В Києві пропав один із старшин РДК Ілля Богданов, колишній співробітник ФСБ який в 2014 році перейшов на бік України та брав участь у обороні Донецького аеропорту, рейдах в РФ та інших бойових операціях.
Востаннє бачили 3 грудня в Києві на вулиці Нижній Вал.

Усіх, хто має інформацію про місцеперебування, просять повідомити за номером 102.

Маємо згадувати феєричні події справжнього початку Революції Гідності.   Побиття студентів-єврооптимістів псами режиму Януковича дало шанс більш дієвим силам правого спрямування розпочати давноочікувану вуличну війну проти системи. Банкова 1 грудня 2013-го…

Маємо згадувати феєричні події справжнього початку Революції Гідності.
  Побиття студентів-єврооптимістів псами режиму Януковича дало шанс більш дієвим силам правого спрямування розпочати давноочікувану вуличну війну проти системи. Банкова 1 грудня 2013-го р. народила нових воїнів – незламних борців націоналістичного українського футуризму! Бунтівна революційна молодь, яка, мов ті козаки з Дикого Поля, змогла осідлати багатотонний бульдозер була спрагла до радикальних дій, і цьому сприяла освіченість та начитаність виконавців антисистемного чину.
  У фашистській Італії духовне і військове уособлювали книга і гвинтівка, в оновленій Україні ці символи теж на часі. Гвинтівка, яка визволяє знедолені тіла від гніту, допомагає опанувати цей буремний світ! Книжки, що запалюють серця – це вони несуть неймовірну шаленість до неочікуваних пригод нашого завтра, залишаючи позаду манірну буденність нашого вчора! Молоді серця, що палахкотять жагою до змін і пристрастю до дій, прагнуть зруйнувати цей старий світ віджилих примар минулого раз і назавжди, а замість нього збудувати справжню національну державу. Збудувати не колись у майбутньому, а саме нині! Тільки магічна властивість слова знає, на яку жертвуть йдуть ті, кому сама доля вказала на шлях бунтівного поступу. Позаду вже немає минулого, є тільки тут і зараз – тільки так революційній реванш бере штурмом корумповану Банкову. Молодих революціонерів надихає шалений магнетизм слова, втаємничений сенс книги, які не можливо передбачити – тільки відчути. Відчути всім тілом гарячий заклик до майбутніх барикад, може й не гвинтівкою, проте з бруківкою у руці почути перші посвисти ворожих куль, збожеволіти від пекельних розривів шумових гранат і не втрачаючи ні на мить свідомості знову йти у наступ... Це і є революція! Народжена словом, зігріта запальною сумішшю, прокладена бульдозером...

Натомість Рідновіри відзначають Рожаницю
Традиція, яку вкрали, та вклали в образ Богородиці.

Кельти, як і народи Середземномор'я, робили поклоніння у священних гаях, або пелетонах, на відміну від останніх, не будували вишуканих храмів для своїх божеств. Лукан говорить у «Фарсалії» про галльськіх друїдів, які жили в непрохідних лісах і шукали усамітнення в глибоких хащах. Один коментатор-схоласт зазначає, що «вони поклонялися своїм богам у лісах і не мали храмів». Діон Касій писав, що брити робили у своїх святилищах жертвопринесення на честь Андрасти, богині перемоги (Dio Cassius, LXII. 6.7). Наближатися до місць поклоніння, що вселяли в серця простих смертних благоговійний жах, могли лише жерці. Назва місця «nernet» якраз і означає «священний гай». Можливо, тут же відбувалися і збори племен, на яких вирішувалися найважливіші питання: Страбон повідомляє, що галати - кельти, що осіли в Малій Азії, - в основному зустрічалися в містечку Друнеметон, що означає «дубовий гай» (Страбон, XII. 5.1.). ). Різні завойовники іноді руйнували святилища кельтів, вважаючи їх «гніздищем» непокори та заколоту. Юлій Цезар наказав вирубати священний гай поблизу Марселя, де зі стовбурів дерев були висічені ідоли божеств, а Світлоній Паулін у 61 р. (Tacitus, Annales, XIV. 30) під час пограбування острова Англсі зруйнував святилище друїдів. Кельтська традиція поклоніння деревам дійшла до християнських часів: священні гаї оголошували «оселищем диявола» такі проповідники, як, наприклад, Св. Мартін та Св. Патрік.
Головним місцем поклоніння був Temenos (оточена ровом територія, дослівно «відокремлене місце») із храмом. Останньому, однак, як і на початковому етапі історії Греції та Риму, надавалося другорядне значення. Temenos зазвичай мав форму квадрата або прямокутника, але далі, якщо форма була неправильною, сторони його все одно були прямими. Іноді святилища розташовувалися навколо дерев або стовпів, можливо, прикрашалися різьбленням або квітами (на зразок травневих дерев у сучасній Англії). У центрі круглої, оточеної ровом «священної території» біля Голорінга (неподалік Кобленца (Німеччина), шосте століття до нової ери) виявлено характерне поглиблення. Археологічні дослідження підтверджують, що святилища оминали, можливо, у круговому танці, як і травневі дерева в Англії. Так, навколо священного кургану в Нормі (Марна, Франція), що відноситься до кінця періоду Латен II, поверхня землі на площі близько 20 кв. метрів сильно спресована, немов тут із покоління в покоління відбувалися ритуальні ходи та танці навколо якоїсь центральної точки. За часів Римської імперії особливо багато кельтських святилищ було в Англії. У Фрілфоррді, що біля Абінгдона (Оксфордшир), на місці колишньої дерев'яної культової споруди звели два римські храми, а в Госбексі (Кольчестер, Ессекс) римляни збудували свій храм у кельтському стилі прямо на місці оточеного ровом святилища. Тут було знайдено бронзову статую Меркурія.

Найнджел Пеннік
«Історія язичницької Європи»