Якісна освіта відіграє важливу роль для становлення та розвитку наших дітей. Тому ми дуже цінуємо партнерство з школою англійської мови Green Country English School

В минулому навчальному році більше 400 дітей, якими опікується Громадська організація "Мрія дітей України", мали можливість отримати курс навчання в цій школі. Ми вдячні викладачам та керівництву школи за постійну підтримку учнів та співпрацю. Ми отримали багато схвальних відгуків від наших родин про навчання:

«Хочемо подякувати за можливість займатися англійською мовою. Завдяки заняттям дитина з захопленням вивчала англійську мову, дуже сподобалася викладачка. Дякую за можливість!»

У цьому навчальному році ми також розраховуємо на плідну співпрацю зі школою. І вже перша група - з 80 дітей - пройшла тестування та розпочала навчання.

Підтримати наші проєкти донатом:
Поточний рахунок у гривні: IBAN: UA043052990000026006036802019
Для міжнародних переказів:
Рахунок EUR: UA483052990000026009026813811
Рахунок USD: UA783052990000026007036804630
?Номер картки банки
5375 4112 0438 3223
?Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5ga5SodLh5
PayPal : volunteer.movement.ua@gmail.com

Дякуємо, що ви допомагаєте з нами!

send.monobank.ua

Безпечний переказ коштів

Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти

- На відміну від ворога, у нас є велика мотивація, - пояснює Ігор підвалини успіху українських захисників. - Ми добре розуміємо, за що боремося та кого захищаємо і заради чого йдемо у бій.

Навіть під час відпусток хочеться постріляти; роблю якісь прорахунки, думаю, як краще вразити ціль.

- Тобто, у вас хобі збігається з роботою? Коли хобі і є робота - це найвиграшніша комбінація.
- Може, й так, - мабуть, уперше за всю розмову посміхається Олександр.

- За що ви отримали Героя України?

- За Білогорівку, що на Луганщині. Якщо памʼятаєте, була воєнна операція, коли російські війська, поблизу цього селища, хотіли перейти на понтонах через річку Сіверський Донець та обійти Лисичанськ і Сєверодонецьк? Наш підрозділ направили до Білогорівки, поставивши завдання: не дати противнику перейти на наш берег, закріпитися та оточити українські війська, які там стояли. Під час цієї операції ворог втратив близько 70 від сотків своєї техніки - а це понад 60 танків. І навіть ті 10 танків, котрі якимось чином усе-таки переправили через річку, також були знешкоджені. Наші військові творили дива. Удень відпрацьовували артою, а вночі заходила піхота. Та що мене найбільше вразило - це коли наші сапери вночі на чотирьох понтонах встановили міни, що трималися на воді. Ворог і гадки не мав про таку роботу наших саперів. Це вийшла справді грандіозна й успішна операція - не лише моєї бригади, а й інших.

- Що робитимете після Перемоги?

- Нічого особливого. Житиму. Для нас, військових, нічого не зміниться. Знову будуть полігони, навчання, передавання бойового досвіду молодшим поколінням. Будемо зміцнювати армію та нарощувати її міць.

Google Docs

Новая форма

Передзамовлення на книгу Дани Ярової "Герої України"

Замовити книгу «Герої України» можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdJvfrSpGUGHSPL2MvvwFZEiymt4jK8rHkotI2B8p9f1HiVhg/viewform?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR2I-ku1pVD6Ez88pfdXJxWbwYu1ub6zLVd3UYzR0DOvvdR3H81rDMF2nSA_aem_bYZvpaJNCh9ADL2f1iFsUw

Знаєте, кого він мені нагадав? Такого собі військового Доктора Хауса. Мегапрофесійного, скептичного і навіть дещо саркастичного.

- Ви ж і зараз керуєте наступом? - намагаюсь парирувати я.
- Зараз я розмовляю з вами, а не керую наступом, - відповідає він.
«Хʼюстон, у нас проблеми», - тільки й подумала я. Але відпрацював він на відмінно. Так само, як і робить це на війні.

Його війна почалася 31 липня 2014 року. А трохи раніше, 21 червня того ж року, він закінчив факультет ракетних військ та артилерії Львівської академії Сухопутних військ. Після випуску пройшов лейтенантські збори та за власним бажанням пішов служити у зону АТО. На той момент Олександру було всього 20 років. Він відразу став до захисту Луганського аеропорту.

Про бої, повʼязані саме з цим обʼєктом, повідомляли мало, але я дуже добре памʼятаю, що тоді відбувалось. Росіяни майже одразу зайшли туди танковими бригадами. Нашим військовим дали команду залишити аеропорт, щоб зберегти особовий склад.

- Для мене це був, напевно, найтяжчий період війни, - згадує Олександр. - Я прикривав артилерією наші тактичні групи, які виходили з аеропорту. Продовжував це робити навіть тоді, коли туди вже зайшов ворог. Точилися тяжкі бої, про які важко згадувати... Потім воював поблизу населених пунктів Щастя, Старий Айдар, Сокольники, Кримське, Піски, Марʼїнка. Моя бригада знищувала бойову техніку противника, штурмувала ворожі сили... Це було справжнє воєнне пекло. Проте жодного разу за всю війну я не пошкодував, що став артилеристом.

- Скільки було ротацій за вісім років?

- Якось я спробував полічити дні до початку повномасштабної війни. Нарахував більш ніж 1400. А з лютого 2022-го я весь час у зоні бойових дій.

- У вас було розуміння, що цей заморожений конфлікт закінчиться ескалацією та повномасштабним вторгненням?

- Звісно, це всім на лінії зіткнення було зрозуміло. Адже навіщо Росії затівати війну на Сході України без її продовження?
Я завжди розумів, що настане час, коли воювати підуть усі. Я навіть вгадав день, коли розпочнеться вторгнення. Про це говорив за тиждень до нього. Все стало зрозуміло, як тільки противник почав підтягувати до наших кордонів боєздатні підрозділи й техніку з боку Білорусі та Криму.

- Чому ви тоді подумали, що саме 24 лютого почнеться повномасштабне вторгнення?

- Я виходив з аналізу менталітету росіян. 23-го лютого - а це ж у них святковий день - вони всядуться за столи, похвалять себе за героїзм, бо за столом - усі герої. Скажуть: «Можем павтаріть!» і нападуть саме 24 лютого.

- Де саме для вас почалася війна?

- На полігоні під Миколаєвом. Наш підрозділ був у повній бойовій готовності. У перші місяці повномасштабної війни ми відпрацьовували на південному напрямку - до Нової Каховки, Миколаєва, Вознесенська; почали гнати ворога вниз до Снігурівки. Потім воювали в напрямку Кривого Рогу. Після цього нас перемістили на іншу ділянку фронту - в райони Лимана, Бахмута, Лисичанська. Там, де були, ми не здали жодної позиції.

- Які у вас прогнози щодо темпів ведення війни взимку?

- Ми готові воювати і взимку. Так, це складніше; доведеться враховувати погодні умови; потрібно більше аналітики, розумного планування операцій, чіткіших розрахунків. Але зупинятися не збираємось.

- Що вас мотивує воювати, окрім присяги? І що для вас означатиме Перемога?

- Ми прагнемо вийти на кордони України 1991 року, утерти ніс цим «утиркам». Розуміємо, що все це має велику ціну: втрачатимемо людей, матеріальні ресурси. Але ми повинні повернути свої території та показати світу, що зло має бути покаране, і що така маленька, порівняно з Росією, Україна, не тільки вистояла під натиском величезної армії, а ще й перемогла. У мене є великий плюс: я дуже люблю свою роботу. Артилерія - це справді те, що мені подобається.

Google Docs

Новая форма

Передзамовлення на книгу Дани Ярової "Герої України"

Вони настільки ефективні, що настане час - і ми перепишемо інструкції з ведення саме тих військових операцій, за які відповідаю я.

- А що для вас буде закінченням війни?

- Повна капітуляція Росії, повернення території України до кордонів 1991 року. Ми готові піти і далі, якщо нам дозволять.

- Що робитимете після Перемоги?

- Нарощуватимемо військову міць. Нашого північного сусіда у нас ніхто не забере, тому після Перемоги нам ще довго доведеться перебувати у стані підвищеної бойової готовності. Може, років 10, а може, й більше.

- Що вас мотивуе?

- Я - офіцер. У мене професія така - воювати, захищаючи слабших. Хтось випікає хліб, хтось навчає дітей, а я саме та людина - військовий, - який, у випадку воєнної загрози, повинен першим прийняти бій. А ще моя мотивація - це улюблена сімʼя.

На початку повномасштабного вторгнення мої дружина та діти були в Маріуполі. І тільки наприкінці березня мені вдалось їх звідти вивезти. Це був найскладніший період у моєму житті.

Я навіть не хочу про нього говорити.
- Андрію, це просто неймовірна історія! Воювати, відпрацьовувати бойові накази, захищати свою державу, свій народ, знаючи що сімʼя в окупації в Маріуполі... Та ви просто психологічний термінатор! У вас сталеві нерви. Я постійно говорю, що наші військові - насамперед люди, а потім уже - військові. Але, дивлячись на вас, трохи вагаюся: може, ви справді термінатор?

- Ні, я - бойовий офіцер, вірний своїй присязі та своєму на-роду, - спокійно відповідає Андрій, лагідно усміхаючись.
Він прощається, і йде, щоб незабаром повернутися на службу.

А я дивлюсь йому вслід і думаю: ні, таки він мене обдурив - він і справді термінатор!

Google Docs

Новая форма

Передзамовлення на книгу Дани Ярової "Герої України"

В цю суботу діти, якими опікується ГО «Мрія Дітей України», завершили відвідування басейну у цьому навчальному році. За три місяці співпраці з Національним університетом фізичного виховання і спорту України та спорткомплексом Олімпійський стиль басейн щосуботи відвідували близько 30 дітей і за цей час мали біля 500 годин тренувань. Більшість дітей навчилися плавати та вдосконалили свої навики, дякуючи професійному тренеру. Після літнього відпочинку плануємо відновити співпрацю та подарувати знову радість дітям. Особливу подяку, хочемо виразити нашим благодійникам і ПриватБанк за надану можливість і партнерство у проєкті "Свої діти" за те, що підтримуєте дітей і даєте їм змогу навчатися, вдосконалюватися та підкорювати нові вершини.
Підтримати можна через зручні канали та сервіси ПриватБанку:
?за прямим посиланням (у біо профілю);
??через сайт dobro.privatbank.ua;
? через меню «Добро» Приват24;
✅ у банкоматі чи терміналі ПриватБанку (розділ «Благодійність»);
? у касах банку.