Важливо знати, як впоратися з такими ситуаціями та зберегти гармонію у спілкуванні.

Спілкування з агресивними співрозмовниками вимагає від нас терпіння, емоційного контролю та вміння вести конструктивний діалог. Перш за все, важливо уникати відповідей в тоні агресивності, оскільки це може погіршити ситуацію, намагайтесь зрозуміти причини агресивності співрозмовника.

Стратегії спілкування з агресивними співрозмовниками можуть включати активне слухання, використання позитивного підходу та пошук компромісу. Активне слухання означає уважне стеження за словами та поведінкою співрозмовника, а також показ відкритості до його точки зору. Крім того, важливо встановити особисті кордони та бути готовими відмовитись від неконструктивного спілкування.

Як знайти спільну мову з агресивними співрозмовниками?
1. Зберігайте спокій та контроль. У взаєминах з агресивними співрозмовниками важливо зберігати спокій та контроль над своїми емоціями. Намагайтеся не реагувати на провокації та не спускатися до рівня їх агресії. Зосередьтеся на своїй реакції та зберігайте внутрішню рівновагу.

2. Використовуйте емпатію та співчуття. Застосування емпатії та співчуття є ефективним способом знизити напруженість у взаєминах з агресивними співрозмовниками. Спробуйте зрозуміти, з яких причин вони виражають свою агресію та які проблеми вони можуть мати. Показавши розуміння та підтримку, ви можете змінити динаміку спілкування.

3. Використовуйте активне слухання. Активне слухання є важливою складовою ефективного спілкування з агресивними співрозмовниками. Дайте їм можливість висловитися та відчути, що їхні думки та почуття важливі для вас. Показуйте зацікавленість та розуміння, підтримуйте діалог.

4. Використовуйте «Я-повідомлення». Це допоможе уникнути конфліктів та звинувачень під час спілкування з агресивними співрозмовниками. Замість того, щоб говорити про те, що вони роблять неправильно, сконцентруйтеся на власних почуттях та спостереженнях. Наприклад, скажіть: “Я відчуваю себе ображеним, коли ви говорите таким тоном”.

5. Встановлюйте межі та використовуйте компроміси у взаєминах з агресивними співрозмовниками для досягнення конструктивного діалогу. Будьте готові пропонувати альтернативні рішення та шукати спільні точки зору, що допоможе змінити ворожу атмосферу на співпрацю та взаєморозуміння.

Шановні учасники, нажаль, сьогодні заняття не буде, через відсутність світла, чекала, сподівалася що буде.

Готуємось до творчого онлайн-заняття цього четверга🥰

Тема зустрічі: малювання

Практична вправа: «Зелений кактус»

О 16:00 (завтра, 21.11) чекаємо всіх на заняття!

❗️На заняття підготуйте:
- альбом для малювання;
- олівці або фломастери

До зустрічі 💛

Напередодні зустрічі (о 14:00) тут опублікуємо посилання

Як допомогти пасивним людям поліпшити їх стиль спілкування?

Люди, які поводяться пасивно, як правило, мають низьку самооцінку та низьку впевненість у собі. Діючи впевнено, ви можете допомогти їм відчути, що їх внесок цінується, і таким чином поліпшити їх думку про себе. Щоб спонукати таких людей бути наполегливими, ви можете використовувати базові навички міжособистісного слухання, роздуми, роз’яснення і питання. Деякі з цих методів такі:

1. Заохочуйте їх робити внесок, який вони хочуть внести, ставлячи питання, проявляючи інтерес до їхньої думки та запрошуючи їх приєднатися до обговорення в групових ситуаціях. Таким чином, ви проявляєте співчуття та повагу до іншої людини.

2. Уважно слухайте, що говорить людина, перш ніж продовжити розмову.  Щоб людина, яка говорить з нами, знала, що ми її активно слухаємо, бажано підтримувати зоровий контакт і правильне положення тіла. Це спонукає людину, яка схильна до пасивного спілкування, бути більш відкритою, висловлюючи свої почуття, побажання та ідеї вголос.

3. У дискусіях чи груповій роботі не забувайте брати на себе всю відповідальність за прийняття рішень, які повинні прийматися спільно.  Якщо ви знаєте, що один з членів групи поводиться пасивно, ви можете витратити час на обговорення його точки зору. Якщо ви знаєте, як він почувається, ви можете допомогти йому висловити свою думку в групі.

Пасивне спілкування - небажання висловлювати свою думку, виражати свої почуття. Коли люди вибирають цей стиль спілкування, вони нехтують власними інтересами, за будь-яку ціну намагаються уникнути конфліктів. У таких випадках говорять про пасивну, залежну поведінку.

Ознаки пасивного спілкування:
- Людина говорить невпевнено, несміливо
- Голова опущена, погляд боязкий
- Людина готова швидко прийняти чужу точку зору, не знає чого прагне

Пасивні люди не вміють відстояти себе і зазвичай не можуть нікому відмовити, навіть якщо пропозиція невигідна для них або є небезпечною. Вони легше піддаються впливу реклами й оточення, більше ризикують стати жертвою шахраїв, бути залученими до небезпечної компанії.

Стиль пасивного спілкування зазвичай є результатом низької самооцінки. Самооцінка визначається як думка, що людина має свою власну цінність. Люди, які виявляють пасивну поведінку, часто думають, що не варто висловлювати те, що вони відчувають. Зазвичай вони думають, що це не варто того, щоб люди звертали на них увагу або дбали про них.

Найчастіше вони не реагують і не випускають свої емоції назовні. Це змушує їх створювати емоційні конфлікти, які роблять їх самооцінку ще нижчою, перетворюючи все це в замкнуте коло.

Пасивне спілкування часто є результатом пригнічених емоцій з раннього віку в середовищі, де підпорядкування цінується позитивно. Деякі батьки винагороджують за пасивність дітей, навмисно чи несвідомо. Ця позитивна оцінка покірної поведінки поступово стає дуже низькою самооцінкою з боку дитини, що, як наслідок, призводить до поведінкових звичок даного типу.

Іноді люди беруть пасивний стиль спілкування, щоб захиститись від страху конфронтації. В інших випадках - тому, що у них немає лідерських якостей і їм комфортно плисти за течією. Такий тип спілкування може мати деякі переваги. Оскільки ці люди пристосовуються до бажань інших, вони часто уникають конфліктів. У них також менше обов’язків, оскільки вони делегують прийняття рішення іншим і зазвичай не є частиною групових рішень.

Трапляються ситуації, у яких складно відмовитися, відкрито висловити свої почуття, попросити кого-небудь по допомогу або відстояти свої права. У таких ситуаціях люди вибирають один із трьох стилів поведінки: пасивний (нехтують власними інтересами і за будь-яку ціну намагаються уникнути конфлікту), агресивний (намагаються відстояти лише власну точку зору, не зважають ні на що) або асертивний (відстоюють себе у такий спосіб, щоб не ображати інших).

Знайти межу між асертивним, агресивним та пасивним спілкуванням може бути непросто. Агресивна комунікація може зачепити почуття людей і зашкодити стосункам. З іншого боку, пасивна комунікація часто передбачає, що потреби інших людей ставляться вище за ваші власні, ви не говорите про них і нехтуєте власними потребами. Така пасивність може призвести до стресу, образи і, зрештою, до спалаху розчарування. 

Асертивність — це та золота середина, яка балансує між надмірною напористістю (агресивністю) і надмірною поступливістю (пасивністю). Опановування асертивним стилем спілкування — це баланс між повагою до потреб і прав кожного, включно з вашими власними. Це дозволяє вам встановлювати чіткі межі, забезпечуючи при цьому, щоб інші відчували, що їхні потреби визнають.

Спілкування — це взаємодія двох або декількох людей, які обмінюються інформацією або взаємодіють у практичній діяльності.

Індивідуальність людини  у взаємодії з іншими реалізують і через стиль спілкування. Стиль спілкування – це система принципів, норм й поведінки.

Дитина в момент народження лише кандидат у людину, але вона не може стати повноцінною в ізоляції, їй потрібно навчитися стати людиною в спілкуванні з людьми. Зазвичай, ми з вами спілкуємось мовою слів – вербальне (мовленнєве) спілкування. Але існує інша мова – невербальна, де кожен жест означає слово. Ви, напевно, бачили передачі, де текст диктора перекладається на мову жестів, розроблену для глухих і глухонімих. Існує театр міміки і жестів, де протягом усього спектаклю не вимовляється жодного слова.

Вся вистава складається з поз, міміки і жестів акторів. Виразні рухи говорять про почуття, настрій людини та її ставлення до співрозмовника.

Спілкування має велике значення в житті людини: від родини та друзів до взаємодії з колегами на роботі. Коли людина не поважає себе – то виходить пасивне ставлення: важливі всі, а я ні. Якщо не поважати інших, то зявляється агресія: я – важливий, а ви – ні. І лише поважаючи і себе, і інших, можна досягнути асертивного мислення: я – важливий і ви – також.

Всі емоції є природними та необхідними. Відчувати страх, злість, сум, заздрість —  нормально, адже кожна емоція має свою функцію.

Наприклад: емоція злості вказує на те, що хтось знехтував нашою потребою у справедливості, чи що хтось порушує наші особистісні кордони.

Ревнощі вказують на те, наскільки стосунок із коханою людиною є цінним для нас. 

Тривога сповіщає нас про небезпеку і спонукає до дій, що сприяють самозбереженню. 

Почуття провини сигналізує, що ми вчинили всупереч своїм цінностям, а емоція суму повідомляє про втрату чогось дорогого для нас і необхідність осмислити втрату та відновити сили.

Навчившись усвідомлювати емоції, у нас відкривається шанс наблизитися як до кращого розуміння себе, своїх потреб так і до глибшого розуміння людей з якими творимо життя.