У Норвегії планують заборонити соцмережі для підлітків до 15 років

Так уряд хоче захистити їх від шкідливого контенту та алгоритмів соцмереж, які «протистоять мізкам маленьких дітей».

📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine в Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud

Відкриття Олімпіади у Парижі кілька днів тому викликало багато різних і неоднозначних емоцій, від повного захоплення до тотального неприйняття.

Але запалення олімпійського вогню не лишило байдужим нікого, особливо повітроплавців, бо так оригінально, на повітряній кулі, його ще не піднімали ніколи до цього. Це була шана братам Монгольф'єр, які 251 років тому у цьому самому місці, у садах Тюїльрі, здійснили перший у світі політ людини у небо.

Захоплююче видовище ?

Я пишу це, бо не можу стриматись, адже хочеться розділити з вами це відчуття свободи, відчуття польоту.

Це історія про маленького хлопчика з заходу України, який захотів стати пілотом. Минули роки і доросле життя поглинуло його. Потім почалась війна – мрії стали необхідністю, а свобода – пріоритетом. Зараз або ніколи.

«Хочу стати пілотом», – сказав я Тімуру одного сонячного осіннього дня рік тому. Тім посміхнувся і сказав: «Станеш».

Після цих слів пройшов час, і ми занурились у зйомки Армійської Авіації. Там я все більше закохувався в небо і залізних птахів, у яких є глибока душа і неповторний спів.

Прийшла зима, а разом з нею, як сніг на голову, повідомлення від Тіма: «Ми з Софією починаємо вчитись». Я протирав очі, але до кінця не розумів, що це буде.

15 років очікування пройшли як вічність і ось настав цей саме момент, якого багато хто так і не дочекався через лінощі, недостатнє бажання чи обставини. «Але я цей шанс не втрачу», – сказав я собі.

Теорія – це 160 годин сухих фактів: навігація, метеорологія, аеродинаміка, право, експлуатація.

У кімнаті 5 на 6, тричі на тиждень, цілими днями молоді курсанти гризли граніт науки. Мій мозок буквально вибухав, інколи я зовсім переставав розуміти про що йдеться – усе змішувалось в один великий ком. Як це запам’ятати? Як відчути небо, будучи на землі? Поруч сиділа Софійка і ми переглядались, посміхаючись і мовчки підтримуючи один одного, типу: «Ух, оце так потік інформації!»

Мрія стати пілотом з’явилась у 2008-му, у 14-ть. На комп’ютері, який придбав мій батько, я вперше побачив фільм Top Gun.

Засмаглі пілоти ВПС США, злітаючи на розкішному F-14 з Індійського океану, розрізають повітряні потоки. Зухвалі, сміливі – класична пропаганда чому варто стати пілотом. Небо, круті віражі, сміливі рішення, прекрасні жінки, танці, музика, байки, швидкість, бунтарство та свобода. Що ще потрібно чоловіку для щастя?

Весняний сонячний ранок, травень. Україна. 3-ій рік війни. На аеродромі відбій повітряної тривоги, ми стоїмо біля нашого залізного птаха, де разом з інструктором робимо перший в житті передполітний огляд літака. Я все той самий закоханий у небо малюк. Але зараз мені 29.

Перші кроки до літака немов уві сні. Сідаю, пристібаюсь, вдягаємо навушники, дивлюсь по боках. Невже це правда, крутиться в моїй голові, це не сон?

Запуск двигуна, перевірка приладів. Juliet Alfa Bravo starting up. Ready to taxi…

В цей момент починається зовсім інша частина мого життя. Бажання бути в небі перемагає, страх залишитись на землі мотивує. Тут в мене в голові вмикається композиція Danger Zone (з Top Gun). Життя ніколи не буде як раніше.

Потужність на повну, наш Tecnam набирає швидкість і відривається від землі. Чую голос інструктора, очі на горизонт, набір висоти, 200 футів, 300 футів. Час повертатись в реальність, попереду багато роботи.

Перший політ – це як перший поцілунок. Ти так довго на нього чекаєш, а коли він нарешті трапляється, пам’ятатимеш про нього все життя. Це кохання назавжди. Здобуття свободи – найбільша радість, доступна людині.

1000 футів, штурвал в моїх руках, швидкість 70 вузлів, починаємо віраж вліво, рука трохи спітніла, серце шалено б’ється, але я впевнено вхожу в розворот.

Керувати літаком, відчувати потоки, які підіймають тебе вище, бути курсантом-пілотом в такі часи – це особлива удача. Ти стаєш одним цілим, одним організмом з літаком.

Перший політ триває годину, але там в небі час плине інакше. Крізь хмари, з попутним вітром ти несешся по візуальних орієнтирах над землею. Як все спокійно тут в небі, думаю я.

Наша пташка сідає на землю, виходжу з літака. Адреналін, емоції накривають мене. Це моя нова реальність, моє нове життя.

Зараз, як ніколи, хочеться жити, мріяти, створювати, кохати.

Немає ідеального часу для того щоб почати рухатись до мрії, є тільки момент, який відділяє тебе від цього рішення. І обравши йти за мрією, ти завжди обираєш кращу версію власного шляху. У цьому шляху кожна секунда вартує цілого життя.

Небо це не межа, це лише початок.

Степан.