вона пахла моєю нездійсненною мрією з нотками вишні. з нею я забула імена, телефони, адреси та дороги до найкращих міст світу. тому що всі дороги вели мене до неї, а вона була моїм єдиним улюбленим місцем.

напевно, ти зрозумієш, що ти для мене важлива людина лише тоді, коли буде пізно.

залежність і кохання до однієї людини — страшенно болюча річ. любиш, дбаєш, а виходить так, що ти не єдиний, як і говорять на постійній основі тобі про це.

я люблю книги, чай, дощ і тебе.
хочу сховатися за тінню всесвіту, де в твоїх руках, у твоєму теплі, я знаходжу свій спокій і комфорт.

ти спалюєш мої легені зсередини.

завжди, коли я була з іншими, я продовжувала думати про тебе.

я все не могла зрозуміти, чому після кожного задоволення іде біль, чому очі покриваються пеленою солоних сліз і серце посилає болючі сигнали.

хотілося б сказати, що тепер вночі мене турбують інші думки. її ім'я більше не має значення, моє щастя вже не залежить від неї. моє серце надто довго зберігало відданість її серцю, надто багато було надій і надто глибоке було це кохання. хотілося б врешті решт відпустити це безнадійне кохання. але прокинувшись вранці, я хотіла б одного – побачити тебе поруч. цілувати твої сонні очі, побачити твою посмішку та відчути твої губи на своїх. я лише хочу твоєї присутності поряд, прокидатися і засипати разом із тобою. міцно обійняти, притулившись носом до твоєї шиї, і глибоко вдихнути твій запах, відчуваючи дотик твоєї руки на своєму волоссі, яке ти б перебирала. твого тепла – ось чого б я справді хотіла.

чашка з гарячою кавою і дощовий день. улюблена музика в навушниках і незрозуміле відчуття порожнечі та самотності, відчуття, що переслідує вже давно не перший день.

у цьому жахливому бажанні тебе обійняти я потонула навіки, але в момент, коли я відпущу тебе, я скажу лише три слова і нічого зайвого. ці слова прозвучать тихо, але для тебе вони будуть найгучніші, розлюченими з пронизливим криком. він увійде до всіх кутів твоєї душі навіки, так егоїстично, навіть не спитавши, залишить незабутній слід. можливо, ми ніколи не зустрінемося, а може й зустрінемо якось один одного, але не впізнаємо. роки йдуть і ми стаємо вже не тими, які були раніше. слова, які я скажу здаються такими простими, може навіть трохи зачеплять якийсь слабкий м'яз, так обережно, ніби граючи.