НареченаУ білосніжному вбранні
Хаває очі під фатою,
Які горять, немов вогні,
Дівчина з ніжною красою.

Іде сьогодні під вінець
В душі щаслива і смиренна
У світ закоханих сердець
У білім платті наречена.

Покрила голову вуаль…
Несе в руках троянд букет,
А очі світять, мов кришталь,
І там захований секрет.

Усмі́шка щира на лиці,
Всміхаються її уста,
І ще вогнями на руці,
Блищить обручка золота.

У грудях серце калатає
Від миті щастя і тривоги:
Вона сьогодні вирушає,
У даль сімейної дороги.

Сьогодні – це лише початок
У ритм сімейного життя,
Де буде щастя і достаток –
І не краплини каяття.

І їхній дім буде приймати
Гостинно з посмішкою всіх,
І буде радісно лунати
У домі тім дитячий сміх.

Там буде дружба й піклування
(Що є основою з основ),
І прояв чистого кохання,
І пануватиме любов!

Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Памʼяті загиблим воїнам Бомбелі Валентину та Бомбелі Владиславу .

Знову спека липнева на дворі,
Не порушно стоять ясени,
А матуся синочків чекала,
Щоб додому вернулись з війни.

- Ти рідненька чекай, повернемось,
Ми героями в рідне село.
Та серденько біду відчувало,
Серце мамине болем вило.

…і вернулись синочки додому,
На щиті…із різницею в рік,
Як молила матуся у Бога !
Та Господь їх чомусь не вберіг…

Як благала від куль захистити,
Щоб живими вернулись вони,
Не судилося їм ще прожити ,
Молодими в боях полягли.

Обірвалось життя… все замовкло,
Вже в могилах синочки лежать,
Владиславу було 29,
Валентину лише 25 .

Залишилась молодша сестричка,
Як же братики жити без вас?
Рясно сльози стікають по личку,
я молитимусь рідні за вас.

Знову спека липнева на дворі,
Непорушно стоять ясени,
Так матуся їх не дочекалась,
Не вернулись додому сини .

…до могил не вростає стежина,
Прапори в вишині майорять ,
Тихо скрізь… лиш десь крикне пташина,
Там сини вічним сном уже сплять.

Автор: Олена Дишлюк Юрчук.
✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Столітній кленО! День жаркий – і ні хмарини,
Щоб захищала з висоти,
У ці спекотливі хвилини,
Страждає місто з духоти.

Попав народ в гарячі сіті,
Асфальт - задушливий полон,
Нагріті сонцем у зеніті
Бездушні стіни і бетон.

Серпневе сонце насторожі,
І невблаганна та пора…
Проходять змучені прохожі:
Дорослі люди й дітвора.

Серед бетону і каміння
В красі величних верховіть
У центрі міста є спасіння –
Столітній клен, що тут стоїть.

Це є оазис прохолоди,
Коли нема на небі хмар.
Дарує каплю насолоди,
Прийнявши сонячний удар.

А крона пишна і розлога,
Навколо клена стелить тінь…
Це є живильна допомога,
Тоді, як мучить всіх жарінь.

Повітря свіжого вдихнувши,
Прохожий сили віднайде,
В тіні́, під кленом відпочивши,
Своєю стежкою піде.

Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Моя земле, моя Україно,
Така горда, й нескорена теж.
Твої села й міста у руїнах,
І свій хрест ти давно вже несеш.

А цей хрест не легкий і тернистий,
Де є біль, а ще сльози і смерть.
Але дух твій, незламний і чистий,
Не віднімеш, і не забереш.

Моя земле, моя Україно,
Прийде час, і ти будеш цвісти.
І загояться рани в руїнах,
Й запанує в нас Мир назавжди...

Автор: Олександра Барбакар.
✍️ Розмістити свій вірш на каналі

913.
До Дня Незалежності України

Незламність духу, сила, правда, воля,
Едем для українців на Землі.
Зелений сад, пшеничне поле, світла доля,
А в небі синім ген кружляють ластівки.

Лелека у старім гнізді обабіч хати,
Ех, скільки ж на землі цій є краси.
Жалю пізнали люди так багато,
Нас об'єднало горе у складні часи.

І свято віримо, що переможе Україна,
Сміливі мрії, ще злетять колись увись.
Та смерть снує містами, ніби божевільна,
Вшануймо тих, хто не побачив свята мить.

24.08.2024р.#archiv_ua
Автор: Анна Григораш
✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Я тебе люблю
«Я сміливий» кожен скаже,
Якщо поруч є чужі,
Проте мало хто покаже,
Що у нього на душі.

Чому в житті поміж людьми
Немає правди, а є страх?
Чому, скажіть, не можем ми,
Сказати те, що є в думках?

Говорим ближнім ми своїм
Не те, що хочемо сказати,
Хоча насправді можем їм
Усі скарби в житті віддати.

Навіщо мовчимо тоді,
Коли сказати щось повинні,
Ховаємо слова прості,
А це ж емоції безцінні!

Говорим іншими словами
Чи загадка́ми повсякчас,
Немає щирості між нами,
Бо легше так, мабуть, для нас.

Не там сміливістю ми граєм,
Моїм словам ви віру йміть,
Поки близьких ми поруч маєм,
Про все відкрито говоріть.

Не треба нам, мабуть, чекати,
Хвилини слабкості й жалю,
А просто близькому сказати,
Коротке «я тебе люблю!»

Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Виноградні лози твої руки,
Я на них колись таки засну,
Подолавши іспити розлуки,
Обмінявши осінь на весну.

Не потрібно слів порожніх білих,
На пероні.. я, мовляв, чекав...
Гучномовець скаже :"Краків - Київ"-
Усіх решту рейсів обігнав.

Все позаду : пройдене, прожите,
Праведне і грішне - білий дим.
Я на січень обміняв би літо,
Тільки б ти стояла перед ним.

Так колись останній вірш напишеш,
Наковтавшись літньої роси...
Подаруй мені, коли приїдеш,
Ніжність виноградної лози.

Євген Кашук
✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Літо з присмаком війни

Літо, налий в келих щастя.
Розквітни добром у душі.
Краплинами вибий ненастя.
Розлийся рікою в дощі.

Птахами цвірінькай на вітах.
Красу відроди у квітках.
В полях розгулявся вже вітер.
Колосся колише в житах.

Ой літечко, краснеє літо.
Радіти б тобі через край.
Війна тільки сіє крізь сито.
Болючу, криваву печаль.

Автор: Олена Позднякова
Світлина з мережі Інтернет
✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Синьоока красуняКозак на бравому коні
Крізь лан широкий прямував,
Сорочку білу на спині
Грайливо вітер роздував.

На зустріч синім небесам
Крізь ціле поле мчався кінь,
Наперекір усім вітрам,
Що навіть не встигала тінь.

А вершник той мав сильні руки,
Характер мужній також мав,
А блиск залізної шаблюки
Вогнями сонця все сіяв.

Була і мужність у очах,
І всі проблеми до снаги,
Не міг здолати його страх –
І навіть люті вороги.

Любив козак найбільше волю,
І степ безкрайніх берегів,
З ним поєднав козацьку долю,
І захищав від ворогів.

Носив сорочку вишивану,
Що йому мати одягла,
З любов'ю синові зітка́ну,
Що захистом його була.

І є у козака кохана,
Дівчи́на дивної краси,
У гарні кольори убрана –
Його любов на всі часи.

Вона незмінна і єдина,
(Не треба козаку чуже!)
Це синьоока Україна,
Яку він за́вжди береже.

Ну а козак – це дух народу,
Який здолає ворогів,
Цінує волю і свободу
Найвище всіх земних скарбів.

Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі