*?Спинюся я і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй...* Ліна Костенко

СЕРПЕНЬ

Такого осиного серпня іще не було,
що навіть у чашках з-під кави осині тіла.
Спада на будинки примарне осіннє тепло,
солодке проміння стікає з небесного скла.

Від наших ночей залишилися лиш ліхтарі,
як смуги рожеві на ліктях, трояндовий цвіт.
Чи, може, босоніж по ночі пройшли журавлі,
торкаючи лапками ніжний потрісканий слід?..

?Наталка Білоцерківець

ЕТЮД СЕРПНЯ

серпень жарінь розпашілого глека
жовто спахнули дахи і портали
книга яку неуважно гортали
раптом сліпучо заквітла мов спека

серпень ріка невимовне солодка
плинуть будівлі старої сецесії
чиста й тонка світляна поволока
вкрила дерев полудневі процесії

серпень моя невблаганна ідилія
теплого воску олійна держава
вулиця скрипка соната неділя
гостра як жала

тривожна

тужава

?Юрій Андрухович

Сивий серпню, де твої коні?
Попливли, доню, по ріці чорній.
Дідусю милий, де твої човни?
Попливли, хлоню, по ріці чорній.
А чом в ріці тій вода чорнява?
Пісень співали їй на Купала.
А де ж дівчата, що їх співали?
У чистім полі росою впали.

По ріці сивій попливли коні,
Зосталось двоє їх на долоні
Серпня.

?Кость Москалець

Прилетіли коні — ударили в скроні.
Прилетіли в серпні — ударили в серце.
Ударили в долю, захмеліли з болю,
Захмеліли з болю, наїржались вволю.

Отакі-то коні — сльози на долоні.

?Микола Вінграновський

СЕРПЕНЬ

сонце впирає по саме нікуди
сенси парують і висихають
ми перелиті цим літом і випиті
і переписані двічі навзаєм

передозовані переосмислені
знову готові цей світ називати
ми обростаєм листами як листям
і розцвітаєм цукровою ватою
сонце періщить по саме нікуди
вата стікає вʼязким сиропом
мружаться очі зачинених вікон
люки задраєно і перископи
жовтий наш човен іде під шкіру
білі драже розчиняються в венах
літо не має жодної міри
серпень виходить на авансцену
i — монологи
i — реверанси
згашена рампа темна куліса
серпень завжди випадає як шанс
раптом померти
і вийти на біс

?Юрій Іздрик