ця щемлива українсько-читацька солідарність, коли декілька годин тому поставила одиницю книжці місяця книжкового клубу Різ Візерспун (та історія кореянки про руснявий балет), і пішли лайки💛

ви також не забудьте сказати свою думку про цю книжечку ось тут :)

мої книжкова полиця та візок, які вже ~~не~~ вміщають 180+ книг, видохнули з неабияким розслабленням, коли дізналися, що Святий Миколай нарешті везе мені книжкову шафу

🍂 я тут прочитала «Загублений світ Полісся» Андрія Сагайдака і це класний нонфік, пронизаний любовʼю до своєї місцини та справи життя!

відгук буде трішки пізніше, але коротко: дуже корисна штука, я дізналася багато нового і закріпила ті оповідки, які чула від старійшин роду (тепер не страшно заблудитися в лісі і точно виживу якщо що, ахах); в моментах, коли пан Андрій описував проблеми боліт (втрата видів/самобутності/засушення/перекази/вплив совка/тощо), мені ставало сумно до того, що думала розревусь від несправедливості. дуже щирий стиль оповіді

коротше, я під враженнями!

ще один плюс, що я зрозуміла, кому на Новий рік буде ідеально замовити таку ж книгу - одне імʼя зі списку друзів викреслено, ахах

а як ваші читацькі вихідні?#проміжні_емоції

хочете книгу з історії, написану чуваком, який усвідомлює, що такі факти, як «колись союзники мали план змусити Гітлера відростити цицьки», є абсолютно життєво важливими? не шукайте далі

один із відгуків на goodreads про "Загін неприяканих" Сема Кіна

вважаю, ліпше і не прорекламуєш

🖤«Загін неприкаяних» Сем Кін

видавництво: Лабораторія, 10/10*💞*

Кінематографічно, інтригуюче та божевільно.

Бляха, який же класний нонфік і як класно люди творять історію. Розумію, дивно чути таке про книгу, яка зосереджена на ядерних перегонах, але при її читанні в мене не раз виникало враження: що ну це така вже випадковість і така відчайдушна відвага, що просто нереально. Але ні, історія справжній майстер-сценарист неочікуваних поворотів.

Ця книга – це дослідження Сема Кіна, викладене у вільній формі, яка більш схиляється до художнього стилю написання. Це великий плюс, оскільки про фізику було мало і зрозуміло, а ось про людей та самий розвиток подій – детально та захопливо. До речі, Сем Кін має ступінь із фізики, тому він справді знає про що пише і подає це в легкій формі для нас, читачів. Він надав ілюстрації поділу ядра та експериментів для тих, хто взагалі від цієї науки далекий – і я серед них.

Важко переоцінити наскільки я була вражена подіями минулого і як сильно набридала своїй мама́ неймовірними фактами опісля читання. Про кожну постать, кожен випадок та збіг обставин автор розповідає просто, можна навіть сказати буденно, але з неприхованим гумором та певним висміюванням людської дурості. Також дуже класно пан Кін переключає камеру між героями та подіями, розтлумачує причинно-наслідковий зв’язок та в потрібні моменти лізе до чужої білизни.

Вкотре повторюсь: це ідеальне доповнення фільму «Оппенгеймер» реж. Нолан, бо це саме та історія, яка йшла поза лапками. Звісно, тут головними виступають: Мо Берг (спортивна зірка, а пізніше агент УСС, попередника ЦРУ), Джо Кеннеді (старший брат Джона, якого до його смерті вважали головною рушійною політичною силою в сім’ї) та Борис Пеш, якого виставили антагоністом у фільмі. Але час від часу лінії перетинаються і картина стає повною та більш зрозумілою. По більшій мірі, ми дізнаємося, чим займалися провідні розуми Європи в цих ядерних перегонах (Бор, подружжя Жоліо-Кюрі, Гейзенберг тощо).

Опісля читання, коли я переосмилювала книгу, мені стало сумно, що на уроках історії в старших класах, ми не сильно заглиблювалися в певні нюанси цього періоду. Та і взагалі, якби викладання всього матеріалу було приблизно таке, як настрій цієї книги, то можливо б, діти так не нарікали на нудьгу цього предмету.

Коротше, щира моя порада. Читати всім поціновувач історичної літератури та дослідникам-любителям Другої світової!

#дегустація

я уже години дві, як мала написати і викласти відгук на прекрасний нонфік «Загін неприкаяних» Сема Кіна, але хіхочу як девʼятикласниця над «Хроніками Анімант Крамб», не в змозі відірватися від цих голубків

рятуйте

люблю читати історії довкола Другої світової тільки через те, що відкриваються неймовірні факти та постаті, невідомі широкому загалу в нашій бульбашці

чи чули ви про графа Саффолкського ака «Божевільного Джека»? ні? тоді я вам розкажу про цю ікону спокою на межі божевілля.

особистістю він був хоч і неординардою, але зробив неабиякий внесок у боротьбу проти нацистів (він знешкоджував бомби, від якої в 1941 і помер).

та одним із важливих завдань, які йому доручала Корона, стала переправка через Ла-Манш каністр із важкою водою, які в свою чергу вивіз із Норвегії учений Жоліо, аби вони не дістались нацистам. насправді, це була дуже небезпечна мандрівка, бо щоночі німецькі люфтваффе бомбардували евакуаційні кораблі і перед ними буквально затонули попередні.

та найбільшою проблемою, відповідальним асистентам за каністри, здався сам «Божевільний Джек», котрий в день відправки зустрів їх голим по пояс на палубі, при цьому бивши себе стеком для верхової їзди по стегну та вихваляючись своїми татуюваннями. на кожній руці в нього висіло по дівчині: білявці та чорнявій, а з рота вилітали похабні анекдоти. а ще він мав довгу бороду та кульгав, чим був схожий на пірата, а на запитання: "чому затримується відправка?", він крізь спокійну посмішку відповів, що у команди зараз тяжке похмілля, бо вчора вони відпочивали і він їх споїв до втрати свідомості, але все буде добре і взагалі не варто хвилюватися

коли ж корабель відчалив в сторону Бордо, виявилося, що він прихватив із собою два ящика діамантів, вартістю в 15 мільйонів доларів (на наш час - це 250 мільйонів), а ще десь надибав дві гармати та три кулемети, аби було чим захищатися. єдине, він не мав чим із них стріляти, але в цілому, його це не хвилювало

коли ж вони нарешті допливли в порт Бордо та зробили потрібну зупинку, течія змінилася і них впливла (так можна казати?) міна і пароплав взлетів у повітря. науковці, які були в шоці і щиро хвилювалися за "важку воду", яка не може дістатися нацистам, більше випали в осад із спокою графа, коли той, повернувшись, поплескав їх по плечу і сказав, що шанси дістатися Англії 50/50 і все буде в порядку, без паніки

а потім роздягнувся по пояс, закурив дві сигарети одночасно, взяв молоток і почав ліпити ковчег, інші потроху підтягнулися, а науковці були в ауті.

коли ж пароплав вийшов в море, то більшість пасажирів були вкриті сажею, багато хто спав на купі вугілля, а страх смерті супроводжував в мандрівці, нагадуючи про себе двома розбомбленими кораблями поруч. їх німці не замітили. та навіть в такій ситуації граф не втрачав своєї харизми, травив анекдоти, пригощаючи всіх шампанським (він обґрунтовував, що це найліпші ліки про "морської хвороби"), перетворюючи все на "шкільну екскурсію", як зазначали очевидці

коротше, хочу бути такою ж спокійною в ситуаціях, які справді повний піздець, як пан Божевільний Джек

ps. вичитала цей хвайний момент в "Загін неприкаяних" Сема Кіна, і можу сказати, що якби я знімала "hear me out cake", то цей тіпочок там би був 100%

#хвайне