На уроці розповіли, що в так званій єгипетській «Книзі мертвих» потойбіччя складається з декількох брам, кожна брама оберігається божеством. Щоб пройти браму і перейти до наступної треба впізнати божество і назвати його ім'я.

Звучить як анекдот про залік тому, хто скаже, як звуть викладача

Дізналася, що єгипетська «Книга мертвих» насправді так не називається. Дослівна її назва — «Слова/мова про перехід у день/світло». А «Книгою мертвих» її назвав німецький єгиптолог Карл Ріхард Лепсіус в середині 19 століття.

Буквально мем про сприйняття тексту через назву німцями і єгиптянами

Я відчуваю гостру потребу прокричати попередній урок середньоєгипетської.

Я ще пам'ятаю часи, коли мені здавалося, що однина/двоїна/множина в арабській — це щось гіперскладне. Але тоді я ще не знала,як працюють ієрогліфи.

Оце сестра: 𓌢𓈖𓏏𓁐
Читання по ієрогліфах: сен + ен + ет + детермінатив «жінка», шоб ми точно знали, що це жінка. Все разом — «сенет».

Оце дві сестри: 𓌢𓈖𓏏𓏭𓁐𓁐
Читання по ієрогліфах: сен + ен + ет + й (двоїна) + детермінатив «жінка». Все разом — «сенетей».

Певна логіка простежується: ми просто додаємо дві палички і повторюємо кількість жінок.

Оце сестри: 𓌢𓈖𓏌𓅱𓏏𓁐𓏥
Читається: сен + ен + НУ (¿новий ієрогліф посеред слова, який позначає звук, який і так є¿) + у (множина) + ет + жінка і три палички (множина).
Разом: «сенут».

Тобто прикол в тому, що не тільки лиш всі ієрогліфи означають окремий звук... Є багатозвучні ієрогліфи і вони трапляються в одному слові з однозвучними, які означають той самий звук... І це все треба якось скомпанувать. І не забути про те, що двоїна і множина для чоловічого і жіночого роду буває різна, а ще й може писатися декількома способами,

але я навіть не буду тут в це заглиблюватися.

Як сказав викладач, ВСЕ ПРОСТО

Єгипет древньоєгипетською називався «Кемет» – 𓆎𓅓𓏏𓊖, тобто «чорна земля» / «чорнозем'я» через колір родючих ґрунтів в басейні Нілу.

По класиці, чорному протиставляється червоне.

Слово пустеля «дешрет» – 𓂧𓈙𓂋𓏏𓋔 – буквально означає «червона», і це символ смерті, бо в пустелі нічого не росло і не виживало.

І все складалося б логічно і красиво, якби сучасний прапор Єгипту з тими ж кольорами 🇪🇬 теж ніс би в собі ці значення. Але нічого подібного.

Тут червоний означає період боротьби проти Британського диктату, білий – успішну революцію проти монархії, а чорний – припинення влади Британії над Єгиптом.

На уроці арабської хорошу фразу вивчили. В діалозі чоловіка питають, чи він поїде в подорож сам:
هل تذهب بمفردك؟
Галь тазгаб бімуфардіка?

Дослівно: чи ти поїдеш своєю одниною?

У відриві від контексту подорожі звучить як опис ментального стану. Поїхати своєю одниною ☠️ — дуже relatable

І забийте на ті кончені відео з клікбейтними заголовками, які не викликають нічого, окрім розчарування у власних розумових здібностях

«Як не вивчаючи слова я вільно розмовляю іноземними мовами»

Нічособі! А потім вмикаєш, а там буквально про те, як вона виписує незнайомі слова в зошит і перечитує їх. Так це і є — вчити.

Або ще краще — «I Learned German in 60 days»

Ого! Тільки ти живеш в Німеччині вже третій рік, але то дрібниці.

Коротше, треба вчитись, як подобається. І не треба себе з кимось порівнювати — ми всі в різних обставинах

✨
Це все очевидно, але коли втома спіткає тебе у найвразливіший момент, потрібне нагадування, що все ок. Просто зроби паузу, відпочинь і продовжиш далі

(P.S. Я відпочила, поки читала два дні безвилазно детективи про Джека Тейлора і спала багато годин після повітряних тривог і пізніх робіт. І мені стало набагато краще.

На сьогодні у мене заплановано пройти прогуляний урок арабської і прогуляний урок німецької. Сьогодні це вже не відчувається як щось, що неможливо помістити в голові)

Нехай вихідні дадуть вам змогу виспатись і відновитися ?

Багато тексту, але про підтримку. Можливо, вона вам зараз треба

Єдине і найбільше, що дає мені сил вивчати мови — відсутність поспіху. Не треба встигнути до іспиту, до кінця семестру, до початку робочого проєкту. Якщо чесно, мені все одно, коли я довчу якусь з мов — я люблю сам процес навчання.

Іноді бувають важкі дні (як зараз у нас всіх), до того ж — завантажені роботою. І тоді я потрапляю в неприємну ситуацію, де у мене вимикається мозок.

Недавно на уроці арабської повторювали, як називати час по годиннику, і мене (як перекладачку) спитали, як «по підручнику» називають час англійською — для аналогії. А все, що було в моїй голові — набір німецьких слів, які я вивчила минулого уроку. І все. Повна каша і не з того, що треба. Я взагалі не могла відтворити в голові жодного a quarter to five, чи чогось подібного. І це такий сором, якщо чесно. Я аж відчула, як всі на планеті подумали, яка я тупа. Мене це відчуття не залишало дні два.

Але з іншого боку — ну то й шо? Буває. Очевидно же, що я знаю, як називати час, якщо працюю з цією мовою вже років 5.

Просто треба трошки відвалити від себе, а потім знову повернутися в адекватний режим навчання.

І не треба спішити і намагатися запхати собі в голову все і одночасно. Я думаю, це нормально, коли ти вирішуєш пропустити урок, а може і два, якщо це дасть заспокоїти і перезавантажити мозок.

Так, вчити 100 мов, бути продуктивною на роботі й не випасти з побутового і соціального життя — це супер, заздрю. Але я так не вмію. Було прикро, звісно.

Але нічого страшного, важко щось робити сьогодні, значить зробиш завтра, завтра теж важко — значить через день.

Так, життя не безкінечне, але і кінечне воно несподівано. Тому нема сенсу на це зважати. Я думаю, по-справжньому жодних дедлайнів в житті не існує, бо «життя це процес, а не точка призначення»