в мене не лізе
бути з тобою зараз
в мене не буде
бути з тобою потім
я навіть не знаю
скільки лишилось часу
щоб порахувати його виразками по плоті

в якийсь момент по нас лишиться
тільки й що богом завіщаний сон пополудні

тої, в кого нема
ні тата ні вітчима
зате є імʼя
ми ж вибрали

виявляється всевишнім не було обіцяно мені ні легкість ні справедливість
ніхто не обіцяв мені кінець
ба більше щасливий
ніхто не радував світ знанням для якої благословенної величі я створена
хіба якась знахарка
а я їла й не спльовувала

можу поплакати пожувати сливку і лягти спати раніше
можу дороздерти собі душечку
на паскудного віршика
хоч який профіт

можу віками проговорювати вибиту істину як себто митець може бути щасливий
мисткині й митці може і можуть
а я ну що з мене взяти
людина

мої джинси протерлися
я надто довго сиділа на роботі
мої джинси не протиралися:
- коли я сиділа у сквоті
- коли я стрибала по сцені
і цілувалася з гітарстами басистами і ударниками
- коли я курила
нішовопоетичнічервонімальборо
зрозумійте правильно —
образ треба підтримувати
хочеш того чи ні
я курила курила курила курила
протиралися
-пальці -губи -легені
а джинси от ні

*між щастям і ротовою порожниною

перші не ми*якось
я розридалася
і
сказала про це клавішнику гурта
під який
розридалася

- ти друга
хто плаче з цієї пісні.

він
(вказує на тебе)
встиг ще рівно рік назад
побути першим

всміхаюся

мене досі піднуджує коли чую десь твій солодкуватий кондиціонер для білизни
ми чужі вже три десятиліття
я забула чому
і чи варто взагалі
злитися

а нас усе одно
завжди
щось
поєднуватиме

//
і другі не мискільки би я не зʼїла
мені завжди лишиться
на любов до тебе

дивитися на тебе
все ще як дивитися кіно
це я без метафор
просто вчора дивилась на тебе в кінотеатральному екранчику
ти мене любив
звісно

речові докази
присутні
кілька рубашок
кішка

зізнавайся хто цілується краще
-ти

іронізувати
не хочеться
з тобою можна
просто такою якою я

мені світло
мені сумно
а все ж
що нам тих недолугих поцілунків
всього на якийсь
залишок
життя

Якщо ми схожі настільки, наскільки я думаю, то ти певне думаєш, що ми схожі настільки, наскільки ти думаєш.
В такому випадку, само собою, ти кидаєш дротиком ще і запитання про те, чи думаю я про те, що ти думаєш, що ми схожі. І чи думаю я, що ти думаєш, що я думаю.

Буває, що і думаю.
Якщо замислитися про це ближче до опівночі, можна заснути ліченими секундами.
Як швидко засинаєш ти?

Є багато речей, які я можу назвати і виокремити. Скажімо: присудок, ненависть, запах задушливого дня у Криму, коли будівельник впав з драбини і розбився насмерть, або, найлегше - скільки звучить нот, поки мене слухають в музичній школі.
Секундою забуваєшся і простягаєш руку, щоб потиснути. Ловлю хвостика в мишоловку.
Ти сам перший знаєш — простягнена рука замість всякого іншого виду прощальних пестощів тільки зменшує дистанцію. І ти зменшуєш її.
Саме за такими жестами вас називають, виокремлюють і викривають до того ж, будьте обережні.

Якщо ми настільки схожі, ти очевидячки теж не знаєш чого хочеш. Натомість вимагаєш, аби знала я.
Дізнатися, щоб потім і ти знав?
Придумаєш таке

Я наперед бачу, як ти сидиш і переламуєш собі свої ніжні пальчики. Бачу, як по закінченню попередньої фрази кидаєшся з дивану і біжиш по кімнаті колами, вискубуєш по волосинці і думаєш до чого веде ця незрозуміла жінка і яким чином взагалі в цьому тексті опинився ти.
Чого ти очікуєш, ну.
Я звісно теж не знаю.

Принаймні, тут немає романтичної присвяти і, будьмо чесні, не буде. Мені це подобається.
Як добре, що відповідно тобі -
теж

з маленьких картонних будиночків
вилітають маленькі скляні вікна
за маленькими скляними вікнами
невеличкі живі люди
у невеличких живих людей ще більш невеличкі живі люди
які ходили в ще більш менший картонний будиночок
з якого вилетіли ще більш менші скляні вікна
за якими сидів на варті
невеличкий нічний охоронець

зранку передавати зміну було нікому

сьогодні прилетіло в мій райончик де я була і дитиною і підліткою і є зараз
в нас всьо ціле а у купи сусідніх по відчуттях теж рідних будиночків зовсім ні
тому отак

людина я по своїй суті не прямо щоб й вільна
хтось більший за мене
склав кожен маршрут поїздів
хтось більший за мене вирішив:
двох хвилинок
в Житомирі
вистачить.
та й ті
щоби виключно
на перекур
(хоч я й не курю)
хтось більший за мене бурмоче номер перону
хтось більший за мене вирішує
о котрій проснусь
хтось більший за мене завжди дає вибір чай-кава-постіль
та й у виборі
чомусь ніколи не можна обрати ртуть
я хочу пробути тут довше
і бути тут зовсім не хочу
де мій Житомир і де мій святий перекур
але хтось більший
коли ще саджав на потяг
плювався словами
квитки назад
не продам
це односторонній маршрут

Мені знову ввижається і я вдихаю на чотири рахунки, поки вдивляюся в прозаїчну перехожу статурку.
За останній час вдалося виявити — багато людей, що сновигають Києвом, схожі достатньо сильно, аби мені доводилося йти кілька кварталів дихаючи по чотири.
Зустріч шукає мене сама. Я можна сказати і сама шукаю її. Черговий весняний напад цілковито не поетичного дерматиту, хвора кішка, рожеві стіни академмістечка — шукаю наскільки активно, тільки що і лишається вивести сентиментальний плакатик своїм сентиментальним почерком.

Чужа статурка робить крок за мою спину і струм лоскоче лапідарним усвідомленням, що тепер на тебе схожі по великому рахунку ледь не всі, але не ти сам.

Якби я любила говорити — ось приблизний список того, що накидала би певній особі певної статі, з якою ми неспішно прогулювалися невигадливою Рейтарською:

Нова зачіска - 2 з 10. Краще ніж було після передостанньої маминої стрижки, але гірше ніж в день, в якому про твою маму я знала не більше ніж про свою сьогоднішню супутню особу.
Нова відсутність апендициту - 5/10. Прикольно. Свіжо. Знову ж таки наголошу — ново. Слово героїчно також могло би бути у цьому переліку, але герої не роблять так (див. наступний пункт)
Новий стиль зніяковіло дивитися в підлогу - 0/10.
Оцінимо ставки: я — йду з одного кінця вулиці. Людина — йде прямо назустріч з іншого кінця вулиці. Між нами щонайменше пів кілометру відстані.
Питання слідуюче: чи можливо хоч якимось чином не помітити шалик, який ти бачив впродовж останніх літа, весни, зими, осені ще одного літа і прости господи ще однієї осені? І це тільки шалик.
Я ж бо йшла вся і до того ж — ціла. З досі присутнім в мені апендиксом.
Новий друг (а може і старий, я ніколи не могла їх запамʼятати) - 1/10. Головне в цьому — друзі твої мені не подобаються усі і цей був би не виключенням. Новий він чи старий значення не має.

До чого я тут це пишу — поголися, тобі так личить більше.
А от моєму супутнику я даю протилежну пораду, поки ми граємо у шахи. На цей раз я з тріском програю, прямо як ті 40 разів поспіль, поки ти вчив мене грати.

Зате виграла вчора.
І сьогодні зранку за два ходи всього, уявляєш?

колись сюди я постила листи які я ніколи не надішлю and we are back разом з одним з таких