**Лесь Белей

УЖГОРОДСЬКИЙ НОКТЮРН**

у повній тишині
що розводить
довкола себе руками
немов сліпота

у повній темноті
яка давить
світловою тишею

до тебе торкнеться запах міста
і ти підеш нічним Ужгородом
орієнтуючись за ретушованим
райтінґом тіней

підеш нічним Ужгородом
вправляючись у паркурі
на бетонних вежах
власних думок

потім
викрадеш шаблю в інфантильного петефі
розігнеш наперсний палець на правиці духновича
сядеш між бокшаєм і ерделі щоб почути
їхні бронзові диспути про мистецьку конвенцію

вночі Ужем
пливуть ключі
не птахів
не від замків
не від годинників

зловивши в пригорщі один
підеш куштувати нічних вин

#VicissitudesDeThesis

я помру у канаві мій йобаний бос
звільнив мене, не пояснивши причини
відчитав мене, я ж тобі не матрос
у якого замість мізків річки гирло

і він питиме свій мажорний віскарчик
кусаючи великі шматочки хамону
буде дивитись відос про Афганчик
поки не захоче іти додому

а його дім дуже ясно горить
я кинув туди керосину цистерну
і босу від цього сердечко болить
від цього він здохне напевно, напевно
напевно....

жесть хейтери...

Я нікого так сильно не любила як Сєрьожу
Але і його я забула
Ми з ним говорили тодішньою російською
Вона вже пішла, а «Серьожа» осталось
Смішно, як і наші спроби втиснути високе у пласке і духовне у матеріальне
І коли не виходить — це дійсно боляче
Він вважав мене зрадницею
Я казала, що Бог любить усіх
Але він не вірив у Бога

Я згадувала однокурсника Кіріла
Ще років 10 після того як все скінчилося
Він мені назвонював
Ну не так щоб сильно
Але пару разів було
Я питала у всіх навіщо він це робить?
Мені відповідали що йому просто скучно
І я питала далі, щоб нарешті почути
Що він мене і досі любить
Тепер це здається абсурдним
Як вірусне марення
Яке я ґречно запрошувала
Щоб воно у мені розросталося

Мій чоловік був найкращим
Він взірець і падлєц
Він помічник і брехун
Він підтримував у всьому
І тікав, коли я хотіла обожнювання
Він моє калібрування на рівновагу
З ним я навчилась контролювати почуття
І за це я його теж пробачаю
Я від нього не божеволіла
Я любитиму його завжди

Те що було обіцяне
Ніколи не справджується
Не чекайте, друзі, чи хто ви тепер?
Очевидці, учасники? Робіть своє
Я народжувала дітей і страждала від цього
Та нічого міняти не буду
Найкращий варіант — це теж катастрофа
Це як про добро і зло, яких не існує
Тепер у мене є демон, якого не покидає його перше кохання
Як і всі наступні
Як і кожного з нас
Адже любов не має ні початку ні кінця

тернопільський пеніс

привіт, пацанва

альтушкостан

вона супермила, вона турбостар
неначе Кличко тримає удар
кличе мене послухати дрейн
і зникне увесь обйобаний пейн

я куплю свою власну альтушку
кусатиму їй солодко вушка
а пам'ятаєш ті темні підвали
в яких ми так стонали

а пам'ятаєш як ми слухали к'юр
з нами ще був Буданов і ГУР
з нами була твоя мама
яка переключали в ютубі рекламу

так хочу, так хочу
свою альтушку
так хочу, так хочу
ніжно кусати вушка

я куплю свою власну альтушку
кусатиму їй солодко вушка
а пам'ятаєш ті темні підвали
в яких ми так стонали

в яких ми стонали

© @carpathian_ninja

та й дуже втомлений і насичений день

у неділю не буде віршів, тому що Ісус заповідав відпочивати

четвер

чи поетично писати про дупу
що збуджено дрочить на Трампа
із вульви натхненно стікає сік
на могилу Джона Кеннеді

Обама заплакав сіллю
і не відстрілює, що
люди перестали вірити

демократія здохла блять

я гнию на цій вулиці
роздягаючи чоловіків
очима
тому що жінки не цікаві
вони дуже передбачувані

тому що кожен мріє
потрогати цицьку мена
таку спраглу і чудову
а можливо дуже тендітну

а в цих жінок що?
у них нічого нема
крім азіаток
аналу
генг-бенг
зрілих
великих членів
маленьких грудей
хентаю
азіаток
молодих
мілф
великих дуп
лесбійок
геїв
обличчя
фетиш
буккаке
молодого і старого
ковтання
грубощей
вуайєризму
та публічного

у них зовсім душі нема
зникла душа
тільки чоловік
тільки він
може повернути тебе
раком