❤️ Неймовірно вдячні кожному і кожній, хто долучається до поетичного флешмобу в підтримку благодійної лотереї на машину для артилерійської батареї 150 ОМБР!

✨? Банка для донатів ?✨

Всі кошти від цієї лотереї підуть на купівлю надзвичайно необхідної автівки для виконання завдань в гарячих точках Донецької області. Прямо зараз хлопці відбивають там російську навалу ⚔️

?? Читати поезію Ліни Костенко ✨

*?Спинюся я і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй...* Ліна Костенко

СЕРПЕНЬ

Такого осиного серпня іще не було,
що навіть у чашках з-під кави осині тіла.
Спада на будинки примарне осіннє тепло,
солодке проміння стікає з небесного скла.

Від наших ночей залишилися лиш ліхтарі,
як смуги рожеві на ліктях, трояндовий цвіт.
Чи, може, босоніж по ночі пройшли журавлі,
торкаючи лапками ніжний потрісканий слід?..

?Наталка Білоцерківець

ЕТЮД СЕРПНЯ

серпень жарінь розпашілого глека
жовто спахнули дахи і портали
книга яку неуважно гортали
раптом сліпучо заквітла мов спека

серпень ріка невимовне солодка
плинуть будівлі старої сецесії
чиста й тонка світляна поволока
вкрила дерев полудневі процесії

серпень моя невблаганна ідилія
теплого воску олійна держава
вулиця скрипка соната неділя
гостра як жала

тривожна

тужава

?Юрій Андрухович

Сивий серпню, де твої коні?
Попливли, доню, по ріці чорній.
Дідусю милий, де твої човни?
Попливли, хлоню, по ріці чорній.
А чом в ріці тій вода чорнява?
Пісень співали їй на Купала.
А де ж дівчата, що їх співали?
У чистім полі росою впали.

По ріці сивій попливли коні,
Зосталось двоє їх на долоні
Серпня.

?Кость Москалець

Прилетіли коні — ударили в скроні.
Прилетіли в серпні — ударили в серце.
Ударили в долю, захмеліли з болю,
Захмеліли з болю, наїржались вволю.

Отакі-то коні — сльози на долоні.

?Микола Вінграновський

СЕРПЕНЬ

сонце впирає по саме нікуди
сенси парують і висихають
ми перелиті цим літом і випиті
і переписані двічі навзаєм

передозовані переосмислені
знову готові цей світ називати
ми обростаєм листами як листям
і розцвітаєм цукровою ватою
сонце періщить по саме нікуди
вата стікає вʼязким сиропом
мружаться очі зачинених вікон
люки задраєно і перископи
жовтий наш човен іде під шкіру
білі драже розчиняються в венах
літо не має жодної міри
серпень виходить на авансцену
i — монологи
i — реверанси
згашена рампа темна куліса
серпень завжди випадає як шанс
раптом померти
і вийти на біс

?Юрій Іздрик

ДОЛЯ
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
?? Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко ✨

Я кину все. Я вірю в кілометри -
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
котра була богинею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене бо гине
моя душа, задивлена в чужу;
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддаллю,—
ні спогаду з собою не візьму;
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев'яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,—
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!

? Google Images

?? Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко ✨

Такий чужий
і раптом — неминучий!
Химери хмар задушать горизонт.
Земля вдихне глибинно і жагучо
на вишняках настояний озон.
Мені нестерпно, душно, передгрозно.
Ліловим чадом туманіє без.
Гудуть ліси, риплять дубові кросна,
парчеву зливу виткавши з небес.
Лягла грози пульсуюча десниця
на золоте шаленство голови.
Мені, мабуть, ніколи не досниться
сліпучий спалах чистої жаги.
Гроза мені погрожує громами,
закутий біль спинає на диби.
Нехай смакують почуття гурмани,
а ти стихія — любиш, так люби!
Чи ще тебе недоля не намучила?
Чи не сліпить грозою ткана ніч?
Люблю.
Чужого.
Раптом — неминучого,
тужу тонкою млістю передпліч.

? Айвар Удрис

?? Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко ✨

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Нессхолодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.

? Нікіта Тітов
?? Читати поезію Ліни Костенко ✨