хвилі хурделиці б'ються об втомлені гори
сосни стоять гордівливо
ніби примари забутих князів
швидка повноводна річка колись
уявила себе залізничною колією
і тепер кожен день о дев'ятій ранку
важка синьо-жовта риба проштовхує
себе вгору за течією
а ввечері котиться вниз

вхопившись за її плавці
ми відбули з різних куточків країни
сміялися голосно сперечалися
аж доки поснули а потім
нас винесло на незнайомий берег
в ноги зелених князів
все натякало на іншу реальність:
подорож і повернення
перевізник від берега до гущавини
хиткий місток по якому потрібно пройти
щоб отримати бажане
дахи і птахи і дерева
навіть сніги та собаки
сніг та собаки теж тут були ніби іншими
більш природними та доречним
десь лунав передзвін упряжки
з лісу чулися співи та голоси
тож незабаром наші дзвінкі розмови
що ставали все більш хмільними
сплелися з цією музикою
і стало не розібрати хто все життя
торував стежки крізь сніги та зарості
а хто прибув за рікою сьогодні вранці

ми не вбивали лисиць та тхорів
ми не рубали дерева з яких будували цю хату
значить не нам розділяти скорботу
зимового лісу
ми надійшли на готовий спів і готову юшку
ми веселилися і танцювали
допоки сонце не вихлюпнулося з-за вершини

коли настане пора прощатися із князями
і знову вудити в річці вечірню рибу
маленька смерічка залишиться
в кожного в грудях і тихо
колотиме серце

Ісус народився!

а ще народилася нова подія від Аканту

всіх чекатиму в середу в Закапелку