*🧠Аутистична гіперчутливість та проблеми з ментальним здоров’ям
Гіперчутливість у аутичних людей виникає від надмірної зовнішньої та/або внутрішньої сенсорної стимуляції, яка викликає активацію фізіологічних стресових реакцій. Ця фізіологічна відповідь призводить до збільшення швидкості серцевого ритму та напруги м'язів, вповільнення або навіть зупинки процесу травлення (людину може почати нудити) тощо. Аутичні люди можуть мати гіперчутливість не лише до звуків, текстур, світла та запахів, але також до внутрішніх функцій організму, таких як травлення та м'язова втома або перенавантаження вестибулярного апарату.
❤️Крім цих реакцій на суто фізіологічні процеси, наші емоції ми теж відчуваємо на тілесному рівні.* Любов, біль, самотність, захват, горе, роздратування – все це переживається фізично, через нервову систему, яка не тільки реагує, але і повідомляє нам про наш внутрішній досвід. Те, що аутист_ки схильні до гіперчутливості, призводить до більш інтенсивного відчуття емоцій та тілесному рівні.
Ці емоції можуть відчуватися настільки сильно, що аутична людина може свідомо чи несвідомо дисоціюватися від цих почуттів та емоцій, придушувати їх – тимчасово або протягом тривалого часу, щоб уникнути перевантаження.
Наприклад, групова терапія, як правило, погіршує симптоми у тривожних аутичних людей. Так само неефективною є  когнітивна практика “зупинки нав’язливих думок”, бо специфічна негнучкість аутичної психіки, помножена на її гіперреактивність, перетворює ці спроби на “сизифову працю”, що викликає у людини ще більший дистрес, відчуття власної неадекватності – і загалом погіршує її стан. 
🧠 Нейровідмінність - це інший спосіб роботи нервової системи, тому у аутичних людей вона може по-іншому реагувати на ліки, в тому числі на ментальне здоров’я. Це означає, що стандартні підходи до лікування психічних розладів можуть не бути такими ефективними для цієї групи осіб.**
Тому важливо призначати та налаштовувати лікування з урахуванням конкретних особливостей нейровідмінних людей. Індивідуалізовані підходи до терапії можуть забезпечити кращі результати та зменшити ризик побічних ефектів.

🏳️‍⚧️Експлейнер: гендерна дисфорія

Гендерна дисфорія - це медичний та соціологічний термін, який описує психологічний, тілесний та соціальний досвід, характерний для транс людей. Це відчуття дискомфорту та дистресу, що виникає через невідповідність між тілесними статевими ознаками та ідентичністю людини, а також через те, що оточення не розпізнає її ідентичність автоматично за цими ознаками. Важливо зазначити, що гендерну дисфорію можуть відчувати не тільки транс люди, і не всі транс люди стикаються з нею.
🔍Наприклад, людина визначає себе як чоловіка, але має будову тіла, які оточуючі зчитують як жіночу — відповідну будову статевих органів, груди, «жіночий» тип фігури, високий голос, тощо. Ці ознаки видимі не тільки нам самим, але й оточенню, за ними воно нас ідентифікує як “чоловіків” чи “жінок”, навіть не враховуючи інтерсекс варіацій.
Однак важливо зазначити, що існують шляхи подолання цієї дисфорії. Терапія може допомогти транслюдині зрозуміти і прийняти свою ідентичність, а також знаходити способи її вираження. Крім того, гендерна ейфорія, позитивне відчуття гармонії та радості від вираження власної статі та ідентичності, грає важливу роль у підтримці та розумінні транс*людей.
🔍*Таким чином трансчоловік може відчувати себе краще коли його зчитують як чоловіка - низький голос, «чоловічий» тип фігури, оволосіння по чоловічому типу, тощо. Підтвердження статі шляхом операцій або придбанням одягу, який відповідає їхній ідентичності, може викликати величезну радість та задоволення. Необхідно зрозуміти, що гендерна ейфорія не обмежується лише конкретними подіями чи змінами, а може виявлятися у різних аспектах життя. 
🌟Це переживання свідчить про те, що транс*люди можуть відчувати не лише дисфорію, але й позитивні емоції від вираження своєї ідентичності. Тому підтримка та розуміння гендерної дисфорії є важливими кроками у створенні більш толерантного та включного суспільства.

[продовження]

У перспективі це завдає аутичним людям значну шкоду, адже у таких умовах вони не мають можливості своєчасно навчитися брати на себе відповідальність, оцінювати ризики, вчитися на власних помилках, знаходити виходи зі складних ситуацій тощо. І це може створити значні проблеми для них у майбутньому, коли батьків чи інші близьких людей не буде поряд і вони не будуть здатні про них подбати.

— Говоріння від імені аутичної людини за її присутності та без її згоди. Це часто відбувається по відношенню до невербальних людей, але не тільки. Родичі, педагоги або інші особи на різних зустрічах чи івентах починають монологи від імені аутичної людини в форматі а-ля: «Таня думає те-то, їй подобається те-то, ми вирішили те-то», при цьому не питаючи саму умовну Таню, чи вона дійсно з цим згодна. Аутична людина може попросити когось висловитися за неї, якщо їй складно у певній ситуації або у певний момент, але це не означає, що інші можуть говорити «через її голову», не спитавши чи це їй ок, і попутно додумуючи те, з чим вона можливо незгодна. 

Наведені вище приклади – це далеко не вичерпний список. Тому хочемо спитати вас – чи стикалися ви самі з інфантилізацією аутичних (і транс*) людей і про які її прояви ви можете розповісти, можливо, з власного досвіду?

🤦‍♀️ Здавалося б, у часи війни, коли в українців є спільний ворог, який буквально прагне всіх нас знищити, суспільство має об’єднуватися та відсувати на задній план внутрішні ідеологічні розбіжності. Але ж ні.

🤡 Є людоньки, рухи та угруповання, яким прямо таки свербить у всіх можливих місцях, якщо вони не сіють ворожнечу і не чинять насильство.

👉 Протягом тільки останнього тижня сталося щонайменше два напади на ЛГБТКІ+ людей. Ми пишемо «щонайменше», бо це тільки ті, про які є підтверджена інформація. Серед постраждалих від одного з нападів – наш колега. Вони просто мирно йшли собі Подолом зі своїм партнером і зазнали фізичного насильства від групи людей, яким «не сподобалися значки на їхньому рюкзаку». На скріншотах, які будуть нижче, одразу під цим постом – опис того, як це сталося, від самих постраждалих.

👉 Інший напад стався на Березняках, там напали на квір-пару, переслідували, погрожували вбити. Були подані заяви в поліцію і ми сподіваємося, що нападники будуть знайдені та покарані – бажано не за улюбленою для наших правоохоронців статтею «Хуліганство».

👉 У той самий час дуже одіозна особа, а саме Дмитро Корчинський, у своєму акаунті в фейсбуці роздуває ненависть проти виставки художниці Яни Голубятникової у Софії Київській. Людину, яка була ліпшим другом та колегою корумпованого зрадника Іллі Киви, обурює присутність «лесбійського фонду» у храмі. Яким чином він зробив висновок про сексуальну орієнтацію мисткині, нікому не відомо, але то не суть.

🤬 Суть в тому, що Корчинський не просто сіє ненависть, а прямо бажає знищення тої ж Софії Київської та закликає молодь до терористичних актів. Куди дивиться у цей час СБУ? Питання риторичне.

Активістка, психологиня та наша хороша подруга Марина Усманова зібрала деякі його цитати:

«Й цей самий лесбійський фонд оселився в Софії Києвський й там демонструє рукоблуддя»

«Фонд, який наживається на нещастях хворих жінок»

«Осквернення святинь….»

«Якщо московитська ракета прилетить зараз в Софієвський собор, ви будете знати, хто в цьому винний….»

«Я думаю, що в братстві знайшовся б хлопець чи дівчина, які б зробили належне, пожертвували б собою та сіли би за це в тюрму»

«Поки ще іще не функціонує анонимна народна інквізиція й багаття аутодафе не горять на наших майданах. Це справа майбутнього…»

‼️ Все це дуже сумна і тривожна тенденція, якій треба протидіяти. Бо інакше ми дуже швидко перетворимося на копію того авторитарного і скрєпного молоха, з яким нам зараз доводиться воювати.

♾️ 🏳️‍⚧️ Навесні один день видимості чи обізнаності йде за іншим. Сьогодні от маємо День обізнаності про аутизм.

Для нашої команди це не просто тема чергового проєкту, одного з багатьох — це ще й дуже особисте. Так, Trans*Generation — це насамперед організація трансгендерних людей, але в нашому колективі є аутист_ки, які на власному досвіді пережили складнощі зростання аутичною дитиною у середовищі, яке тебе не розуміє і часто не приймає. Помноживши це на трансгендерність, отримуємо дуже непростий досвід.

👉 Аутист_кам доводиться боротися за власну субʼєктність. Їхні голоси, так само як і голоси транс* людей, тривалий час були витіснені на периферію та заглушені голосами «експертів» та гейткіперів, зазвичай лікарів. І на жаль, ця сумна тенденція досі не подолана.

👉 Деякі з «експертів з аутизму», які і досі багато де вважаються «світилами» (наприклад, Оле Івар Ловаас), в минулому займалися «репаративною терапією» ЛГБТК+ людей — спробами «вилікувати» їх, примусово змінити їхню орієнтацію чи ідентичність, та перетворити їх на цисгетеро. Само собою, це неможливо, але намагаючись цього досягти, адепти такої «терапії» зруйнували чимало людьських життів. Потім Ловаас та його колеги принесли чимало дуже насильницьких і неетичних підходів звідти у сферу допомоги аутичним людям. Так, у той самий «прикладний аналіз поведінки» або ПАП, який у багатьох країнах досі вважається «золотим стандартом». Організації та ініціативні групи дорослих аутист_ок вже багато років виступають проти застосування цього підходу, бо він психологічно травмує аутичних дітей і навіть може призводити до ПТСР.

👉 Іноді, коли хочуть наголосити на вадах ПАП, його порівнюють з «дресурою собак», але навіть це невірно, це не описує вповні його деструктивність. Професійна кінологиня Керол Міллман, яка займається тренуванням собак, є аутичною людиною і також має психологічну освіту, у своїй статті на Neuroclastic написала:

💬 «Я часто бачу, як у твіттері ПАП порівнюють з тренуванням собак. Тоді я нерідко йду в коменти і заперечую, бо виходячи з усього, що я читала і спостерігала про ПАП, я можу твердо заявити – ні, це не «собача дресура для дітей». Я б НІКОЛИ В ЖИТТІ не поводилася таким чином з собакою!».

👉 Серед людей, які ідентифікують себе як аутичних, чимало тих, хто не має офіційного діагнозу. Однак це аж ніяк не означає, що всі вони — «несправжні аутист_ки». Так само як і те, що зараз багато з цих людей почали розповідати про свій досвід у різних соцмережах, не означає, що це просто «мода» чи субкультурний тренд. Є об’єктивні причини. Отримати діагноз в Україні, будучи дорослим, майже неможливо. Старші люди не мали такої опції і в дитинстві — тоді аутизм просто не діагностували. Закордоном, наприклад, у країнах ЄС, картинка теж далека від райдужної. Батьки аутичних дітей нерідко роками чекають у черзі, щоб дитина пройшла обстеження і була діагностована в рамках субсидованих державами медичних систем — при цьому втрачається час, протягом якого вона мала би отримувати підтримку. Опцій для діагностики дорослих дуже мало, зазвичай вони платні, досить дорогі, і можуть бути не по кишені навіть багатьом громадянам тих країн, не кажучи вже про українців, які перебувають там під тимчасовим захистом. Наявність діагнозу може у деяких країнах давати доступ до допомоги, але може стати і причиною для дискримінації — наприклад, при працевлаштуванні.

💪 У таких умовах аутист_ки займаються самопізнанням, рефлексують, ідентифікують себе самі, вивчають цю тему, розвивають свою термінологію та теорії, створюють онлайн і офлайн спільноти, підтримують один одного — і мають на це повне право, як і будь-яка меншина.

🙌 Отже сьогодні ми насамперед хочемо наголосити на тому, що наша найбільша сила – у нас самих, у нашій здатності до самоорганізації, солідарності, взаємодопомоги. У наших рефлексіях та нашому досвіді. Нам варто в першу чергу поважати та не знецінювати себе самих, свій потенціал та досягнення, бо якщо не ми, то хто?

❤️ Успіхів вам всім, аутичні та дружні до аутист_ок, подруги і друзі! ❤️

☝️ Мабуть, всі ви вже знаєте, що у нас є психотерапевтка, яка надає безкоштовну допомогу транс* людям. Але як це відбувається і що треба зробити, щоб отримати доступ?

Якщо ви хочете отримати психологічну консультацію, заповніть анкету за посиланням: https://bit.ly/3StPQrL. Потім з вами зв’яжеться наша консультант_ка для подальношої комунікації, а саме побудови графіку психологічних сесій.

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ:

— ми дотримуємось правил конфіденційності згідно з чинним законодавством України, тому наші консультації безпечні та зберігають вашу приватність;
— сесія триває 50 хвилин;
— важлива наявність швидкого інтернету та гарнітури;
— перебування у приміщенні сторонніх людей під час консультації заборонено;
— якщо вам треба скасувати або перенести консультацію, попередьте спеціаліст_ку за добу до консультації у месенджері;
— якщо ви запізнюєтеся на консультацію, попередьте спеціаліст_ку у месенджері;
— якщо ви запізнюєтеся на консультацію більше ніж на 15 хвилин без попередження, вона скасовується.

ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

❓Чи можна отримати консультацію, якщо мені немає 18-ти років❓

— На жаль, ні. Наша спеціалістка працює тільки з повнолітьними клієнт_ками.

❓Чи це безпечно та конфіденційно❓

— Так, це безпечно та конфіденційно. Ми турбуємося про вашу приватність і дотримуємося Етичного Кодекса Психолога. (Етичний кодекс психолога - це нормативний акт, що є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України. Він був прийнятий на І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м.Києві).

❓На якій платформі проводяться консультації❓

— Перед початком консультації вам надішлють лінк на платформу Google Meet. Цей додаток не потребує реєстрації та будь який ваших персональних даних, тому він комфортний для проведення сесій.

❓Я заповни_ла анкету, а мені довго не відповідають, чому❓

— Отримати психологічні консультації бажають багато людей, тому ми маємо велику кількість заявок і опрацювання здійснюється в порядку черги. Ми працюємо за системою проєктів і в кожному проєкті передбачена певна кількість консультацій на конкретну кількість людей. Враховуючи ці два чинники, ми можемо відповідати з невеликою затримкою.

Якщо щось не ясно і є питання, пишіть нам, ми раді допомогти!

Google Docs

Заявка на отримання психологічної допомоги

Проєкт реалізується за підтримки RFSL. Одна людина має змогу отримати до 5 індивідуальних психологічних консультацій з транс*інклюзивною психотерапевткою.

💭 Привіт! У сьогоднішньому «нейровідмінному» пості ми поговоримо на тему, яка часто стосується людей з РДУГ. Мова йде про хронічну втому та відсутність здатності відпочивати.

Уявіть ситуацію: 

У вас РДУГ, ви маєте проблеми з тим, щоб сфокусуватися на роботі, ви багато прокрастинуєте, чимало завдань не доводите до кінця, витрачаєте на сам процес роботи відносно мало часу (наприклад, 10-15 годин на тиждень) – але при цьому постійно почуваєтеся втомленими та виснаженими. Коли ви розповідаєте комусь про свій стан, люди зазвичай радять вам більше відпочивати. Але ви знаєте, що і так робите недостатньо. Через ваші проблеми з концентрацією на роботі, ви вже маєте конфлікти з колегами та начальством, у вас накопичилися дедлайни та борги + вам треба заробляти на життя, ви просто не можете дозволити собі працювати ще менше. Однак, у вас хронічно немає сил. На додачу до цього, люди, які в курсі того, як мало ви працюєте, схильні звинувачувати вас у ліні. Та й ви самі часто маєте подібні думки: «Можливо, я просто лінив_а? Можливо, я погана людина, інфантильна та безвідповідальна, яка нічого не хоче робити?»

❓Чому так відбувається❓

👉 По-перше, ми часто переконані, що відпочинок – це щось, що ми маємо «заслужити», а не просто потреба, фізична та психологічна.

👉 По-друге, дуже часто, коли ми «нічого не робимо» через вплив РДУГ, ми насправді не відпочиваємо. Ми прокручуємо перед своїм внутрішнім зором нескінченний список справ, які ми не здатні зробити, і засуджуємо та критикуємо себе за це. Це викликає дуже сильну тривожність, яка настільки виснажує наш мозок, що ми втрачаємо останні залишки енергії, потрібної на те, щоб таки щось із цього списку зробити. І це перетворюється на замкнене коло.

❓Що робити❓

Універсальних рецептів не існує, але ось що, зокрема, радить американська клінічна психологиня Рейчел Грін:

✅ Замість того, щоб годинами сидіти на місці та гризти себе, все одно не роблячи роботу, спробуйте зробити щось, що знижує ваш рівень тривожності.  Це не обов’язково має бути щось на кшталт медитації та інших типових практик самозаспокоєння. Через неврологічні особливості людей з РДУГ, для багатьох із нас вони не працюють. Натомість, це може бути щось, пов’язане з фізичною активністю – прогулянка, пробіжка або навіть дрібне прибирання у кімнаті. Останнє також дасть вам відчуття, що ви таки щось робите. Потім можна спробувати ще раз переключитися на роботу.

✅ Подумайте про те, які активності під час відпочинку найбільш заряджають вас енергією. Вони можуть бути дуже різні для різних людей і важливо знайти саме те, що найкраще для вас.

✅ Типова порада, яку дають людям на початку робочого дня – «почни з найскладнішого». Однак, для людей з РДУГ вона часто має зворотний ефект. Якщо наш день починається з найбільш складного і неприємного завдання, ми з великою ймовірністю забуксуємо на ньому і не зробимо нічого. Натомість варто починати з найлегшого та найприємнішого завдання, виконання якого дасть нам відчуття досягнення та енергію продовжувати далі.

✅ Вигорання та «параліч волі» – це сигнал нашого мозку про те, що нам потрібен відпочинок. У тому числі – відпочинок від тривоги. Не звертати увагу на власне виснаження та втому, бо на нашу думку ми мало робимо і не заслужили відпочинок – пряма дорога до ще більшого вигорання та виснаження. Це не допомагає. Якщо позбутися нав’язливої самокритики, яка роздуває тривогу до небес, самостійно не вдається, є сенс звернутися до психолога – але важливо, щоб він чи вона знали про особливості РДУГ і могли розробити спільно з вами індивідуальний план виходу з цієї ситуації.

🙋 Отже, менше неконструктивної самокритики та більше уваги до власного стану та його причин. Так переможемо! 

✳️ Проєкт здійснюється за підтримки NDI та Sida ✳️