Жодного екземпляра через рік ми і не побачили...

Офіційний вебпортал парламенту України

Деякі питання підвищення обороноздатності і безпеки держави та задоволення невідкладних потреб Збройних Сил у частині виготовлення…

Постанова Кабінету Міністрів України; Умови від 25.12.2015 № 1083

Може мої пости виглядають як ниття, але що поробити, коли у травні 23-го року було замовлено не встановлену кількість танків БМ "Оплот", посилання на сайт МОУ. Пройшло майже 8 місяців і де? Думали, що це жарт? Думаю, що за цей строк можна було б показати 1…

Ай ладно, хавайте науку

Довгі роки, десятиліття ми не почуємо гімну нашої країни, не почуємо слів "Німеччина" і "батьківщина". Але у світі наших сердець вони збережуть своє священне значення для майбутніх поколінь, яким Господь, можливо, дарує кращу долю і свободу.

Хай живе Німеччина, наша батьківщина!

13 Танкові битви військ СС вирушив на станцію метро. На мій подив, станція була повна цивільних, які злякано дивилися на мене і питали, чи закінчилася війна. Після недовгих пошуків я знайшов армійського капітана, якого попросив доповісти про наше становище.

Виявилося, що це був мотоцикліст зв'язку, який одягнув шинель свого командира. Він дав мені деяку корисну інформацію. Від нього я дізнався про смерть Адольфа Гітлера. Він же повідомив мені, що недалеко від нас займає позиції саперний взвод військ СС, посилений групами фольксштурму і гітлерюгенду. Посильний виконав мої вказівки, і незабаром до нашої позиції підійшов обершарфюрер саперного взводу з кількома своїми солдатами.

Вони принесли свіжі новини - планувався прорив біля мосту Вайдендаммер. Обершарфюрер повідомив, що біля Рейхсканцелярії в повній бойовій готовності стоять два бронетранспортери. Нам вдалося завести одну з машин, і ми вирушили до мосту Вайдендаммер. Вони принесли свіжі новини - планувався прорив біля мосту Вайдендаммер. Обершарфюрер повідомив, що біля Рейхсканцелярії в повній бойовій готовності
стоять два бронетранспортери. Нам вдалося завести одну з машин, і ми вирушили до мосту Вайдендаммер.

Під час останньої нічної поїздки при світлі пожеж ми не помітили вирву від снаряда, в яку і влучив наш бронетранспортер. Запустити його знову не вдалося. Після втрати "тигра", який перестав слухатися
управління, ми втратили і бронетранспортер. Серед солдатів, які приєдналися до мого екіпажу, виявився уродженець Берліна, який взяв на себе роль провідника. Уздовж лінії метро, а звідти - вбрід через
півметрової глибини струмок, ми вийшли до мосту Вайдендаммер.

Наскільки я пам'ятаю, прорив почався близько 0.15 2 травня. На чолі колони йшов "королівський тигр", за ним бігло безліч солдатів і мирних жителів. Відразу ж за протитанковим загородженням нас зустрів сильний вогонь противника. З'явилося багато вбитих і поранених. Нам з офіцером люфтваффе вдалося проскочити міст неушкодженими. Оскільки далі рухатися було неможливо, ми вирішили сховатися в будівлі берлінського управління міського транспорту. Там ми провели весь наступний день і ніч. За цей час ми роздобули робочий одяг і рушили пішки в бік Фронау.

Двічі втікши з полону, спочатку в Берліні, а потім у Штойці, що на Ельбі, я вплав переправився через Ельбу і Мульду біля Рослау. Після чотирьох тижнів у бігах на територіях, окупованих росіянами та американцями, неподалік від Лойни мене затримав патруль американської військової поліції. Мене відправили спочатку в американський табір, а потім передали на Рейн, у руки французів. Зрештою я опинився в таборі для інтернованих осіб у Дармштадті.

Наприкінці війни відважні танкісти діяли на всіх ділянках фронту від півночі до півдня, ведучи бої проти Червоної Армії, що наступала.

У день капітуляції вони склали зброю і почали довгий і гіркий шлях у полон, з якого багатьом нашим товаришам не судилося повернутися.

8 травня 1945 року на схід від Лінца командувач II танковим корпусом СС генерал військ СС Вільгельм Бітгріх звернувся з останньою промовою до командирів і солдатів свого штабу, роти охорони штабу і 400-го батальйону зв'язку корпусу, який завжди перебував при його штабі:

- Мої товариші!

Ми всі переживаємо найбезнадійніший день для будь-якого солдата - Верховне командування віддало наказ про капітуляцію, і ми востаннє можемо подивитися один одному в очі. Яким би великим не був наш смуток, ми повинні виконати свій обов'язок.

Наше майбутнє не визначено. На нас чекає гіркота полону і, можливо, депортація. Я всіма силами намагався привести основну частину сил корпусу до американців. Ця можливість з'явилася завдяки тому, що частина корпусу вела бої з американцями в районі Лінца. Дякую вам за проявлений військовий дух, за вірність і за гідну захоплення дисципліну, яку, я сподіваюся, ви зумієте зберегти на шляху крізь темряву, що чекає на вас.

Безумовно, німецькі командири, генерали, інженери - талановиті, але їх задавили кількістю на східному фронті, розбомбили ВПК на заході Союзна авіація, але не дивлячись на це, вони мали непоганий потенціал і мали змогу виготовляти зброю, танки, літаки. Згадайте, що Королівський тигр з'явився в 1944 році, а Ме-262? Фау-1 та Фау-2? Але це генерали минулих років, чи навряд вони змогли щось змінити, якщо наші командири з радянськими методичками під назвою "УРА!!! ЗА РОДІНУ!!!" сидять десь і все (Содоль, привіт).

☝️☝️☝️

Навіщо, якщо це не допомагає?