще – допомага людям. Це особливо важливо в умовах війни, коли підтримка психічного здоров’я є критичною.

Це злочин чи бездіяльність дивитися, як психічним здоров’ям військовослужбовців будуть займатися айтівці та мазані?

Є декілька речей, які можна вжити:

1. Зняти віковий ценз для отримання офіцерського звання психологами.
2. Додати солдатські та сержантські посади до груп контролю бойового стресу та груп психологічного супроводу та відновлення.
   3.Поступово замінити на посадах психологів усіх без винятку людей без відповідної освіти на людей, які її мають.

Наші захисники заслуговують на найкраще. Вони щодня ризикують своїм життям заради нашої свободи.

Підписник поділився гарною та цікавою думкою.

Підписник являється військовим психологом.

Опубліковую ⬇️

Підараси поцілили в Охматдит — Суспільне

Діти Катарсису