*«гіпотетичний
минулий
доконаний час.
час втрачених
можливостей»

ми всі в ньому побували,
можливо і не раз,
а може і досі там,
але поки ми живі –
ще є час все змінити

— кайрос*

моя
*«нестабільна стабільність»
зникає

всесвіт вказує мені
на прірву попереду
і просить зробити крок

я буду падати чи летіти?

— зірка*

*я думала, що стала
найхолоднішою
людиною у світі

але шоколад,
який я тримала в руках
почав танути
і нагадувати
протилежне

— солодкі сльози*

*і якщо ти
розібʼєш мені серце,
клянусь,
в мене більше
не залишиться бажання
склеювати його наново

— фрісон*

*глава «4 зими»
така сумбурна і
неоднорідна глава
мого життя
дійшла свого кінця.
дуже щаслива,
хоч поки і не усвідомлюю
цього

дякую всім хто був і є поруч,
а собі за витримку
і за те, що змогла
хоча опустити руки
хотілось сотні разів

— до зустрічі у главі «розквіт»*

*на межі між
«здатися»
і «втекти»

— жоден з варіантів*

*іноді мені здається,
що все, що я роблю
це такі дрібниці

просто так думаєш:
хтось на війні
ціною життя захищає інших,
хтось чекає від тебе
успішного отримання
диплому в універі,
хтось хоче, щоб в тебе
вже була машина,
бо «негоже» без неї,
хтось натякає тобі думати
про заробіток, гроші,
про офіційне працевлаштування і
«більш серйозну» роботу,
про те що треба йти
шукати класні компанії,
щоб і пенсія ж була
в старості,
бо пропадеш без неї,
а хтось пропонує тобі
вже думати
в якій країні жити,
бо краще всюди,
де нас нема..

а хтось просто я.

іноді я думаю,
що мені всього 20,
а іноді,
що мені вже 20

і іноді я не розумію
правил цього світу,
хоча до цього мені здавалось,
що все добре
просто усьому свій час

іноді я не розумію
правил цього світу,
хоча і маю свої особисті,
маю певний компас,
яким стараюсь йти

іноді я не розумію
правил цього світу
і іноді, чесно, невпевнена,
що вони є*

*найкраще
вимірювати час
в піснях

— морí*