Ніхто з людей. Ніхто по всьому світі ,
Тебе не любить так , як любить Він.
Любов Христова сонцем ясно світить,
І підіймає зранених з колін.

Ніхто з людей. Ніхто не зрозуміє,
Так як зробити може це Господь,
Коли у душу холодом повіє,
Він на тепло замінить прохолодь.

Ніхто з людей. Ніхто з цієї маси ,
Тебе так не потішить як Христос
Він тліючого ґнота не погасить,
І віджене від серця тінь загроз.

Ніхто з людей. Ніхто із них не знає,
Як правильно підтримать, пожаліть,
Ніколи в гніві Він не доламає,
Той очерет , що зігнутим стоїть.

Ніхто з людей , ніхто не допоможе ,
Тобі, як це зробити може Бог ,
Якщо і впав - тебе підняти зможе ,
Навчить  іти вперед, до перемог.

Ніхто з людей. Ніхто з людей не здатний
Твоїм пройнятись болем ... і без слів...
З хреста лиш світить сонце благодатне,
Там Той , Хто стільки мук перетерпів.

Відпив ти в людях лицемірства, зради,
Їм довіряти - досвід це гіркий...
Ісус Христос в журбі Твоїй- розрада.
Не лишить у біді. Він не такий.

За Руку Його зранену тримайся,
Прощає те , що ти собі не зміг..
На Нього цілковито покладайся,
До нині Він життя твоє беріг.

Ніхто з людей. Ніхто з них не чекає ,
Розмов з тобою так , як Твій Отець...
Молитви чує і відповідає,
На всі питання й запити сердець.

Несе Він на Руках і не загубить,
Тебе для Неба назавжди купив.
Ніхто з людей  . Ніхто так не полюбить,
Як це Спаситель вже давно зробив.
(©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Минає час. У наших поколіннях
І досі ще, через віків пітьму,
Лишаються і щастя й біль – незмінні.
Стоїть питання гостро так: Чому?

Чому у світі цьому сліз багато?
Чому навколо стільки є тривог?
Чи можна горе зі Землі забрати?
Як дивиться на все це з Неба Бог?

Чому Він війни й голод допускає?
Хіба Йому не шкода матерів?
Хіба ж Він сироті не співчуває?
Чому бур'ян гріха кругом розцвів?

Хіба ж безсилий Він все зло забрати?
Сказати " Ні" і бідам і журбі?
Де відповідь сьогодні відшукати?
Так важко нам признатися собі...

Бог Добрий, ні на трішки не змінився,
З часів Едему людям волю дав.
З яким же смутком  Він на світ дивився,
Коли той світ Ісуса  розпинав...

Замість любові вибрали Варавву,
Буденним нам і звичним стало зло.
Лишилось на свободу досі право,
Перо до нас у руки перейшло!

Ми пишемо історію сьогодні
І ми самі формуємо цей світ ...
Відкинули якщо тепло Господнє ,
Тому і не розстане в душах лід...

Відповідальність нам лягла на плечі ,
За всі страждання, радість чи красу.
За сльози вдів, за посмішки малечі...
Невже внесемо знову цвях Христу ?

Є воля обирати, як нам бути.
Почати з себе варто вже тепер!
Бо злу і горю це протиотрута,
Давайте ж ми напишемо шедевр!

Давайте сонцем у пітьмі світити!
Ми можемо самі змінити світ,
Якщо не перестанемо любити,
Якщо ми не потопчем віри цвіт.

А щоб Земля наповнилась піснями,
І щоб настав нарешті добрий час,
Хай мир і згода буде поміж нами,
Хай Бог завжди перебуває в нас.

Автор: Мартинюк Наталя (07.10.2024)

ЧОМУ????

В МІЙ ДЕНЬ, ПОДЯЧНЕ...❤

Стрілою пролітає час немовби,
Душа крокує в далі голубі,
Віддячити за все - то марні спроби ,
Проте , мій Боже , дякую Тобі...

Ще день один народження даруєш,
Позаду залишився цілий рік ,
Ти чудесами часто так дивуєш,
І витираєш мокрі сльози з щік...

Ти милостей Своїх не віднімаєш,
Молитви чуєш , й ті що і без слів...
Коли впаду - за руку піднімаєш,
І вчиш любити навіть ворогів...

Я дякую Тобі , що до сьогодні,
Ще сила є для праці у руках ,
Що сонцем зігріваєш в дні холодні ,
Відводиш Ти від мене всякий страх...

За рідних й друзів , за кохане серце ,
За гори і долини всі земні,
Тобі подяка, Господи,  хай ллється,
Що мир в душі є навіть у війні...

Що знаю я Тебе , як донька Тата ,
Що знаю , наче Пастиря вівця ...
Нову сторінку буду починати ,
Тобі все довіряю до кінця.

Пиши мою історію надалі,
На рік новий життя благослови ...
Веди мене вперед, у сині далі...
В душі царюй, вечеряй і живи ...

Моє хай серце буде до вподоби,
Дай берегти Тебе завжди в собі...
Віддячити за все хоч марні спроби ,
Проте сьогодні ДЯКУЮ ТОБІ !!!!

(05.07.2024)
#мійденьнародження #дякуюБогузавсе

Вінець премудрого творіння,
Подоба Господа - Адам
Твоя душа не знає тління ,
Вона- Живого Бога храм .

Ти- чоловік, без масок, гриму,
Комусь ти батько , брат чи син..
І Духом Божим лиш водимий,
Звання твоє-християнин.

Згори народжений, спасенний,
Небесну мудрість бережеш,
Завжди Христом благословенний,
Вузькою стежкою ідеш.

Ти мов Давид на арфі граєш,
Для тих, хто спис кидає вслід..
Як Йосип Богу довіряєш,
І серед болю , серед бід..

Як той Мойсей стоїш ногою ,
Ти твердо на святій землі,
Як Йов , зустрівшись із журбою ,
Не нарікаєш в пори злі.

Бо Той , Хто Альфа і Омега ,
Проводить навіть через піч ..
Седрах, Месах і Аведнего,
Пережили цю дивну річ.

Ти- чоловік . Господар в домі ,
Сім'ї священик- захисник.
Твій труд нелегкий, знаєш втому..
На Ниві Божій- працівник.

Ти відданий слуга Христовий,
Дружині власній- голова,
Для діточок- татусь зразковий,
В тобі бо віра є жива.

Уста твої лихе не скажуть
Із них йде Господу хвала.
Я знаю , що багато важать,
Твої старання і діла.

А кожен день - неначе битва
Тобі не просто на Землі
Не припиняються молитви ,
Хоч на колінах- мозолі..

Не порахуєш долю жартом ,
Хоч часто й плачеш сам , один ..
Ти той, кого весь світ не вартий,
Ти- син Царя, християнин.

В собі Христа відображаєш,
Ти- чоловік , ти є взірець.
За вірність і тебе чекає;
На Небі золотий Вінець.
( Н. Луцик- Мартинюк)

ДЕНЬ П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ

День П'ятидесятниці сьогодні,
Свято Церкви- вірних християн ,
Нас зібрав в єдине Дух Господній ,
Вибраних Небесних громадян.

У серцях запалена надія ,
Вірою тепер живемо ми ,
Не Закон , а благодать вже діє ,
Стали Богу  рідними дітьми.

Сам Творець сказав в словах пророчих:
" Я від Духа на Землі зіллю ,
На рабів Моїх , синів і дочок ,
Втіху дам усім , кого люблю.

У думки їм покладу закони,
На серцях покірних запишу ,
Не згадаю більше гріх ніколи ,
А неправди їхні всі прощу .

Дух Святий навчить як говорити ,
Церкву, гнану бурею давно ...
Тих, з ким вічність будемо ділити ,
Тих , кому страждати тут дано...

Церква! Ти є створена для Неба ,
Ворога здолаєш на суді ,
Жодна зброя , зроблена на тебе,
Успіху не матиме тоді.

Утисків боятися не будеш,
Правдою зміцнишся у Христі,
Як повстануть проти тебе люди ,
Переможеш їх, впадуть і ті...

Дух Святий- вогонь благословіння,
Тихий подих лагідних вітрів,
Він Христа являє поколінням ,
Лине в Небо невимовний спів.

Дух Святий Душі лікує рани ,
Потішає в час біди , тривог ,
Розбиває всіх гріхів кайдани,
І рятує неспасенних Бог.

Я не знаю , звідки Дух приходить,
Знаю: у земні останні дні ,
Буде поруч з вибраним народом ,
Вірю: допоможе і мені.

Церкві Божій  ще не довго бути,
В цьому світі , що лежить у злі ,
Вже Господні кроки нині чути,
Церква забереться від Землі.

Хоч чекати можуть тут гоніння ,
З Богом нашим все пройдемо ми.
В Небі не закінчиться хваління ,
І натхненні Господом псалми.

Дух Святий хай чинить в нас роботу,
Щоб забути всю безпечність нам ,
Щоби ми відкинули турботи ,
Линув щоб молитви фіміам.

Божий Син, Отець і Дух смирення ,
Нас веде крізь бурі в майбуття,
Кров'ю Агнця назавжди спасенні,
Нам Він дарував нове життя.

Хай же лине слава безупинно,
Духу , що з Небес вогнем зійшов ,
І дощем святим на Церкву злинув,
Нам приніс надію і любов.
( 2020 р. )

МОЛИВСЯ ТИ

Молився Ти в саду в порі нічній
Маслини розділяли  тільки горе...
Коли прийшов до Тебе зрадник Твій ,
То я Тебе теж зрадила в ту пору...

Коли перед Пилатом ти стояв ,
І в люті злій юрба вся бушувала..
І " Розіпни Його" народ кричав ,
То " Розіпни" з людьми і я кричала...

Коли ніс хрест , збичований, в журбі
Солдати римські били і штовхали...
То болю завдавала я Тобі ,
І не Тобі , а їм допомагала...

Коли вже воїн молот в руки взяв ,
Щоб для розп'яття там пора настала...
Коли Святі він Руки пробивав,
То я ті гострі цвяхи подавала....

Та навіть тих , хто в Руки цвяхи бив ,
Любов Твоя прийнять готова...
Ісус.. я розпинала.. Ти любив..
Прокляття не промовивши ні слова...

Коли молитву до Отця підніс ,
" Прости їм , Отче ... вчинків не збагнули"..
Тоді я серед стогонів і сліз,
В благаннях тих своє ім'я почула...

За мене Ти молився і просив ,
Всім серцем, переповненим страждання...
Мої гріхи всі милістю покрив ,
Настало на Голгофі покаяння.

Душа моя мов ранішня роса ,
Вже прощена Тобою , вільна стала..
Оплакували смерть всі Небеса,
І з ними я ридання не ховала...

Тебе , Святого , гріб сирий чекав ,
Життя повстане навіть із могили ,
І Ти повстав! Кайдани розірвав,
Побачила я воскресіння силу.

Воскресла назавжди душа моя ,
У ворога її відвоював Ти ,
Ціна висока ... твердо знаю я ,
Ще вища ніж скарби , грошей мільярди...

Минулим Ти мене не дорікнув ,
Що розпинала я Тебе з юрбою..
Простив , нове Ти дихання вдихнув-
Я житиму на Небесах з Тобою.

І чим за щастя відплачу таке?
Чи осягну любов Твою безмірну...
Дозволь любити серцем всім Тебе,
Тобі життя віддати у довірі.

МНЕ НЕ ЗАБЫТЬ ( укр.переклад)

Той день не стерти з пам'яті мені ,
Голгофи час... Месія помирав ,
Як світ покрили сутінки нічні ,
Отець за Сина сльози проливав...

Принижений Він ніс тягар скорбот,
Не видавав хули і зло прощав...
І віддавав Життя Він за народ ,
Заради нас Спаситель бідним став...

Помітно на Обличчі болю штрих ,
Христос Святий зазнав знущання стільки...
Страждальця вид у пам'яті застиг,
Пройшов крізь серце , врізався навіки...

Із подивом дивились на Христа :
Він - світу Цар. Та хрест обрав ганебний...
Сьогодні зізнаюся щиро я:
Що теж до страти Господа причетна.

Коли шляхом слизьким в загибель йшла ,
Любов Христову , милість відкидала...
Грішила , не соромилася зла ..
В майбутнє гордо кроки направляла...

Я думала , що щастя віднайду ,
В безбожності світській, серед обману...
Я думала , що радість справжня тут,
Та світ мені наносив тільки рани..

Коли зробити вибір час настав ,
Варавву чи Христа... кого обрати ?
Я за гріхом пішла ,в полон він взяв...
І зрадила Ісуса... в день той страти..

І в днях прожитих , в метушні земній,
Не розуміла, як душа страждала ,
Як боляче без Бога , страшно їй ,
Зміст втрачений , щоб жити.. віри мало...

Без вивчених , придуманих речей ,
Пішла я до Христа , Йому сказала:
" Прости , не смію вверх піднять очей,
Прости , та вже грішити сил не стало"

Розп'ятий Ти. І в цім моя вина ,
Я варта , щоб закидали камінням ...
В мені пороки й  пляма не одна,
І поміж нами зводила я стіни..

Христу впивався в Голову вінець,
За мене в Небеса підніс моління :
" Хай будуть на Мені гріхи , Отець ,
Хай будуть на Мені її падіння "

З хреста почула Голос я Святий ,
Сказав :" Іди. Я все Тобі прощаю,
Вину твою велику , гріх важкий,
В Крові Своїй омити обіцяю.

Через Христа . Через Його любов ,
Настала в серці радість воскресіння,
Коли і гріх отруює десь знов,
Є зцілення в Ісусі і спасіння.

Той день не стерти з пам'яті мені ,
Як на Голгофі розпинали Бога ,
Дозволив розцвісти моїй весні..
Той день початком став життя нового..

Христос помер , щоб тільки я жила,
Він так збіднів, щоб ми всі збагатились ...
Йому звучить хай слава і хвала,
За благодать, за прощення , за милість .

МНЕ НЕ ЗАБЫТЬ....

Мне не забыть Голгофы страшный день,
Тот день, когда Мессия умирал,
Когда весь мир покрыла ночи тень ,
Отец о Сыне слёзы проливал...

Унижен и отвержен Муж скорбей,
Не издавал хулы и зло прощал...
Жизнь отдавал по капле за людей,
О.. как же ради нас Он обнищал...

Обезображен и измучен был,
И лик Его стал паче человека,
Страдальца вид тот в памяти застыл,
Прошёл сквозь сердце,врезался навеки...

Смотрели с изумленьем на Него
Он-мира Царь,но распят и несчастный ,
Не спрячусь от признанья своего:
Я тоже к казни Господа причасна.

Когда путём широким в гибель шла,
Любовь Христа и милость оттвергая,
Грешила много,не стеснялась зла,
Походкой гордой в будущность шагая.

Я думала, что счастье обрету,
Средь суеты,нечестия, обмана ,
Я думала, что радость здесь найду,
Но мир  мне причинял обиды,раны.

Когда стоял тот выбор предо мной,
Кого избрать: Христа или Варавву,
Избрала грех я и комфорт земной,
Предав Того,Кто видел Неба славу.

И в суматохе бесконечных дней,
Не понимая: как душа стонала,
Как без любви Иисуса больно ей,
В тот миг я цель, смысл жизни потеряла.

Пошла к Христу без выученных фраз,
Пошла к Нему, Распятому сказала:
" Прости, поднять не смею своих глаз,
Прости, но я грешить уже устала..

Из-за меня,Иисус, Ты распят здесь..
Достойна быть заброшенной камнями,
Во мне пороков,Господи, не счесть...
Построила стену я между нами...

Христу впивался в Голову венец,
Но вдруг Он за меня вознес моленье:
"Считай на Мне её грехи,Отец..
Считай на Мне ошибки и паденья.."

С креста Он обратил священный Лик,
Сказал:" Иди, Я всё тебе прощаю,
Вина твоя большая, грех велик,
В Крови омыть,очистить обещаю.."

Через Христа,через Его любовь,
Я обрела и радость и спасенье,
Когда грех душу отравляет вновь,
То нахожу в Иисусе исцеленье.

Мне не забыть Голгофы страшный день,
Когда ночь краски над Христом сгущала,
А надо мной раскрыл Свою Он сень,
Тот день для жизни новой стал началом.

Христос там умер,чтобы я жила,
Он обнищал,чтоб я обогатилась..
Пусть не смолкает уст моих хвала,
За благодать, прощение и милость.

ТИ -УСЕ , ЩО В ЖИТТІ Я МАЮ ....

У тривогах земних і втратах ,
Зізнаюся Тобі , мій Боже ,
Зрозуміти я все не здатна ,
Осягнути всіх дій не можу.

Що без Тебе дрібний мій розум?
Де є відповідь на питання?
І не сохнуть гарячі сльози ,
І чомусь Небеса в мовчанні...

Всі потрібні слова скінчились,
Щоб "чому " кожне пояснити...
Невідоме таким й лишилось...
Боже, Боже.. як далі жити ?

Шлях земний мій неначе в Йова ,
І здавалось: Тебе я знаю,
Розумію.... ще не готова ,
Від мовчання Твого страждаю...

Я чекала долин з квітками ,
Замість них лиш пісок й пустеля...
Вірю серцем своїм й думками,
Що молитви - не лиш до стелі...

Хоч і страшно мені буває
Пізнавати Тебе , Ісусе
Досконало Тебе не знаю...
А розлуки й на мить боюся...

Не такий Ти , щоб зле давати ,
Не такий Ти, щоб просто бити...
Ти такий, щоб мене тримати ,
Ти такий, щоб мене любити ...

Ти зі мною, коли я плачу ,
Ти зі мною, як страх лягає...
Наперед мою долю бачиш ,
Про одне лиш Тебе благаю :

Дай мені у земних стражданнях,
Прославляти Тебе, мій Боже,
Довіряти Тобі питання ,
Бо Ти все  пояснити можеш.

Коли кроки Твої я чую
Буря в серці тоді стихає ...
Більше вітер в лице не дує ,
Із душі страх кудись зникає.

Бо приходиш лише з любов’ю,
Не знаходжу я в ній обману ...
Ти зціляєш Святою Кров'ю
Всередині найглибші рани ...

Ти Один є моя Надія
Ти та скеля , яка спасає
Ти Один , в Кому я радію
Бога іншого я не маю .

Коли Ти обіймаєш міцно ,
Розумію і повторяю :
Ти- усе , що мені потрібно,
Ти- усе , що в житті я маю ...