Щодо кісток тварин в магіїї та вірі

Кіт збирає в собі силу яснобачення та чутливість до інших світів, бо кішка сама бачить духів та Богів. Так наприклад кіт, який сидів в іншій кімнаті постійно рветься побути на обряді.
Якщо казати про інші кістки то саме більше для воїнів підходить клик, хребець, кіготь саме хижих тварин; так пір'я, лапки, дзьоби - хижих птахів.

Інші образи тварин теж підходять, але повинні бути заряджені.

Натомість Рідновіри відзначають Рожаницю
Традиція, яку вкрали, та вклали в образ Богородиці.

Кельти, як і народи Середземномор'я, робили поклоніння у священних гаях, або пелетонах, на відміну від останніх, не будували вишуканих храмів для своїх божеств. Лукан говорить у «Фарсалії» про галльськіх друїдів, які жили в непрохідних лісах і шукали усамітнення в глибоких хащах. Один коментатор-схоласт зазначає, що «вони поклонялися своїм богам у лісах і не мали храмів». Діон Касій писав, що брити робили у своїх святилищах жертвопринесення на честь Андрасти, богині перемоги (Dio Cassius, LXII. 6.7). Наближатися до місць поклоніння, що вселяли в серця простих смертних благоговійний жах, могли лише жерці. Назва місця «nernet» якраз і означає «священний гай». Можливо, тут же відбувалися і збори племен, на яких вирішувалися найважливіші питання: Страбон повідомляє, що галати - кельти, що осіли в Малій Азії, - в основному зустрічалися в містечку Друнеметон, що означає «дубовий гай» (Страбон, XII. 5.1.). ). Різні завойовники іноді руйнували святилища кельтів, вважаючи їх «гніздищем» непокори та заколоту. Юлій Цезар наказав вирубати священний гай поблизу Марселя, де зі стовбурів дерев були висічені ідоли божеств, а Світлоній Паулін у 61 р. (Tacitus, Annales, XIV. 30) під час пограбування острова Англсі зруйнував святилище друїдів. Кельтська традиція поклоніння деревам дійшла до християнських часів: священні гаї оголошували «оселищем диявола» такі проповідники, як, наприклад, Св. Мартін та Св. Патрік.
Головним місцем поклоніння був Temenos (оточена ровом територія, дослівно «відокремлене місце») із храмом. Останньому, однак, як і на початковому етапі історії Греції та Риму, надавалося другорядне значення. Temenos зазвичай мав форму квадрата або прямокутника, але далі, якщо форма була неправильною, сторони його все одно були прямими. Іноді святилища розташовувалися навколо дерев або стовпів, можливо, прикрашалися різьбленням або квітами (на зразок травневих дерев у сучасній Англії). У центрі круглої, оточеної ровом «священної території» біля Голорінга (неподалік Кобленца (Німеччина), шосте століття до нової ери) виявлено характерне поглиблення. Археологічні дослідження підтверджують, що святилища оминали, можливо, у круговому танці, як і травневі дерева в Англії. Так, навколо священного кургану в Нормі (Марна, Франція), що відноситься до кінця періоду Латен II, поверхня землі на площі близько 20 кв. метрів сильно спресована, немов тут із покоління в покоління відбувалися ритуальні ходи та танці навколо якоїсь центральної точки. За часів Римської імперії особливо багато кельтських святилищ було в Англії. У Фрілфоррді, що біля Абінгдона (Оксфордшир), на місці колишньої дерев'яної культової споруди звели два римські храми, а в Госбексі (Кольчестер, Ессекс) римляни збудували свій храм у кельтському стилі прямо на місці оточеного ровом святилища. Тут було знайдено бронзову статую Меркурія.

Найнджел Пеннік
«Історія язичницької Європи»

#мем #Релігія

Калі - це форма Богині-Матері, в якій вона з'являється розгніваною і збудженою, щоб взяти на себе муки цього світу. Історія про Калі, її походження та призначення найкраще викладена у 13 розділах “Деві-Махатм'ї”, також відомої як “Чанді Паат”, та “Дурга Сапташати” (“700 віршів до богини Дурги”) у Маркандея-Пурані. Калі є втіленням часу (каала) та жіночою формою Шиви (Каала). Її ім'я буквально означає "та, що чорна".
Калі - це жорстке кохання. Вона часто сувора. Вона позбавлена манірності. У своїй духовній суті вона втілює вимогу стати оголеним воїном за правду і свободу, безжально жертвуючи своєю гордістю заради звільнення. Калі символізує смерть его в кінцевій меті людського життя по індуїстської дхарми - мокша (звільнення від циклу перероджень).

#мем