CRY/O/NIC SONG

і все – і голих ніг не видно пішли плащі і черевики
і квітнуть перші парасолі як вітер дощ дрібний несе
і листя полиском береться і сонце світиться предивно
крізь дерево старе і голе
крізь ліс крізь поле крізь усе

ну от і все – згоріло літо злетіло листям і листами
печально попрощалось з нами і двір залишився пустий
а ви – робіть запаси меду купуйте каву й сигарети
плетіль светри шарфи і пледи
шкарпетки теплі і хустки
щоб було що на себе вдіти
коли мостами і містами
коли полями і лісами
коли усіми і усями
заволодіє сніг хрусткий

згоріло літо й відлетіло забрало все чим володіло
а крижане арктичне диво і антарктичних криг дива
скують усе морозом білим – і кожну річ і кожне тіло
і світ завмре без руху й діла
до новорічних і різдва

задраєно велосипеди заховано до літа кеди
бо ж наче має бути літо а може навіть цілих два
а поки що – светри і пледи і все що може нас зігріти
аж до сузір'я андромеди –
до новорічних і різдва

©Юрій Іздрик
#куточок_поезії

#настрій_дня

Доброго ранку 😉

Ця нестерпна легкість письма…

«Добре бути письменником, правда?»
«Мусить комусь бути добре…»
«У вас легке перо».
«Його загубила якась пташка-невдашка…»
«Вас так легко читати».
«Тому, що це нестерпно легко пишеться…»
«Ви інженер людських душ».
«Я мимовільний слюсар домашніх кранів, що завжди течуть…»
«Ваша мова така барвиста».
«Її тисячі років забарвлювали мільйони людей…»
«Ваші думки такі глибокі».
«В безодні серця і проваллях душі можна ще й не таке знайти…»
«У ваших текстах нічого зайвого».
«Тому, що я уникаю слів...»
«Ви проживаєте життя своїх героїв».
«Я просто живу, співчуваючи тим, хто змушений бути героєм».
«Ви творите нові світи».
«Мені не завжди вдається створити омлет із двох яєць…»
«Ви слухаєте, як росте трава».
«Так, її вже час косити в саду…»
«Ваш погляд обернений до неба».
«Так, ці кляті дощі…»
«Вам Бог нашіптує рядки».
«Може, з переляку, що я своєю сповіддю довів до стресу священика…»
«Ви живете не тим, чим живуть інші».
«Так, я живу з книжок. Причому не з виношених, не з написаних, не з виданих, а з тих, які продалися…»
«Ваші книжки пахнуть хлібом».
«Так, бо він не завжди з маслом і ковбасою…»
«Ви особливий».
«Ні, це ви такі, читачі…»

© Мирослав Дочинець *📖*"Срібний ключ".

#цитати

Роман-антиутопія канадської письменниці  Маргарет Етвуд в жанрі феміністичної наукової фантастики - так про цю книгу пише Вікіпедія. Прочитала швидко, бо хотілося дізнатися, чим усе закінчилось) В книзі розповідається про свого роду постапокаліптичне суспільство, події відбуваються у державі Гілеад, яка виникла на території колишніх США. Внаслідок війн та забруднення навколишнього середовища в країні демографічна криза, багато жінок стають безплідними, а інші народжують дітей з вадами. В цих умовах жінки, які можуть народжувати, стають товаром. Їх спеціально навчають, а потім передають у багаті родини, для яких вони мають народити дитину. Їх називають служницями, вони носять червоний одяг і все їхнє життя складається з суцільних заборон...
Розповідь у романі ведеться від імені однієї з таких служниць, ми навіть не знаємо її справжнього імені, оточуючі називають її Фредова ( тобто та, що належить Фреду). Ця жінка ще пам'ятає звичайне життя, у неї був чоловік і донька, але їх розлучили. І тепер їй доводиться виживати у новій ролі...
Книга мені сподобалась, на початку трохи заважав зайвий патетизм оповіді, а потім чи то я звикла, чи розповідь стала більш живою і динамічною) Фінал залишився відкритим, думаю, що тут він доречніший, ніж хепіенд. В цілому раджу всім, хто любить фантастику і антиутопії і не боїться безлічі біблійних цитат )
Моя оцінка - *🩵 *з *🩵***

#прочитане

Чай у мами був панацеєю від усіх бід. Застудилась? Випий чаю. Зламала руку? Без чаю не обійтись. Лорел підозрювала, що в коморі у мами знайдеться баночка чаю з написом «При Армагеддоні настоювати від трьох до п'яти хвилин».

©Епрілінн Пайк*📖*«Міражі»

Книга до ранкового чаю чи кави *✨***
https://booknet.ua/reader/devyat-z-polovinoyu-pobachen-b429368?c=4646172&p=1