https://music.youtube.com/watch?v=Lwk5FL6RH8g&si=q1bEkQGT6OlwB-1W

Герой повертається додому на щиті.

Дякую, старий, за веселе шкільне життя і книжки, якими ми мінялися.

Пахло полуницею і дощем. Ми стояли на веранді куривши трубку та впивалися поглядами в грозове небо."Нарешті ця спека скінчилася" - думали ми обоє і в посмішках розтягувалися наші обличчя після кожної затяжки легким димом. Літо видалося дуже складним - у кожного свої переїзди, нудота та смерті. Наш час майже добігав кінця бо завтра мали б роз'їхатися різними містами і сьогодні лишалося тільки напитися разом як декілька років тому.

Декілька років тому ми дозволяли собі і одне одному занадто багато. Ми ходили по будинку і подвір'ю голими, ми пили голими перед сусідами, ми курили траву біля відділку поліції і цілувалися навіть коли у кожного з нас хтось був. Вірили, що якщо у ванній двоє, то легше мити спину і коли у ліжку двоє, то зима не така холодна. Зараз теж віримо, але вона успішно склала іспити і майже переїхала до Німеччини, а я так і залишився роздовбаєм зі старою гітарою і однією хорошою піснею за плечима.

Дощ не змусив себе чекати. Грозове небо заридало і грім пробивав кожну хмару лякаючи перехожих на вулиці. Я перевів погляд на неї і світ зменшився. Думки, які були неясними сталі світлі і чисті, а слова ось ось мали вилетіти і донести до неї щось важливе. Вона все так само посміхалася і була щаслива вчергове бачити таку зливу. Ось ще трішки і вона піде танцювати під нею, обіймаючи уявного партнера. Чорне, мов смоль, волосся спадало на чоло майже закриваючи її зелені очі. Очі, які занадто багато плакали останні роки і які витримали кожну секунду болю та зневіри. Вона вийшла з веранди і злива обняла її легке та тендітне тіло, цілуючи теплими літніми краплями кожний сантиметр її засмаглої шкіри. Я - сміявся. Вона - танцювала.

Прииииииитулися тихенько
©

Блять, Аня. За шо з самого ранку ти граєш в моїй голові. Якщо ти це читаєш - скинь трек?