??? Сьогодні ми вшановуємо пам'ять захисників України, які полягли за нашу з вами безпеку та свободу.

День приурочений до роковин Іловайської трагедії 29 серпня 2014 року, яка показала, що т. зв. честь мундира російського офіцера коштує рівно нічого, так само як й будь-які домовленості з кацапською наволоччю.

? Вічна пам'ять усім Захисникам та Захисницям, які загинули за нашу країну у війні з російськими окупантами.

Стосовно вчорашнього опитування на питання німецько-радянської війни 1941-1945 рр. Я розумію, що це може виглядати трохи не комільфо після вчорашного рейду комуняк, але спробую висловитись максимально коректно. Хотів би детально викласти й свою точку зору…

Давайте, закидуйте гривасики й робіть хорошу справу своїй країні, хоча би на день її незалежності ?

Годний культурно-просвітницький канал. Рекомендую ?

Допоможіть солдатам зі збором ?

**Марія Крекотень, знаю цю жінку, бачив матеріал, її також виперли з академії як і мене.

Вона була єдиною жінкою, яка готувала десантників, та займалася підготовкою до стрибків з парашутом.

У період проходження служби у військовому інституті (НАСВ) завжди знаходила можливість здійснювати стрибки з парашутом, а їх у Марії Антонівни на кінець 2005 р. було 817, наліт на спортивних літаках - 300 годин.

Цитую:
«Знаю особисто Ткачука, Саєвича, Марченка... Їм давно місце на тюремних нарах, а не керувати академією. Мені приходилось проходити військову службу разом з ними до 2006 року. Ткачук привіз з собою старшого лейтенанта Ярослава Марченка, з яким я сиділа в одному кабінеті. Добре знаю цього "обдарованого військового", який на паркеті під крилом Ткачука виріс до першого заступника. А тісний звязок Ткачука і Марченка розпочався в Ізяславі, де проходив службу Ткачук і його діти приблизно того віку, як і Ярослав Марченко. Батько Марченка був учителем, директором школи, мати теж вчителька цієї школи. Там навчались діти Ткачука і дуже успішно завдяки дружбі... І в ті часи продукти із продовольчого складу вивозили автівками під керівництвом Саєвича. Я особисто заявляла Ткачуку що бачила як ці продцути в присутності Саєвича загружають в автівки і вивозяться. Це відбувалось у пятницю перед ВЕЛИКДНЕМ 2006 р. По телефону я сказала Ткачуку що відбувається і що клан Саєвича ВЕЛИКДЕНЬ буде святкувати здорово. Ткачук мені відповів що він на даний момент в Києві і щоб я нікому нічого не розказувала. На жаль в той час у мене не було мобілки щоб можна було б зафіксувати. І в 49 років мене, підполковника з вислугою 35 років, Ткачук відправив на пенгсію і заборонив мене впускати на територію військового інституту. Дуже багато негативу я бачила і старалась захищати курсантів.... Цій корумпованій верхушці під керівництвом Ткачука місце дуже давно в тюрмі!!!»**

Пости скоро відновляться ?

Про справжнє ставлення Гітлера до слов'ян.

В розмовах із сучасними неонацистами ми часто могли чути щось на кшталт «а ось Гітлер насправді нормально ставився до слов'ян», «його слова не так тлумачать, і взагалі «Майн Кампф» неправильно переклали». Хоч є цілі фонди архівних документів, які повністю спростовують ці тези, однак пропоную звернути увагу лише на вислови самого Гітлера.

Почнемо з «Майн Кампфу» – Біблії нинішнього нацла. Для цього візьмемо видання 1936 року (іронічно, що саме це видання часто рекомендували в неонацистських каналах до прочитання).

Що писав Гітлер у своїй книзі? Серед усієї цієї купи ниття про те, як слов'яни «спортили» його рідну Австрію, ми бачимо наступне:

«Росія [тобто імперія – прим. П.] має дякувати за свою державність не слов'янству. Усім цим Росія зобов'язана перед германським елементом, що є найбільш красномовним прикладом того, які державотворчі здібності має германський елемент в середовищі нижчої раси (minderwertigen Rasse)» (С. 742-743)

Звісно, про це слід говорити, використовуючи не лише «Майн Кампф». Існує також низка особистих свідчень з боку його оточення, а передусім ад'ютантів та стенографістів Гітлера. Наприклад, Генрі Пікер (1912-1988), стенографист Гітлера в його українській ставці «Вервольф», в своїй книзі «Застільні розмови Гітлера 1941-1942» записав такі слова нацистського вождя:

«Україна просто невимовно прекрасна. З борту літака здається, що під тобою земля обітована. Клімат в Україні набагато м'якший, ніж у нас у Мюнхені, ґрунт надзвичайно родючий, а люди – зокрема чоловіки – надзвичайно ліниві» (саму книгу поки не знайшов, тому посилаюсь на «Нацистську окупацію України» В. Гінди, С. 72)

Адепти «фюрера-визволителя» зазвичай відкидають свідчення із «Застільних розмов Гітлера» Г. Пікера, оскільки вважають їх або підробкою, або прикладом недостовірної інформації, хоча жоден академічний дослідник не піддавав сумнівам достовірність поданого джерела. Проблеми виникли лише з перекладом, особливо з англійським.

Отже, тоді звернемось до слів одного з ад'ютантів. Зі спогадів Отто Гюнше (1917-2003), які лягли в основу протоколів його допиту в 1945 р.:

«Дорогою на аеродром [Запоріжжя – прим. П.] Гітлер побачив натовп мирних жителів, зайнятих на дорожніх роботах під керівництвом німецьких наглядачів. Він злісно крізь зуби процідив: – Слов'яни тільки і створені для цього, – оцих робіт! Інакше вони не вартували б того, щоб жити під сонцем» (С. 189)

Про Україну як територію і землю Гітлер постійно казав хороші речі, однак це ще не означає, що в нього була така ж думка про місцеве населення, яке взагалі планували частково виселити з німецької марки Готенгау, а також колоній Гегевальд та Ферстерштадт (обидві колонії знаходились на Житомирщині). Для Гітлера слов'яни, зокрема українці, залишалися нижчою й лінивою расою, яку слід було використовувати чисто як рабську силу.

#Новітня_історія_України
#Друга_світова_війна
#нацисти

Постісторичний | Чат | Пропозиція