Я ТУТ МІЙ БОГ!
про що говорити?
(Частина 2.1)
Тобі страшно залишитися наодинці? Можливо, для когось це звучить дивно, ніби самотність — це щось, від чого краще тікати. Але знаєш, коли ти йдеш на прогулянку сам, коли з тобою тільки Бог, це зовсім не про самотність, тобі не треба ні на кого відволікатись і підлаштовуватись. Це про можливість почути Його голос, про справжню розмову, яка дає спокій і сили.

І якщо ти не знаєш, про що говорити з Богом, ось кілька ідей — не як список завдань, а як запрошення на діалог із Тим, Хто завжди поруч

6️⃣Розкажи про те, що заважає тобі заснути, усі тривоги та переживання, які сидять у серці.
2️⃣Подякуй за дрібниці — за сьогоднішній день, випадкову усмішку чи добре слово від когось.
3️⃣Поділись своїми мріями і цілями, навіть якщо вони здаються далекими або нереальними.
4️⃣Попроси сили та мудрості для важливих рішень, які стоять перед тобою.
5️⃣Відкрий Йому свої страхи — усі ті речі, які лякають або викликають невпевненість.
6️⃣Поговори про людей у твоєму житті — попроси допомоги для них або просто поміркуй, що вони значать для тебе.
7️⃣Розкажи про те, що надихає, про моменти, коли ти відчував себе близьким до Бога.
8️⃣Звернися з питаннями, на які шукаєш відповіді, навіть якщо вони ще не мають відповіді.
9️⃣Попроси допомоги побачити сенс у складних ситуаціях або подолати свої слабкості.
6️⃣1️⃣Просто розкажи про свій день — як пройшов, що вийшло, що ні, що хотів би змінити.
(це до речі можна ж робити і коли йдеш додому після навчання чи роботи…)

І так… можливо, вперше буду незручно і дивно і страшно і лячно читати на людях,але дозволь Богові говорити з тобою.

Останній раз, як я виїжджала, я взяла з собою Біблію, воду, запланувала день, але мої плани були змінені, бо було холодно, був дощ, і я не взяла парасолю. Мені довелося дуже швидко їхати додому… Я не була розчарована, але була дуже засмучена, тому що не вийшло в мене провести день так, як я собі запланувала. Але з цієї неділі Господь став говорити до мене на одну тему, про яку я скажу трохи пізніше, коли проживу трохи хоча б її. І він дав мені прожити конкретну ситуацію, пов'язану з цією темою. Я не читала в цей раз, але я дуже чітко побачила, як Бог говорить до мене.

Кожен учень Христа проходить урок довіри. Довіряють не тоді, коли все йде добре, а коли все навколо здається безнадійним. Це тоді, коли обставини кричать “ти не впораєшся” і здається, що Бог мовчить. Але саме в ці моменти ми маємо вибір: довіряти всупереч або відступити🙏.
Те, що ти переживаєш зараз — це частина шляху Божої школи.
І знаєш, що цікаво?
Так само було і в біблійні часи.
Історія ☺️Йосифа — це не просто історія про зраду і невдачу. Це історія про те, як Бог був з ним на кожному кроці. Його брати продали його в рабство (як повірити, що Бог поруч???) він опинився у в’язниці(яяяяк???), і все навколо здавалось таким безнадійним. Але написано: «І був з ним Господь» Буття 39:2 (ну і як в це првірити, вибачте, але я б ніколи не опинилась би на його місці, бо не змогла б пройти цееей шлях довіряючи так, як він) І навіть коли йому здавалося, що його забули🍷, Бог працював у його житті, відкриваючи двері, яких не було видно. У тій темряві, де, здавалося б, не було виходу, саме Бог вів Йосифа через усі ці випробування. Йосиф міг би відмовитись, він міг би зламатися, але його довіра до Бога тримала його на плаву. І врешті, він став другом фараона, і через нього Бог врятував цілий народ.

Те, що ми можемо винести з цієї історії, так це те, що те положення, в якому був Йосиф, в людському розумінні — це було дно. Він раб, він у тюрмі, але в Божому баченні і Божому плані це була лише середина його шляху. І тільки уявіть собі: з в’язниці стає другим після фараона.
Йосиф не знав, що буде далі, але він довіряв. Він вірив не тому, що все виглядало чудово, а тому, що Бог був з ним. І Бог був з ним не тільки тоді, коли він був на вершині, а й коли він був у ямі.

Цей урок довіри всупереч — це не про те, щоб закрити очі на проблеми і робити вигляд, що все добре. Це про те, щоб йти вперед, коли нічого не видно, і все здається проти тебе. Це про те, щоб залишатися вірними Божим принципам навіть коли здається, що він залишив. Це про те, щоб сказати: “Я довіряю Тобі, так я не розумію, але довіряю”. І це довіра, яка відкриває двері, коли здається, що вони закриті.🚪

Що для вас найважче у кризі?
Для мене найважче у кризі — це відпустити старе і не намагатися повернутись до того, що було. Під час або одразу після шторму, я хочу щоб все було так як було до нього. Ми часто сприймаємо біль як щось, що потрібно негайно подолати, знищити, щоб повернутися до знайомого стану. Але чи не у втраті ми робимо найсильніші уроки?

Я теж прагнула повернутись до тієї себе, якою була до болю. Коли мій батько пішов на роботу і не повернувся, це стало моментом, який розірвав на частини. Біль, страх, відчай, обурення… Все це затопило моє серце, і здавалося, що світ розпався. І водночас — це був крок, який наблизив мене до Бога, як ніколи раніше. Я відчула Його так, як не відчувала ніколи, я пізнала Його так, як не знала ніколи…

Минуло п’ять років. Біль не зник, але став частиною моєї мандрівки. Сьогодні я розумію, що втрата батька стала для мене не лише скорботою, а й найбільшою духовною сходинкою до цього часу. Ця криза відкрила для мене нові горизонти — я почала бачити і чути Бога ясніше, як ніколи. І в цьому було щось велике й цінне: саме цей біль допоміг мені залишити духовне дитинство і почати рости, міцнішати, довіряти.

11 жовтня 2019 року я прокинулася пустою, немов світ осиротів разом зі мною. Тоді мені хотілося, думати, що 10го і не було…. Але зараз я розумію, що саме через таку кризу Бог формував мене. Він відривав старе, щоб я навчилася відпускати те, що не може повернутись, і приймати те, нове що Він приготував для мене.

Це не про повернення до себе “до”. Це про становлення новою, глибшою, ближчою до Бога.

Кожна криза — це можливість поглибити віру. Хотілося б сказати, що з часом я перестала намагатись повернути те, що було до кризи, але ні, не завжди, іноді дуже страшно жити по-новому. Та що я точно навчилась ,так це цінувати сьогоднішній день і приймати все, що Бог дає зараз. Якщо продовжити мій приклад, то я не стала сумувати за татом менше, але вдячна Богу, що і в цій трагедії Він зробив мені добро і приблизив мене до Себе.

Ніхто не залишається таким самим після кризи, яким був до неї, і наша мета в ній, в цій кризі — стати кращими, довіритись рукам Божим. Навіть якщо ми зробили щось не так, щось що не було волею Божою в нашому житті, ми повинні передати все Йому, і Він може змінити наші помилки.
Коли ми йдемо до лікаря, ми довіряємо його професіоналізму, його досвіду, але іноді ми можемо сумніватися, коли відчуваємо біль від процедури, наприклад, або якісь побічні дії від ліків.
Іноді життя стає болючим, і нас переповнюють сумніви, чи дійсно все йде так, як повинно йти. Звісно, ми знаємо, що Бог — безпомилковий вчитель і не робить помилок ніколи, але сумніви все одно виникають. Іноді ми почуваємо себе як учні Ісуса в човні, коли розпочався шторм і вони почали панікувати. Важливо пам’ятати, хто з нами в човні. У нас є обіцянка Його присутності, але ми все одно тривожимось, сумніваємось і забуваємо, що Той, хто з нами, — наш Батько, наш Творець, наш Спаситель, наш Втішитель, наш Господь…

Але в цій невпевненості є простір для зрілості. Ми навчимося довіряти, не зважаючи на страх і біль. Бог веде нас, і крок за кроком Він навчить нас довіряти Йому, навіть коли ми нічого не будемо бачити попереду. Іноді Він складає обставини так, щоб ми точно розуміли, що це не ми, що це не інші люди, а тільки Він.

Доверять Тебе - Charis band☺️

1 куплет:
Отпускаю все мечты мои,
Я полагаю их у ног Твоих
Если в жизни ошибаюсь я,
Твоя любовь не изменяется

2 куплет:
Хотел сразиться я за жизнь мою...
Ослабли руки, устал я в бою
Ты сильный Воин, Ты Царь всех побед!
Я побеждаю, когда я в Тебе

Припев:
И даже если горы не двигаясь стоят
И если воды моря не разделяются...
И если на молитвы, не вижу я ответ
Доверять, доверять буду я Тебе!

3 куплет:
Что завтра мне принесет опять?
Ты знаешь, все известно для Тебя!
Живи во мне, будь дыханием моим
Дай каждый день ходить путем Твоим!

Бридж:
Ты мой покой и сила, опора Ты моя!
Моё Ты основание, Ты крепкая скала!
Твои пути прекрасны, они превыше всех!
Ты держишь эту Землю и всё в Твоей руке!

https://holychords.pro/10176

Пам'ятай, що Я люблю тебе безумовно і ніщо не може змінити Мою любов і піклування про тебе… Вони вічні 🟤

Проголошую - Light Up Worship 🥲

1 куплет:
Присутність тут Твоя
Відчуваю я
Не проживу дарма
Жодного дня

Приспів:
Проголошую
Це в своє життя
Бо не пусті слова
Вірю я

Маю впевненість
Що поруч Ти
Бо бачу я
Чудеса Твої

2 куплет:
Схиляю серце я
Перед Твоїм лицем
О-оо-о

Міст:
Бо слава Твоя наповняє все навколо,
І жити я буду лише Тобою.

І жити я буду лише Тобою,
Ніколи не здамся,
переможу все любов'ю

Кода:
Твої чудеса я бачу в своїм житті,
Твої чудеса я бачу в своїм житті.
https://holychords.pro/26166

Однажды всё проходит безвозвратно…
И чувства, и надежды, и мечты.
Всё то, что от души — всегда бесплатно,
От нежности до тёплой доброты…

Но если бы мы знали, что однажды
Увидим близких лишь последний раз,
То в тот момент нам было б очень важно
Не то, что будет завтра, а сейчас…

Сейчас живём… Целуем, обнимаем…
Сегодня часто спорим ни о чём.
А завтра мы самих себя ругаем,
Но только день вчерашний не вернём.

Уходим мы, и нас порой бросают…
К другим уходят и на небеса…
Глаза, как тучи, капли разбросают.
Черна, как сажа, жизни полоса…

И, кажется, не будет встреч чудесных,
И искренних признаний не вернуть…
Что будет завтра — мне не интересно.
Ведь жизнь — она сейчас, и в этом суть…

И если есть, кому в любви признаться,
Кого обнять, кому сказать «Прости»,
То нужно сделать и не сомневаться,
Ведь в прошлое дорогу не найти…

И к будущему тоже не добраться,
Не долетит крылатый самолёт…
Сегодня нужно жизнью наслаждаться,
Спешить туда, где кто-то очень ждёт.

Все планы могут рухнуть в одночасье…
Единственный реально верный ход —
Не отложить любовь, родных и счастье
На завтра, что, возможно, не придёт…

Ирина Самарина-Лабиринт