- АНДРІЙ, ЩО ЦЕ БУЛО? - Питає історік.
- Сергію... ідіть нахєр. - каже Андрій історіку. - Я ВАС КОХАЮ, ТАК СИЛЬНО. - Вириваються слова які були адрєсовані прілізаному.
В кабінеті у Сергія Нетьосова.
-АНДРІЙ, ПЕЛЬКУ ЗАКРИВ І НА ВИХІД. Я З ВАМИ ПІЗНІГЕ ПОБАЛАКАЮ. - каже Нетьосов. -А ВИ, ЧЕРМЕНСЬКИЙ... ВИ МОГО БОЙФРЕНДА У МЕНЕ УВОДИТЕ. ВІН МОЇ ОЛІМПІАДИ ПИШЕ.
- ЙОМУ ЗАЛИШИВСЯ ЛИШЕ РІК, ДАЙТЕ МЕНІ ВЖЕ БУТИ З НИМ - слова Черменського.
- НІ, Я ЙОГО КОХАЮ.
- ІДІ НАХУЙ, - Виривається у фізіка.
Стукіт у вікно.
- Я востал з мєртвєцов. - каже Влад.
- ІДІ НАХУЙ. - Кажуть Черменський і Нетьосов у один голос.
Розбивають ніс Владу
- Зашо.... - Каже Влад.
- НЕ НА ЧАСІ. - Відповідають фізік й історік.
Зачиняють вікно.
Сергій і Олександр закалачівають вікно.
Влад летить вніз на ручки до Андрєя.
- Я з тобою, бейба. - Каже Андрій.
Стукіт у двері.
Тим часом фізік й історік піздяться за Андрюшу.
Заходить Артем, за ним заходить натал'я.
- Вибачте, Сергій Іванович... - Каже Артем. - Я вам кк не здав... ось приніс...
- Оо, Артем.. Добре, пане Артем, несіть сюди карти - слова історіка. - ПАНІ НАТАЛ'Я ВИ МЕНІ НЕ ЗДАЛИ ПРАКТМЧНУ РОБОТУ №5355! - васклікнул вчитель.
- ПЛЯТ - подумала НАТО та побігла додому через вікно.
Пріходіт Андрюша з душою Влада, за ними Наташа.
Засєляє душу в історіка. Історік вахуї.
Історік був потаємно закоханий у Влада. Нетьосов відпускає Андрія і Черменського. Вони вирішили далі щасливо жити разом оставшийся рік. Й історік також вирішив жити щасливо з Владом.
Минув майже рік.
- Знаєш, Сергію, у мене завжди була мрія зайнятись коханням вбагатьом..
- У мене також..
- давай...
І зустрілися у 32 кабінеті історік (з Владом всередині) та Черменський з Андрієм. Вони почали друг другу точить шпагу. І далі вони почали займатися сексом вбагатьом. Вони всі кончілі, і Андрій вмер від опухолі мозга. З нього зробили новий скілєт для біологічкі, а Влад іспарілся з тіла історіка..

Був сонячний весняний день. Андрій збирався до школи. Йому потрібно було підтянути фізику в Олександра Сергійовича. Андрій вийшов з хати та пішов до школи. Сяяло сонце - це був гарний знак. Йому треба було подолати довгий шлях, і щоб розрахувати о котрій йому треба вийти, він використовував формули з фізики:
t=S/V
Він йшов із гарним настроєм 1 км/год
Шлях був 10 км
10 км ÷ 1 км/год = 10 годин
І па ітогу прийшов до кабінету Черменського. Той постучався.
- Олександр Сергійович, можна зайти? -спитав Андрій.
Фізик відчинив двері, але Андрій впав перед кабінетом і втратив свідомість. Це був не дуже гарний знак.
- Що сталося з Андрієм -схвильовано подумав вчитель. - Схоже що нікого поряд нема.... - сказав у голос. -Мені треба його повернути до тями. Але ж я не вмію.. Хай це зробить шкільний лікар.
Андрій впав у кому. Далі наступна стадія, дієприкметниковий зворот, а далі смерть.. Тому треба шось швидко робити, рятувати Андрюшу. Бо як ми всі без нього, а особливо як буде Черменському... Бойфренда патєрял.. Умєр на очах від дієприкметникового звороту....
Фізик приніс Андрія до медпункту.
- Він дихає, але стан не дуже стабільний... - повідомила Олександра мед сестра.
- З ним все буде добре? - схвильовано питає фізік.
- Напевно викорабкається, все залежить від нього.
- Сподіваємося. Ви його трохи підлатайте, а я почекаю.
Фізик вийшов за двері та почав чекати та плакать.
Через 2 години очікування
Вийшов лікар і сказав, шо його стан став нормальним, але є одна річь.... опухаль мозга і йому залишився рік...
- НІІІ!! - закричав Черменський. - ХТО БУДЕ ПИСАТИ ОЛІМПІАДИ..
- Олександр Сергійович, я вам за цей рік напишу ще багато олімпіад... - ослабшим голосом промовив Андрій. -І ми разом, щясліва правідьом цей рік. Поїдемо на могилу до Енштейна і Ніколи Тесли, позбираємо з могилок цукерки. Але, Черменький, є одне але...
- Яке? - спитав фізік.
-Я кохаю Вєру Подлєсную... - відповів Андрій.
- ... - Хонест реакшн фізіка.
-Ви чудовий вчите..
Не встиг Андрій закінчити речення як Олександр підійшов до нього.
- ТИ. БУДЕШ. МОЇМ. І ТІЛЬКИ МОЇМ. - Впевнено сказав Олександр Черменький.
-Але Олександр...
-НІЯКМХ АЛЕ, ТИ МІЙ, МІЙ, МІЙ, МІЙ. ЗРОЗУМІВ?
-т-тт-ак-к...
Черменський різко відштовхнув Андрія і вибіг з мєдпункта в сльозах.
-Олександр...!!!
Фізік заліз на підвіконня та відкрив вікно.
- НІІІ, СТІЙТЕ, НЕ СТРИБАЙТЕ!
-ТИ МЕНЕ НЕ ЛЮБИШ, ТОМУ Я НЕ БАЧУ СЕНСУ ДАЛІ ЖИТИ.
- ЗАЛІЗАНИЙ.
- Стій.... - сказав фізік та почав злізати з вікна. -Як ти мене назвав..?
- шошо... - перепитав Андрій.
- ЯК. ТИ. МЕНЕ. НАЗВАВ.
- Залізаний..
- Я ЗМУШУ ТЕБЕ ЗАМОВКНУТИ.
Черменський підходить до Андрєя.
- Діло у тому... шо мене так мама називала.... коли я був малий... менк мама перед турнірами зализувала.... і називала залізним... і після кожного разу... як вона мене так називала... я перемагав усіх. Я переміг у "кубок західного домбасу 1796" і "вінєр кап 1899" -прошепотів він. -А ТИ НЕ МАЄШ ПРАВО МЕНЕ ТАК НАЗИВАТИ.
Зализаний нахилився і поцілував Андрія. Вони злиялись у обіймах.
Андрій спускається нижче.
- Шо ти робиш?? - Озадачєно спитав фізік.
- Зараз узнаєш)).
- Тобі ж нема 18...
Вони почули чиїсь кроки.
-АНДРІЙ, АНДРІЙ, ЗУПИНИСЬ. НАС ЗАРАЗ РОЗКРИЮТЬ. ПРИПИНИ.
Із-за угла виходить Сергій Нетьосов. Нетьосов вахуї.
- ШО ТВОРИТЬСЯ?!?! - Кричить Сергій. -ШВИДКО ДО МЕНЕ У КАБІНЄТ. ПАНЕ АНДРІЙ, ЗАКРИЙТЕ РОТА.
Приходить Влад. Влад вазуї.
Фізік уходить з Нетьосовим.
Залишається тільки Влад і Андрій.
-Андрій.... - Розачаровано промовляє Влад. - Що ти з фізіком робив..? Андрєй, я всьо знаю... Я ТЕБЕ БІЛЬШЕ НЕ ЛЮБЛЮ. МИ РОЗХОДИМОСЬ. ІДІ НАХУЙ, АНДРЄЙ.
Влад вийшов у вікно, но він неожиданно взлітає в царство нєбєсне. Влад сікінні.
Андрій взуї. Андрій біжить за фізіком.
Розмова Нетьосова і Черменського.
-ЩО ВИ ТІЛЬКИ ЩО РОБИЛИ?!?! ШВИДКО ПОЯСНЮЙТЕ!! - Грубим того кричить історік.
-ФІЗІК, ФІЗІІІК, СТІЙ, ЧЕРМЕНСЬКИЙ, Я ТЕБЕ КОХАЮ, ЧЕРМЕНСЬКИЙ. - Кричить з іншого кінці коридору Андрєй.

Дмітра розлог

сука я назначаю завтра в 2:97 забів біля амбулаторії блять будете за слова пояснювати

надсилає сигнали в космос

ТИ ОХУЇВ

Змінено!