Я буду ховати своїх мурах, щоб не бігали через дорогу, не стрибали в вікно, не кружляли зі снігом в ногу, ніби танго це тільки ритм, у якому місто скидає листя і знов починає йти сліди залишаючи поруч..
Дві пари.. Я знаю, що коли є тільки одна, то іншу янголи на руках поряд несуть і співають...
Я ховаю своїх мурах під найтеплішими в світі обіймами, асфальтом, какао, крилами..
На нас сиплеться зайвий мотлох, що прикрашений римами, а читаємо один одного, ніби нами написані ці слова не для когось іншого.. Ніби й чужого, ніби свого, ніби між Ти і Я... Буде колись намальовано...
На стіні бетонній... Як пишуть в дитинстві +...
Як раніше в дитинстві: я нічого вже не боюсь...
Я звикла сама приймати за Всесвіт рішення...
Тому просто лишай сліди поруч зі мною...
Лишайтесь мурахи на ніч, хоча б уві сні.. відчуваючи врешті свободу♥️

...я досі коктейль відчуваю на своїх губах. Щось між цитрусом і свободою бути собою.. не схожою на ту, що тікала по сходинках...
... І знову на Арсенальній я шепотітиму: ти мій гріх, я хочу про тебе писати...
Моє 18 листопада🍁

P. S. 2 нових вірші, 3 нових пісні.. я шукаю собі гітаристів, що втілять все це в життя♥️ можна не собі 😂 можна не гітаристів)) 2,5 приблизно.. так краще?!)
Всесвіте, подаруй нам ще часу.. будь ласка) мені не вистачає 24/7🥲

Вайб ранку: їхати в теслі на роботу в неділю і чекати, що хтось з дітей прокинувся на заняття😈 або я вирублюсь зараз під обтяжуючою ковдрою)
сподіваюся, коти, ви норм🥲💋

Коти?♥️
Коли: п'ятниця!!
Де: бар "Анжела" (якщо що пишіть, я від мороку вас заберу)
Час: початок о 18:00 на збір 10 хвилин, час обмежений для нашої культурної програми? але тільки офіційно) бо після 20:00 ми переміщаємося у "Морок" для афтепаті ?
Чекаю вас щоб говорити про Всесвіт, релігію, карму, психологію, наркоманів і співати нові та старі пісні??
Навіть якщо ви не записані, я чекаю кожного, всі встигнуть бути почутими?♥️

Ретроградний Меркурій - мій сусід ??
P. S. Це планети чи діагноз вже)
Бо щось паяє?

Там де раніше були коси - тепер сльози ?
P. S. Я підстриглась...

Інколи відьми пишуть не свої пісні, а для тих душ, що просять, але не можуть написати вже.. можливо хтось відчує чия це пісня... Це лише шматочок, але я мала це зробити.. дякую тобі, шкода, що ми не були знайомі♥️

Мені здається я не писала вже цілу "вічність",
Крижинками не збирала літери у слова.
Мабуть, мені не досить стандартних зразків і списків,
Мені би створити сенси, які означають дива.
Янголів більше ніж демонів, демонів більш ніж людей.
Сонце старше за місяць, трава вкриває планету,
Щоб їй не було боляче прийняти стільки смертей.
Щоб їй не було страшно, коли здригається стеля.
Пані з косою гарчить: місця не має, місця.
Занадто багато вас грішних, занадто багато "своїх".
Поки вас всіх розселиш, не вистачатиме кисню,
Не вистачатиме сили рахувати колишніх усіх.
Розселяти вас по кімнатах, тримати десь під замками,
Бо через пристрасть жінок, знову буде війна.
Яблука у кишенях. Єва - руда і гарна.
Отже, тримайся, Всесвіт, чоловік її взяв меча.
У Сатани ракета. Боротьба не завжди прекрасна.
Точніше ніколи не буде романтичною смерть Богів.
Кожен на полі бою - фігура для когось стандартна,
Кожен на полі бою - для когось це + один...
Все це тримається дійство на китах й черепахах.
Все це тримається міцно у моїй голові.
Бо тільки нога моя стане на Землю, то з'являться гасла:
Ми будемо жити сьогодні, хоча б уві сні.
Хто я для інших: диво! Для якого шукала крижинки?
Мене можна скласти в слово, скоріше в моє ім'я.
Я горда, прекрасна й чутлива, Богом ображена жінка.
Я - Смерть, я - Ліліт, Я - Лея, Я - Фрея. І сьогодні твоя♥️

?