споглядання
туман
дощ моросить
морем крізь сито

too much
вітру холодного
землі би хоч одного

променя
в ереба викрасти
нам би вирости

спомини
тиша
і
постріл
миттєвосте постри

why?

фрагмент pt.1
занадто холодний душ
занадто гаряча кава
занадто міцна цигарка
занадто коротка доба

пішак
пішки
у спішці

крокує клітинками тіла її

час зупиняється й дивиться
зачаровано
як я торкаюся губами її лобку
як вона охоплює мене
за шию

і знову стрілки годинника тікають
(як той пес що наздоганяє власного хвоста)
від нас

занадто холодний душ...

30.09.2024

?
потрібно
походити бодай на
три
побачення
(з собою)
щоб написати
вІр
ша

Павло Щепан

Вітаємо цьогорічного лауреата щорічного літературного конкурсу від видавництва "Смолоскип"!

#поезія #ПавлоЩепан

наткнувся сьогодні у Борхеса на вельми цікаву (а разом з тим і таку очевидну) думку про алегорії в літературі.

"Інакше кажучи: Беатріче — це не символ віри, не копіткий та довільний синонім до слова віра. Правда в тому, що в світі існує щось таке — певне відчуття, внутрішнє піднесення, серія схожих станів, — що варто позначати двома символами. Перший, доволі бідний, що звучить як "віра"; другий — Беатріче, славетна Беатріче, яка спустилась з Небес і залишила свої сліди в Пеклі, аби врятувати Данте."

Х.Л.Борхес
З лекції "Натаніель Готорн"

море
судно тріпає хвилями
слабкі вилітають за борт
земля віддала всю сіль
а ми
її невдалий аборт

*бриз
свіжість дому
шампанське і абрикоси
втома
така невагома
обрій
і коси

її коси
24.09.2024*

а я від щастя геть
забулася

вщипни мене за шкірку
щоб я опритомніла
бо я себе ледь визнаю
таку

нерозважливу

не лай мене місяцю
хоч я й гостра на язик
та вмію тримати себе
за зубами

велика риба в мені
хитає берег
згинає море по самі
коліна

я надриваю гори свої
щомісяця повнюся –
я чверть
я повня
я чверть
я повня

доки живу – пам'ятаюсь

навчи мене повертатись
бо я виросла

на два неба вища
за тебе
б'ю себе лихом об землю
жаліюсь

боюся глянути страху
в вічі

ой, леле
ой, леле
ой, леле
застрягла на одному
із кіл

де моя беатріче?
де моя беатріче?
де моя беатріче?

місяць я працював над цим оповіданням, над цими 11-ма сторінками
не знаю, чому воно далося так складно, але, сподіваюсь, вийшло непогано
більшість часу пішла на обдумування та пошук потрібної інформації

саме тому мені важливі ваші відгуки, бо ж вірш пишеться за день, а проза твориться довгенько

приємного читання?

суки роз'їбали охматдит
лікарню, в якій мене вчили найкращі вчителі
лікарню, в яку я ходив асистувати на нейрохірургічні операції дітям
лікарню, в якій було найкраще обладнання з усіх лікарень, в яких я був
лікарню, в якій працюють виключно професіонали

лікарню, в якій лікують дітей...

суки згорять в пеклі
тримайтеся