До того ж буде зовсім короткий проміжок часу, коли організаторам дозволять івенти просто неба і всі слоти будуть займати тільки українські артисти. Для західних зірок буде за честь виступити в Україні. Вони будуть в гарній концертній формі, на відміну від наших, на жаль. Вони не міняли концертні зали на продаж реклами у TikTok. Вони якісно звучатимуть та дивуватимуть творчою свободою без кон’юнктури моменту — з щедриками, піснями про Патрона чи бавовну. Незважаючи на те, що 2024 рік буде першим роком довгоочікуваного відновлення української музичної та насамперед концертної індустрії, він же і стане роком найскладнішого виклику. Чи станемо ми значущою точкою на музичній карті Європи, чи розділимо долю тієї ж Угорщини, де глобальний гігант — фестиваль Sziget привчив аудиторію до світової якості, загнавши при цьому локальну сцену до замшілих хіппі-барів? Думати про це потрібно вже зараз.

Для ЗМІ: поширення дозволено за відсутності редактури

Втім, позитив є в тому, що кількість стрімів в українських артистів дійсно зростає. В першу чергу, завдяки тому, що меншає частка стрімів російських артистів в Україні. Це ще тривалий процес, бо в локальних чартах ми досі бачимо яку-небудь інстасамку чи Лободу. Але в 2023 році російського контенту в Україні буде ставати ще менше. Врешті, його частка буде становити не більше 10%. Світові зірки зараз не вкладаються в промо в Україні, бо не мають в планах виступати тут за зрозумілих причин. Тож левова частка аудиторії (понад 70%) дістанеться українським артистам. Їх заробіток з роялті трохи зросте та становитиме в середньому 2 200 $ на місяць. Це доволі непогано. Особливо за поточного курсу гривні. Саме тому ми в Go West наголошуємо на тому, що є сенс просувати якщо не проєкти в цілому, то свій контент на зовнішні ринки. Там вище ставки, вище % тих, хто слухає музику легально. Це може бути відчутний бонус на хвилі уваги до української культури в цілому.

Окреме питання — сплата авторських роялті. Бо артисти мають отримувати кошти від ротацій на радіо і ТБ (публічне сповіщення) та від використання їх записів в публічних місцях — ТРЦ, кафе, спортзали тощо (публічне виконання). Для України це болісне питання, що поділило ведучих гравців індустрії на два протиборчі табори, кожен з яких підтримує певну ОКУ. І ті, і ті по-своєму праві. До обох є купа питань з приводу їх прозорості та чистоти намірів. Плутанина йде кінцями в комітети Верховної Ради та велику політику. Контекст справи частково вкрито туманом, за яким є лобізм та боротьба за великі (до того ж легкі) гроші. Поки не зрозуміло, що має статися, щоб це питання рушило з місця. Факт полягає в тому, що в кризові роки артисти втрачають свої заслужені і дуже потрібні зараз кошти, які в інших країнах значно перевищують доходи від стрімінгів. З практики: 1 хвилина ротації на BBC Radio — 30 фунтів. Далі рахуйте самі. Це теж трохи в тему доречності Go West.

Тож питання залишається тим самим: за що ж жили українські артисти всі ці роки? Бо вони ніби гарно виглядають, носять дизайнерський одяг, подорожують, записують нові пісні та навіть знімають кліпи. Відповідь проста: концерти замінив celebrity marketing. Артисти масово стали інфлюенсерами. Або так. Ті артисти, що мали навички інфлюенсерів, зайняли лідируючі позиції на ринку. Ті, що круто звучали наживо та збирали повні зали — відчутно просіли чи взагалі зникли з радарів.

Бізнес-модель артистів-інфлюенсерів проста: вірусні пісні, хайпові інфо-приводи, віральні пости, нон-стоп потік контенту, відношення до релізів як до частини SMM, акцент на клікбейтні та «гарячі теми». Все це має допомагати пушити соціальні мережі. Перш за все Instagram та TikTok, а далі ці мережі продаються брендам (та взагалі будь кому) як рекламний майданчик. В сучасних зірок навіть є окремі акаунти в Instagram з умовами розміщення реклами. А замість концертних менеджерів в них тепер посилання на рекламних агентів.

Ця модель непогано працює. Бренди теж залюбки включаються в іміджеві проєкти за участі зірок. Для них це коштує набагато менше за «традиційну» рекламу типу наружки чи реклами на ТБ. За 3-5к $ можна купити в проєкт зірку середньої ланки. За 10-30к $ — когось з топ-ешелону. Навіть за пандемії гонорари українських зірок в рекламних кампаніях сягали 100к $ та навіть більше.

В умовах війни це джерело доходу відчутно зменшилось. Українські компанії оптимізували свої бюджети та зазнали збитків. А світові бренди згорнули всі свої промо-активності та поки досі не повернулись на ринок. Скоріш за все, не повернуться і цього року. Але точно повернуться в 2024 році. Саме повернення великих світових брендів до рекламної активності в Україні — це той фактор, від якого залежить те, чи вистачить всім охочим місця не сцені. Бо такі бренди як Martini, Jägermeister, Pepsi, Ballantine’s чи Bud вкладають мільйони гривень на рік в музичну індустрію: фестивалі, концерти, вечірки, контент.

Якою буде українська музична індустрія в 2023 році

Будь-яка розважальна індустрія — це сукупність споживачів та грошей, які вони готові витрачати в рамках цієї індустрії. Для української музичної індустрії це правило в повній мірі не діє вже третій рік. Бо за умов пандемії та потім війни в цій сфері банально немає можливості продати кінцевий продукт — концерт. Після трьох років перебування в такому стані під терміном «українська музична індустрія» ми вже повинні мати на увазі не наявний попит аудиторії, а скоріше сукупність людей (артистів та менеджерів), які бог зна яким чином продовжують свою діяльність.

Гарна новина полягає в тому, що таких людей багато. Ще більше тих, хто вимушено перейшов в інші сфери, але за сприятливих умов одразу ж повернеться до улюбленої справи. І як не дивно, але дуже багато тих, хто почав свій шлях в музиці саме в ці кризові роки. Звісно, всі вони працюють, сподіваючись на швидку та остаточну перемогу, бо за умов тривалої загрози ракетних обстрілів будь-яка концертна і тим паче фестивальна діяльність буде зведена нанівець.

Скільки ще зможе витримати музична індустрія в таких умовах, та чи вистачить всім бажаючим наявного попиту, коли в артистів з’явиться можливість повернутись до концертної діяльності? Це і є ключове питання на весь 2023 рік. Спробуємо розібратись.

Міркуючи про «запас міцності» музичної індустрії, потрібно відповісти собі на питання: завдяки чому вона трималась в ці роки? Прийнято вважати, що друга після концертів стаття доходу для артиста — це роялті. Але тут все непросто. Стрімінги сплачують мізерні % артистам у всьому світі, а на адресу Spotify відомі музиканти підписують петиції та проводять акції в багатьох країнах — навіть в таких заможних як Швеція чи Норвегія. Частіш за все вони вимагають збільшити ставку за стрім до 1 $ замість поточних 20-30 центів. На Reddit є численні калькуляції від саунд-продюсерів, що наочно доказують: стрімінги вбивають музику. Неможливо створювати її за найвищими стандартами запису, користуватись професійними студіями, та покривати ці витрати з роялті.

Що й казати про Україну... В нас одна з найнижчих ставок у Європі. Spotify оновлює українську вітрину віддалено. Apple Music вже рік не оновлює взагалі. Уявіть собі як це: ви виробляєте український сік, сир чи сметану. Їх привозять до умовного «Сільпо», приносять на склад, але не виставляють на полиці магазину. Втім, якщо ви спитаєте, чи є в наявності така-то сметана, вас проведуть на склад, і ви її самі там пошукаєте. Приблизно так виглядає дистрибуція музики по-українські.

Проблем додає і невизначеність з самими дистриб’юторами («оптовий склад» та посередник між лейблами/артистами та стрімінгами). Перший великий гравець ринку — французька компанія Believe Digital досі працює в рашці та відкрито розвиває там свій бізнес. Свідомих українських артистів це обурює, вони шукають альтернативу. Другий великий гравець — американська компанія The Orchard (належить Sony Music) вийшла з російського ринку, закрила свій офіс у москві та має всі підстави для масштабування в Україні. З точки зору бізнес-етики вони дійсно є альтернативою «токсичному» Believe Digital. Але на відміну від Believe, що має в Україні трьох співробітників, The Orchard досі не має жодного та вже багато років не може сформувати зрозумілої всім стратегії відносно українського ринку.

В кулуарах точаться розмови про появу національного дистриб’ютора. Так, це б надало суб’єктності нашому музичному ринку та підсилило переговорну позицію з, як то кажуть, «західними партнерами». Але такий проєкт буде коштувати понад 2 млн. $, а сукупна ємність українського ринку стрімінгу хоч і швидко зростає, але сягає лише 7 млн $. При тому, що будь-який дистриб’ютор претендує не більше ніж на 20% від роялті (тобто 1/5 валу), національний дистриб’ютор заробив би 1,4 млн $ на рік за умови, що він стане 100% монополістом на ринку, що не можливо, бо це в першу чергу не дозволить антимонопольний комітет. Тож ситуація тупікова і навряд чи вона вирішиться цього року.

❄️ Інтерв'ю з ONUKA - перше для співачки від початку війни. Зимове, атмосферне, красиве (особливо в 4К!) Приємного перегляду: https://youtu.be/B-BWZvFbywE

YouTube

Інсайди ONUKA: фільм-лекція з Repair Together, рідний Чернігів та екстремальні умови charity-турів

00:00 історія рідного дому в Чернігові 06:00 ремонт старого дому та переїзд до Чернігова 10:00 бої на Чернігівщині та 21 день окупації 12:00 чому Ната не бачить себе артисткою у майбутньому? 13:00 про діяльність майбутнього етноспейсу в майстерні дідуся …

Здається, я врешті знайшов ідеальний рецепт гарної української музики. Для того, щоб її створювати, артистам потрібно працювати на роботі. Вигадали собі, що артист має бути артистом – тільки писати пісні, сидіти у студії. Тому і маємо – по п’ять релізів на місяць сплошь якоїсь вистражданої хєрні. Хєрня, звісно, не злітає. Тоді артисти йдуть до крайніх мір, щоб сподобатись публіці і швидко скочуються в популізм разліву чи то Ляшка, чи Ірини Геращенко. Як не народне гоп-ца-ца про любов до Гриця з 13 айфоном в наманекюрених руках, так плач та журба з сульфацилом натрія в кишені пальта із Санахант. На декого воно працює, але це не про музичну еволюцію та прогрес. Бо публіка вже давно доросліше та розумніше. Зараз маємо таке, що комєнти під кліпами цікавіше та кмітливіше за тексти самих пісень.

Так от. Треба йти на роботу та працювати. Бо як працюєш, маєш ще одну кар‘єру та стабільну зп. І тоді тобі стає трохи похуй на те, що подумає аудиторія, де ти там в чартах, та чи покличуть тебе на Юну. Митець не має бути голодний. Він має бути вільний від власних сподівань. Коли ти нічого не чекаєш, не плануєш, не заглядаєш в рота власному слухачеві, тільки тоді і маєш шанс зробити щось класне. Бути класним. Це ж так елементарно, воно йде ще з підліткового флірту. Він мені подобається, але я йому не напишу. Хай сам напише. Аудиторія любить артиста, коли він до неї в напівоберта. Ручка за стойку мікрофона, голова вниз, ножка тупає в ритм. Тоді всі піщять. А з розпростертими руками, щоб зібрати якомога більше квітів, то це вже архаїзм. Будь ти хоч «заслужений», хоч позавчора виліз з тік-тока.

Свіжий приклад гарної музики – сьогоднішній альбом LATEXFAUNA під назвою «SENBERNAR». Не можна казати, що хлопці робили його спустивши рукава. Звісно, вони старались. Дуже старались. Це чутно. Але обираючи між тим, що зробити: клікбейтний крінж «на злобу дня» чи просто красиву музику, вони не зважують. Обирають музику і не бояться залишитись без трусів. Якось зароблять. Соррі за таку відвертість, але так воно і є. В свіжому інтерв’ю для The Village вокаліст гурту Діма Зєзюлін легко розкриває секрет успіху їх недавнього кліпу: «всіх вже заїбали пісні про байрактари, а ми випустили просто пісню». Їхати без «третього колеса» дедалі складніше. Треба знати не тільки рецепт перепічки, а вміти готувати духмяного бограча, мішаючи бульйон з травами – трохи чіллвейву, арт-року, індастріала, фанку. Але коли все те слухати, якщо ти весь час в студії, сочіняєш СВОЄ?

Хлопцям бажати успіху не стану. Вже бачу. Вся креативна тусовка, топові журналісти, медійники, активісти, міські інтелектуали, богемні алкаші, інтровертні дівчата, дорослі геймери та навіть урядовці аплодують альбому стоячи. І півдня з релізу не минуло. Бажаю іншого. Щоб якомога більше талановитих, граючих та співочих брали приклад з їх «кейсу»: перестали маятись хєрнею в охоті на клікбейт. Любі, розслабтесь та творіть. Яка хуй різниця, ринку немає ? А шлях до сердець слухача – він у протилежному напрямку.

https://bfan.link/latexsfauna-senbernar

bfan.link

LATEXFAUNA — Senbernar

September 30, 2022

https://youtu.be/3xpoBSASAL8

YouTube

Інсайди Михайла Ясинського: перезапуск MAX BARSKIH, розставання з Jerry Heil, інтрига від Полякової

00:48 – як справи у агенції Secret Service 05:09 – celebrity marketing як шанс пережити кризу 10:26 – три башні Саурона українського шоу-бізу: Secret Service, MOZGI, Mamamusic 15:13 – продюсування чи сервіси: що краще? 19:30 – чому пішла Jerry Heil? …

https://youtu.be/h0d9aa6fn0g

YouTube

Інсайди ЛУНА/Волощук: zомбіленд, Die Diktatur та життя поза межами естради

00:00 - особисте життя і творчість 03:35 - як народжуються пісні ЛУНИ 06:20 - на кого схожа музика ЛУНА 09:35 - нічне життя Києва 11:00 - сайд-проект Die Diktatur 17:00 - плани з підкорення європейської сцени 18:00 - юність Волощука: клуб Хlib, електроклеш…

Новий епізод YouTube-шоу Інсайди вже на каналі. Спішили під недільний вечір) Хай це стане доброю традицією. Приємного перегляду!

Чудовий фон для недільного бранчу. Приємного всім перегляду!